Освенцим [ Редагувати ]

Освенцим. Польща. Старовинне мiстечко за сiмдесят кiлометрiв на пiвдень вiд Кракова. З вересня 1939-го увiйшов до складу Третього Рейху i перейменований в Аушвiц. Рiк потому в околицях Освенцима вирiс найбiльший в Європi концентрацiйний табiр. Його називали фабрикою смертi. Тут на кiлькох тисячах гектарiв було збудовано найпотворнiшу в свiтi мiнiдержаву, з населенням у декiлька мiльйонiв людей, з яких вижили заледве три тисячi. Державу з власною системою цiнностей, зi своєю економiкою, своїми правителями, катами, жертвами i героями.

Три кiлометри пiшки до сусiднього табору Бiркенау. Зараз люди у формi охороняють колону людей, а тодi - вели пiд конвоєм. "Марш життя" проходить країною смертi.

Пророцтво Моїсея справдилося достату. Про долю євреїв було сказано - недалекий той час, коли відбуватимуться урочисті сеанси знищення єврейського племені в Будапешті, Києві, Варшаві і в багатьох інших місцях. До програми, крім традиційних погромів, увійдуть: спалення євреїв, погребіння живцем, а також нові способи евакуації. Запрошуються всі охочі. Про місце та час буде оголошено окремо. Вхід вільний.

Безперестанку йде дрiбний холодний дощ. Важкий день - мабуть, один з найважчих за всю нашу поїздку.

Це похмуре мiсце вирiшили залишити без змiн - як свiдчення скоєного тут злочину проти Людства.

Брама Бiркенау. Страшно входити в неї, йти по цiй землi - навiть з власної волi.

"NEVER AGAIN" - бiльше нiколи.

Точне число жертв i досi невiдоме. Вважається, що на фабрицi смертi винищено вiд пiвтора до трьох з половиною мiльйонiв людей, з них понад мiльйон двiстi тисяч євреїв.

Євген Прайсман, посланець з питаннь неформальної освіти агенції "Сохнут" в Україні: "Сам еврейский народ по всему миру и весь мир обязан видеть эти кадры сегодня. Тогда не было еще государства у евреев... 6 миллионов - это не просто цифра, но это жизни, судьбы, полтора миллионов детей - это те, кто никогда не сможет любить, построить семью... Они не просто уничтожены и уничтожены их близкие, но сожжены даже фотографии из их семейных альбомов".

Першi в'язнi з'явилися в Освенцимi тисяча дев'ятсот сорокового року. Добре налагоджене залiзничне сполучення дозволяло звозити сюди величезнi маси людей з усiєї Європи.

Оце - волосся. Його тут - цiлi гори: для набивання матрасiв, для виготовлення цупкої тканини з жiночих кiс. В'язнiв стригли перед "лазнею".

"Ви втомилися з дороги, забруднились. Приведiть себе до ладу, помийтесь як слiд. Роздягайтеся, вiшайте речi на гачок".

Дверi в "лазню" зачинялися за ними назавжди. Тiльки слiди нiгтiв, що дряпали камiнь, та зеленкавi плями вiд "Циклону Б" на мурах газової камери. Скiльки смертей бачили цi мури?

"Праця дає свободу" - моторошний, ззеленiлий вiд часу та негоди напис нiмецкьою. "Праця визволяє".

Ми увiйшли в табiр смертi тiєю ж дорогою, що й мiльйони жертв Аушвiца. "Never again" - бiльше нiколи.

На спеціальній розвантажувальній платформі офіцери та медики СС проводили відбір депортованих євреїв. Працездатних - у табір, решту - до газових камер. Лише після Нюрнберзького процесу, за свідченням коменданта Аушвіцу, з'ясувалося, що в газові камери потрапили майже 75 відсотків нещасних. Рудольф Гесс особисто заявляв людям: "Ви прибули до концтабору, з якого є тільки один вихід - через димар крематорію".

Кажуть, коли людина вмирає, її фотографiї змiнюються. Усi фотознiмки з концтаборiв чомусь дуже невиразнi.

Тут немає логiки - логiка згорiла у газових печах та в полум'ї крематорiїв. Тут були й кострища, на яких спалювали мертвi тiла - тiл було стiльки, що диявольська машина просто не встигала переробляти таку неймовiрну кiлькiсть.

Жахливий запах згарятини розносився на багато кiлометрiв звiдси. Люди, якi жили навiть далеко вiд Освенцима, почали говорити, що там спалюють євреїв. Порятунку з того пекла практично не було.

Ервiн Цимблер, колишнIй в'язень Освенциму: "Я був у Дахау, потiм - тут. Аж до 45-го. А тодi прийшли американцi i мене визволили. Це було 28 квiтня. Я дуже радий, що сюди з'їхалося стiльки народу - особливо молодi! Хай побачать, що тут було".

Абуш Бракман, колишнiй в'язень Освенциму: "Ми з ним разом ходили до школи! Мене привезли сюди 26 серпня 43-го, я був у 3-му барацi. Ось номер - 13.99.11.

Таке не повинно повторитися. Нiколи не забувайте, що сталося з шiстьма мiльйонами євреїв.

Бог - вiн наглядав за кожним iз нас. I боронив. Через 60 рокiв ми приїхали сюди, щоб сказати - ми тут були.

Забуваючи про страхiття, що вiдбувалися в минулому, ми готуємо їх повторення. З часом бiль вiд будь-якої втрати вщухає. I, мабуть, люди не виннi, що перестають боятись Освенцима. Але не всiм, на жаль, вистачає здорового глузду, аби запобiгати вчинкам, якi пiдштовхують нас назад - до брами з написом "Праця приносить свободу".

Кеггi Брейслер, учасниця "Маршу життя": "Цю сторiнку пам'ятi присвячено тим, хто не вижив. И моїм рiдним, i родичам iнших людей. Нiхто у свiтi не повинен забувати про те, що сталося. Переказувати це онукам i правнукам. Бо хто не пам'ятає iсторiї - той переживе її знову".

Черевики, черевички - мiльйони пар взуття. Моднi колись туфлi. Помирати йшли босонiж. А приїздили сюди - жити.

Табiр Аушвiц проiснував з квiтня тисяча дев'ятсот сорокового по сiчень сорок п'ятого - п'ять рокiв без двох мiсяцiв. Щодня тут винищували приблизно по 625 осiб. Iнодi - бiльше, а коли - й менше.

Рудольф Гесс, комендант Аушвiца, був першим, хто застосував газ "Циклон Б" i урухомив конвеєр смертi.

Люди входять до пiдземної роздягальнi спокiйно - їх запевнили, що то звичайнiсiнька лазня.

Перед "лазнею" обстригали волосся. Це робили свої, табiрнi, перукарi - з числа в'язнiв. Якось одному з них випало стригти волосся власнiй дочцi. I вiн стриг, знаючи, що це останнi хвилини її життя.

У господарствi Гесса нiчого не марнувалося - печi працювали безперервно i на повну потужнiсть, попiл спалених в'язнiв використовували як добриво, з волосся робили матраси для нiмецьких пiдводникiв, раби коменданта не лише обшивали все табiрне начальство, а й постачали одягом моднi магазини Берлiна.

В перiод 1942-43 рокiв у самому лише Освенцимi було використано майже 20 тонн "Циклону Б". За словами коменданта табору - на те, щоб умертвити десь iз пiвтори тисяi людей, потрiбно було лише 7 кiлограмiв газу.

Євген Прайсман, посланець з питаннь неформальної освіти агенції "Сохнут" в Україні: "Сегодня еврейский народ по всему миру живет. Основная цель, которая преследовалась здесь, слава Богу, не была достигнута. Те, кто приехал сюда сегодня, их окружают тоже люди в форме, но в форме государства Израиль. Есть огромная разница между понятиями геноцида. Это был единственный в истории человечества прецедент, когда стирали с лица земли не только сам народ, но и его культуру. И это мы видим сегодня с вами в Польше".

Сторожовi башти вже не погрожують кулеметами. Не чути вигукiв вартових i тупоту чоботiв. Табiрною територiєю, яка була найбiльшим в iсторiї людства полем битви, вже не снують тисячi тiней у смугастому одязi. Нинi це - мiсце глибокого смутку людей усього свiту. Аушвiц-Бiркенау - це застереження живим.

Хто не пам'ятає iсторiї свого народу - приречений пережити її знову. Прах мiльйонiв людей назавжди залишився в землi Освенцима. Це - вiчний людський бiль. "Remember Aucshvitz". "Never again".