16 травня 2005 року [ Редагувати ]
Доброї ночі. Це "Післязавтра". Програма про особливості національної політики. Про справжні наміри державних мужів та дешевий піар. Про успіхи і поразки, про аналіз їхніх причин та пошук винних, що, погодьтеся, не одне і те ж.
Приборкування тигрів. Нафтових
Цього тижня українцям уряд пообiцяв продемонструвати захопливе шоу з приборкуванням тигрiв. Нафтових. Адже ситуацiя на паливному ринку i справдi критична. 95-й бензин не продають на заправках за готiвку навiть за новими цiнами, пiдвищеними Кабмiном на 7%. А за загадковими абревiатурами "БГ" i "БН", якi можна побачити на стелах бiля АЗС, ховаються i три з половиною гривнi за лiтр, i значно бiльше.
Щоправда, для урядовцiв це буде вже другий "пiдхiд до снаряду". У квiтнi "бензиновi королi" пiшли на поступки напрочуд швидко i здавалося, що цiни на паливо знизили, наче за порухом пальця. Насправдi порухiв було кiлька. По-перше, Кабмiн згадав про державну частку акцiй у деяких нафтових компанiях i попросив у їхнього менеджменту прислухатися до урядових порад. По-друге, натякнув на можливiсть вiдiбрати власнiсть у непоступливих трейдерiв. Як пряник - пообiцяв пришвидшити повернення своїх боргiв нафтовикам. Ну, а щоби пом'якшити для них наслiдки вiд зниження цiн у гривнях, НБУ "обвалив" долар. Тодi усi нiбито видавалися задоволеними. I лише через мiсяць стало зрозумiло, що передчасно радiв насамперед споживач. Адже нинiшню ситуацiю на паливному ринку пояснюють саме квiтневими заходами Кабмiну.
Сергiй Куюн, головний редактор журналу "Нефтерынок": "95-й бензин сегодня отсутствует почти во всех крупных сетях, постепенно исчезает 92-й бензин, кое-где пропажа дизтоплива и это покрывает целые регионы. Это является самым прямым результатом той политики, которая была выбрана в апреле".
Урядовцi, щоправда, вважають, що дiяли правильно. А помилки якщо й були, то суто технiчнi. Чи то пак, арифметичнi.
Iван Плачков, мiнiстр палива та енергетики України: "Разница в цене между 95-м, 92-м и 80-м бензином спровоцировала массовое потребление высокооктанового 95-го бензина и в некотрых регионах оказался дефицит этой группы".
Саме такою логiкою керувалося i Мiнекономiки, що у четвер запровадило нові роздрiбні цiни на дизпаливо та бензин, якi мали би протриматися хоча б до 1 червня. Урядовцi сказали "Оп!", але дива не сталося. Найпопулярнiшi марки бензину на АЗС так i не з'явилися. Тодi в хiд пiшло iнше пояснення - мовляв, запаси бензину є, але iснує змова нафтотрейдерiв, якi спецiально притримують товар, аби потiм якнайдорожче його продати.
Звiдси - два виходи. Або вiдряджати по автоколонках та резервуарах новiтнi продзагони, якi б вилучали нiбито прихований бензин за урядовими цiнами. Або знову сiдати за стiл переговорiв i намагатися домовитися. Мiнiстри хором запевняють, що вiддають перевагу другому шляху.
Iван Плачков, мiнiстр палива та енергетики України: "Ну, я уверен, что это будут успешные переговоры. Мы предлагаем нормальные условия для работы, мы предлагаем максимально благоприятные условия для реализации нефтопродуктов, для переработки нефтепродуктов".
Сергiй Терьохiн, мiнiстр економiки України: "Наступного тижня ми оприлюднимо домовленiсть i формулу цiноутворення i вона буде дiяти до тих пiр, поки в Українi не буде створено хоча б 90-денного запасу сирої нафти".
Он як! Виявляється, що цей запас досi не створений? Тодi атака на нафтотрейдерiв нагадує український похiд Карла ХII - смiливо, але виграти можна лише дивом. Хоча... кажуть, Карла надихала не менш авантюристична, але успiшна експедицiя Олександра Великого. А чим нашi гiршi? Не гiршi, кажуть експерти, але є об'єктивнi обставини.
Сергiй Куюн, головний редактор журналу "Нефтерынок": "Запасы топлива на исходе и мы уже видим, что его за наличный расчет становится приобрести все труднее и труднее".
Вiталiй Лукович, експерт з цiноутворення, Мiжнародний центр перспективних дослiджень (МЦПД): "Простору для маневру уряду не так уже й багато. Якщо звернутися до статистики, то приблизно 80% поставленої нафти у першому кварталi - це була російська нафта. Також російські нафтотрейдери володiють значною часткою акцiй НПЗ".
У тому, що ресурс обмежений, мiж iншим, зiзнаються i самі урядовцi. Щоправда, Тимошенко каже, що його наразi намагаються обмежити. Росiяни.
Юлiя Тимошенко, прем'єр-мiнiстр України: "Якраз на свята - з 7-ого по 11-те травня - нам Росiя на Кременчуцький НПЗ припинила качати нафту, незважаючи на те, що все проплачено, все пiдписано мiждержавними угодами. Погано, що за 14 рокiв ми зробили так, що 90% ринку нафтопродуктiв знаходиться в монопольних руках російських достатньо потужних компанiй. Це не Росiя як держава, - щоб не склалось такого враження, - а великi компанiї, якi вважають, що можуть робити в Українi все, що захочуть".
Проте у версiю "росiйська держава - гарна, а росiйськi бiзнесмени - поганi" вiрять не всi.
Олексiй Плотнiков, доктор економiчних наук: "Російські нафтотрейдери, як і увесь російський бiзнес - це, певною мірою, ставлення уряду, ставлення президента РФ до перебiгу подiй в Українi. Тут треба виходити з того, як розвиваються вiдносини України з Росiєю".
Власне, версiю про полiтичний пiдтекст крокiв росiян не вiдкидає i сама Тимошенко. Але все одно випромiнює оптимiзм.
Юлiя Тимошенко, прем'єр-мiнiстр України: "Ви знаєте, що не дуже були задоволенi певнi країни тим, як в Українi вiдбулися вибори, i зараз нам буквально за останнiй мiсяць пiдвищили вартiсть російської нафти майже на 30%. Росiя нам пропонує нафту вище свiтових цiн. Це значить, що ми можемо її купувати спокiйно на вiльному ринку i при цьому цiни на нафтопродукти у нас будуть не вищi, нiж сьогоднi. Буде все нормально, буде все нормально".
Звичайно, Тимошенко могла би спробувати переконати i росiян знизити цiну. Але прем'єра до Москви досi не пускали. Та й зараз, пiсля завершення посiвної, про скасування цiєї заборони щось не чутно. Тож залишається розгорнути активну кампанiю на рiдних теренах. Нi, знову обвалювати долар навряд чи будуть. Нафтотрейдерiв уряд має чим зацiкавити i без валютних манiпуляцiй. Наприклад, пообiцяти скасувати заборону на реекспорт нафтопродуктiв. Водночас, якщо взяти до уваги заяви мiнiстра економiки, уряд, схоже, має в рукавi туза, щоби приструнчити росiйських нафтопостачальникiв. А саме - запровадити вигiднiшi умови для iмпорту готових нафтопродуктiв iз сусiднiх країн.
Сергiй Терьохiн, мiнiстр економiки України: "Є проект закону, - щоправда, вiн поданий депутатами, - але вiн пiдтримується Мiнiстерством економiки. Це двiчi на рiк знiмати мита iмпортнi на дизель i свiтлi нафтопродукти. Це пiд посiвну, зрозумiло, i пiд збиральну кампанiю".
Утiм, якщо проаналiзувати всi "за" i "проти", вийде, що туз зовсiм не козирний. Такий крок фактично перекриє кисень вiтчизняним нафтопереробним заводам. I хоча бiльшiсть з них - в руках росiян, але працюють на них українцi. I країна знову може залишитися в "мінусах".
На заздрість Раднаркому
Сьогоднішня пропозиція Тимошенко збудувати ще один нафтопереробний завод в Одесі вражає своєю масштабністю. Але навіть за її власними підрахунками, вимагає щонайменше 18 місяців. Є, щоправда, ще один варiант - у стилi вже згаданого Олександра Великого - розрубати "Гордiїв вузол" i просто вiдiбрати у знавiснілих росiян усi цi заводи. Тодi, мовляв, не треба буде навiть загравати з альтернативними постачальниками бензину. Переробляй у себе нафту для свого задоволення i продавай спiвгромадянам за прийнятними цiнами. Такою логікою керувалися у боротьбі із саботажниками бiльшовики. Щоправда, нашi революцiонери на Ленiна схожими бути не хочуть. Їм краще, щоб усе було за законом? На допомогу уряду вже поспiшають депутати.
18 травня в Українi може з'явитися закон про нацiоналiзацiю. Проектiв аж два. Як і годиться, їхнiми iнiцiаторами виступили комунiсти i соцiалiсти - Симоненко, Гуренко i Рудьковський. Соцiалiсти пропонують надати Кабмiну право доручати Фонду держмайна нацiоналiзувати будь-який об'єкт, якщо того потребує держава. Обґрунтуванням цiєї потреби i визначенням розмiру компенсацiї опiкується комiсiя, призначена тим-таки Кабмiном. За перешкоджання дiям комiсiї - ба, навiть за не сприяння їм - карна вiдповiдальнiсть. Взагалi документ нагадує вiльний виклад декретiв Паризької Комуни або Петроградського Раднаркому. Додаткової уваги вартий пункт, який гласить, що бюджетна графа видаткiв на компенсацiю за нацiоналiзоване має бути секретною. А серед попереднiх пропозицiй соцiалiстiв (а це вже третя) була й така, що вимагала вважати державною таємницею навiть адмiнiстративнi приготування до нацiоналiзацiї.
Тут i комунiсти виявилися дещо лiберальнiшими, бо запропонували майже те ж саме, але якось "по-ревiзiонiстськи" ускладнили процедурнi вимоги, вивели з пiд дiї закону землю та житло, ще й долучили до процесу Верховну Раду, саме її проголосивши iнстанцiєю, котра ухвалює остаточне рiшення щодо кожного об'єкту. Депутатам може сподобатися саме останнiй пункт. А ще не виключено, що пропозицiї Рудьковського потрiбнi для того, щоб налякати всiх, хто не прагне ухвалювати нацiоналiзацiю за пропозицiями комунiстiв. Адже натякала якось панi Прем'єр депутатам-власникам, що, мовляв, якщо вони не проголосують за її пропозицiї щодо питань реприватизацiї, то в них - цитую - "не лишиться шансiв взагалi".
Полювання на шпигунівЯкщо депутати хочуть дещо засекретити, то урядовцi упродовж цього тижня обiцяють вiдкрити принаймнi одну таємницю, яка претендує на звання сенсацiї з детективним присмаком. Нагадаю, що мiнiстр оборони Анатолiй Гриценко обiцяв оприлюднити першi результати розслiдування вибухiв на армiйських складах у Хмельницькiй областi. При цьому вiн натякнув, що не вважає їх випадковiстю. Самозаймання, мовляв, неможливе - пороху на складах не було. А от диверсанти - чому б i нi? Нi, не шпигуни, а справжнi терористи, - вiдповiдають мiнiстровi у Генпрокуратурi. Добре, що хоч версiї про полтергейст не висунули. А що? Святослав Пiскун - людина вiдома своїм особливим почуттям гумору.
Щоправда, колишнi колеги Гриценка (а вiн, нагадаю, донедавна теж працював полiтологом) навiть у версiю про диверсантiв вiрять не дуже. Лише Олександр Дергачов вважає її однiєю з трьох можливих причин вибухiв.
Хто або що може стояти за вибухами у Хмельницькiй областi?
Кость Бондаренко: звичайний пострадянський безлад, все iнше - фантазiї Гриценка;
Володимир Полохало: нехлюйство, говорити про диверсiю несерйозно;
Вадим Карасьов: нехлюйство i завеликi запаси боєприпасiв, жодної диверсiї ;
Вiктор Небоженко: нехлюйство, горiлка i свята, жодної диверсiї;
Михайло Погребинський: технiчнi причини, жодної диверсiї;
Андрiй Єрмолаєв: намагання приховати господарськi злочини, жодної диверсiї;
Олександр Дергачов: диверсiя, перевiрка мiнiстра або намагання приховати господарськi злочини.
Можливо й мають рацiю тi, хто вважає, що саме призначення на державну посаду якимось дивним чином позбавляє людей здатностi до самоiронiї. Хоча... Як на мене, все можна пояснити простiше. Адже посада - це вiдповiдальнiсть i якщо не знайти винних у неподобствах у ввiреному тобi вiдомствi, крайнiм залишиться керiвник. З iншого боку, щоб повiрили у версiю про диверсантiв, треба пояснити походження цих загадкових терористiв, а також причини, якi примусили таємничі "темнi сили" пiти на такий злочин проти миролюбного українського народу. З радянських часiв ми багато чули про шпигунiв, якi полювали за нашими секретами, але тут, схоже, не такий випадок.
Валерiй Борохвостов, державний експерт Нацiонального Iнституту проблем мiжнародної безпеки при РНБОУ: "Менi здається, що шпiонаж, диверсiї - це навряд чи. Бо на тому складi боєприпаси були малокалiбернi, "шпiонам" вони не потрiбнi. Великої таємницi в конструкцiї цих боєприпасiв немає".
Навряд чи йдеться про такого собi Джеймса Бонда, який висадив склад у повiтря, аби не допустити його використання за прямим призначенням. Україна розпочинати вiйну нiбито не збиралася. Навiть оборонну. Хоча... Можливо, хтось злочинно хотiв знищити наш потужний вiйськовий потенцiал з прицiлом на вiддалену перспективу? Навряд чи. Навiть у Мiнiстерствi оборони кажуть, що задiяти вмiст бiльшостi вiтчизняних вiйськових складів у справжнiй вiйнi майже неможливо. Залишається ще версiя про вибух "из вредности", щоб насолити українському керiвництву. I хто ж це б мiг вчинити? Зауважте, назву цiєї країни назвав не я. Це - ваше припущення. Тим паче, що офiцiйно Київ вважає її стратегiчним партнером. Та й жодних доказiв на користь цiєї версiї немає. А без них це все нагадуватиме прояви і так очевидного бажання багатьох українських владцiв повiсити на цього, з дозволу сказати, партнера усiх собак. Врештi-решт, з такою ж імовiрнiстю вибух можна повiсити на опозицiю, якiй теж нинiшнє керiвництво не подобається. Це не пiдказка. Натяки в цей бiк уже пролунали. Але, знову ж таки, бракує доказiв. I всi знають, як хотiлось би багатьом при владi, щоб вони були. Проте без них легко пошитись у дурнi.
Кость Бондаренко, полiтолог, директор Iнституту нацiональних стратегiй: "Це менi нагадує... Якщо брати комiчну сторону історії, то це справа грибників - вiдома справа, яку в 2000-му роцi намагалася розкрутити наша СБУ i яка, здається, так i не була доведена до логiчного кiнця, а призвела лише до того, що служба себе скомпрометувала цiєю справою".
Врештi-решт, поки що ми не почули й аргументiв на користь того, що вибух був цiлеспрямованим. Звiдси й питання - а чи була взагалi диверсiя?
Кость Бондаренко, полiтолог, директор Iнституту нацiональних стратегiй: "Єдиний аргумент на користь цiєї тези - щодо диверсiї - це те, що вибухи сталися у рiчницю аналогiчних вибухiв у Запорiзькiй областi в 2004-му роцi".
Але тодi можна припустити, що й вибухи у 2004-му могли бути пiдготовленими. Тож може справа все ж таки - за Небоженком - у дiї горiлки, яку в великій кількості вживають саме на травневi свята. Зауважте - щороку. Хоча все може бути ще прозаїчнiше.
Валерiй Борохвостов, державний експерт Нацiонального Iнституту проблем мiжнародної безпеки при РНБОУ: "Може бути, що мiсцевi жителi, якi хочуть якось заробити, пробралися в це сховище, взяли снаряди, щоб їх розiбрати, щоб здати в металобрухт".
Не відкидаємо, що незабаром кiлькох мiсцевих заколотникiв iз металобрухтом упiймають на гарячому. От тiльки чи допоможе це уникнути нових вибухiв?
Кость Бондаренко, полiтолог, директор Iнституту нацiональних стратегiй: "Потрiбно не шукати ворогiв десь зовнiшнiх чи внутрiшнiх, а потрiбно просто наводити лад в своїй державi".
Наведення ладу, мiж iншим, процес не менш вибухонебезпечний. Якої, наприклад, реакцiї можна чекати на пропозицiю залучити до процесу утилiзацiї Мiнiстерство з надзвичайних ситуацiй?
Юрiй Соловков, перший заступник мiнiстра з питань надзвичайних ситуацій: "Дiйсно, така робота в компетенцiї МНС. Але ж сьогоднi сказати, що ми готовi до повномаштабної роботи в межах всiєї держави - буде неправдою. У нас в державi цим питанням займається 17 мiнiстерств i вiдомств. Щоразу виникають питання. Коли все нормально, то питань немає, а коли виникають серйознi проблеми, починаються пошуки - а хто ж тут винний? Хто ж це повинен розгрiбати те, що пiкому не подобається? Тому, щоб цього не було, треба, щоб єдиний орган вирішував ці питання".
Борис Андресюк, перший заступник голови Комiтету ВР з питань нацбезпеки i оборони: "Ну, ми можемо собi уявити, що це таке, якщо два чи три господаря буде на цих складах. Тому дуже ретельно i обережно треба пiдходити до цього питання. Я думаю, що господар має бути один".
Кость Бондаренко, полiтолог, директор Iнституту нацiональних стратегiй: "Я думаю, що додатковi повноваження - вони не зашкодять самому Жванiї. Питання тiльки - чи допоможуть".
Додатковi повноваження передбачають додатковi коштi. I не обов'язково бюджетнi. На початку 90-х рокiв, пiд час першої хвилi утилiзацiї, багато фiрм збили на цьому чималi капiтали. I кому ж, як не Давиду Жванiї - досвiченому бiзнесменові про це знати? Може тому комунiсти пропонують за краще створити окрему структуру з утилiзацiї. Але їх, схоже, не чують.
Георгiй Крючков, голова Комiтету ВР з питань нацбезпеки i оборони: "Я бачу, що уряду це не потрiбно. Можливо, думають - що, з комунiстом можна вести справу? Можливо й таке розказують. Але я такого не розумiю. Що ж, ви взялися керувати - керуйте! Вам не потрiбна думка комiтету - хай її навiть комунiст висловлює, ну що ж, робiть як ви хочете".
А ось цього не треба. Нароблять так, що потiм довго доведеться розгрiбати.
Кость Бондаренко, полiтолог, директор Iнституту нацiональних стратегiй": "Як тiльки почнеться утилiзацiя, теж виникне чимала кiлькiсть як зацiкавлених фiрм, так i скандалiв, пов'язаних з цими фiрмами".
Вадим Гречанiнов, вiйськовий аналiтик, президент Атлантичної Ради України: "Это деньги огромные. Я вам скажу, в 94-м году, когда я был помощником президента по военным вопросам, меня лично предупреждали, чтобы я не занимался этими вопросами. Предупреждала не власть, а люди со стороны. Это очень опасно. Я знаю людей, которых просто предупреждали - если не уступите то-то, то будет очень плохо для вас. Да, были такие угрозы, к сожалению, потому что это деньги".
То може не там шукають терористiв? Запитали б у Гречанiнова. Може вiн би i назвав прiзвища потенцiйних диверсантiв.
Битва за Київ
Та що там диверсанти, якщо досi нiхто так i не змiг пояснити, що то за таємничi люди зiрвали установчу конфренцiю "Народного Союзу "Наша Україна" у Рiвному. Партiя начебто провладна, керiвник МВС каже, що пiдпорядковується лише президенту, Генпрокурор взагалі обiцяє покласти все своє життя на боротьбу за конституцiйнi права громадян, а знайти зухвальцiв, що зазiхнули на свободу зiбрань прихильникiв глави держави, так i не змогли. Щоправда, рiвненський губернатор має партквиток iншої пропрезидентської партiї. Але ж київський мер Олександр Омельченко - член полiтради НаСНУ! А конференцiю столичної парторганiзацiї взагалi вiдклали. Невже i в Києвi бояться "невiдомих рiвненчан"? Та нi, кажуть партiйнi функцiонери, просто... пiдготуватися хочемо краще.
Ігор Жданов, перший заступник голови Центрального Виконкому НСНУ: "Ми просто хочемо завершити своє органiзацiйне керiвництво саме київськими конференцiями, бо розпочали ми знизу, з iнших областей, а Київ, Київська область буде завершувати цей процес. Це логічно".
А от вище партiйне начальство може дозволити собi вiдвертiсть i вiдкрити таємницю помаранчевого портфеля. Бо насправдi йдеться... про портфель київського мера.
Роман Безсмертний, голова ради НСНУ: "Треба пропонувати ту кандидатуру, яка може вiд партiї балотуватись на виборах мiського голови. В результатi, не випадково до цього часу не вiдбулося установчої конференцiї в Києвi, тому що дискусiї ці продовжуються. Обговорювалась кандидатура Бондаренка і Мартиненка, Поживанова і багатьох iнших, але говорити, що партiя прийняла рішення... Прийнято рiшення тiльки сформувати оргкомiтет, провести пiдготовку до установчої конференцiї партійної".
З усiх названих Романом Безсмертним кандидатiв однозначно пiдтвердив свiй намiр балотуватися лише Михайло Поживанов. I навiть докладно пояснив, чому переконаний у своїй перемозi.
Михайло Поживанов, народний депутат України, фракція "Наша Україна": "Я маю певний досвiд управлiнської дiяльностi, я багато рокiв працював в Київськiй державнiй адмiнiстрацiї, маю пiдтримку киян i свого часу у 2002 роцi був обраний депутатом мiської ради. У мене є команда i пiдтримка районiв, депутатiв київської мiської ради, пiдприємцiв мiста Києва i я впевнений, що разом з цiєю командою ми переможемо".
Iншi потенцiйнi кандидати вiд "Нашої України" скромно посилаються на волю киян, партiї, президента i навiть ... Господа Бога. При цьому не забувають запустити стрiлу в людину, яка нiбито представляє президента у столицi, згiдно з указом про призначення голови КМДА.
Кость Бондаренко, полiтолог, директор Iнституту нацiональних стратегiй: "Це кияни вирiшать, хто буде мером, і я нiколи не забирав би в них цього права. Єдине, що вони повиннi усвiдомлювати, що сьогоднi машина вже сформована, в тому числi й iнформацiйна. Сьогодні київська міська інформаційна мережа працює тільки на одну людину. 20 млн. гривень, видiлених на цей рiк, будуть використанi для пропаганди цiєї людини. Але я впевнений, що буде багато цiкавих претендентiв. Час Олександра Олександровича пройшов, його власнi починання не виконані".
Микола Мартиненко, народний депутат України, фракція "Наша Україна": "Питання мера буде стояти восени, не ранiше. Питання буде вирiшувати партiя, президент, будемо приймати прагматичне рiшення по тiй кандидатурi, яка матиме найбiльше шансiв. Яка це буде кандидатура - чи Iванов, чи Петров, чи якась інша - будемо приймати рішення восени".
Кость Бондаренко, полiтолог, директор Iнституту нацiональних стратегiй: "Всi ми пiд Богом... Може хтось стане набагато вищим керівником, нiж ви пророкуєте".
Щоправда, "Наша Україна" пробує пiдсолодити для Сан Санича гiрку пiлюлю можливої втрати влади в Києвi - мовляв, мер пiсля наступних виборiв - це вже зовсiм не той мер, що зараз.
Микола Мартиненко, народний депутат України, фракція "Наша Україна": "Коли будуть вибори 2006, коли вони закiнчаться, коли буде видна політична структурованiсть мiсцевих рад, будуть вiдповiдно дiяти полiтичнi вертикалi, і мер буде прислухатися до своєї політичної сили".
Проте, окрiм названих Романом Безсмертним кандидатiв, у фракцiї "Наша Україна" є, так би мовити, рояль у кущах - полум'яний опонент Олександра Омельченка з усiх питань народний депутат Леонiд Черновецький, який, принаймнi за його власним переконанням, теж популярний у Києвi.
Леонід Черновецький, народний депутат України, фракція "Наша Україна": "Я сегодня самый популярный из политиков, которые могут претендовать на пост мэра города Киев. Это не я проводил опрос, а многие социологические компании Киева. По данным самого Омельченко, у меня 27%. Но я могу сказать заранее, что я являюсь неуправляемым политиком..."
Однак, схоже, головним завданням Черновецького, в разi його балотування на пост мера Києва, буде не так власна перемога, як критика Омельченка.
Леонід Черновецький, народний депутат України, фракція "Наша Україна": "У Омельченко много интересов в городе, и ситуация у него безвыходная, потому что, с одной стороны, нужно бросать мэрство, чтоб спасти свою шкурку. Чтобы не нести ответственности за все, что он сделал в Киеве. Ему надо идти в Верховный совет, как ему советовал Ющенко. А ему уходить неохота, потому что он завязан на многих компаниях, и эти компании требуют его присутствия в Києве".
Але Бог з ними - з розбiрками всерединi партiї влади. А що ж опозицiя, якiй за визначенням треба брати участь у всiх без винятку виборах? Схоже, мають рацiю полiтологи та журналiсти - новій владi з опозицiєю таки справдi пощастило. Принаймнi, єдиний реальний кандидат на посаду мера вiд нинiшнiх опозицiйних сил - народний депутат Василь Горбаль - балотуватися не збирається. Причому, причини досить дивнi як для публiчного полiтика - боїться негативу.
Василь Горбаль, народний депутат України, фракція "Регіони України": "Однозначно - нет... Я за последние несколько лет узнал и прочитал о себе столько нового, в кавычках, что не хочется опять на себя вызывать шквал негатива, причем абсолютно надуманного, не высосаного из пальца".
Утiм, вразливий опозицiонер упевнений - i серед провладних кандидатiв боротьба буде гострою.
Василь Горбаль, народний депутат України, фракція "Регіони України": "Уверен, что так не будет - на кого покажет Ющенко, тот и станет мером. Будут более сложные кандидатуры. Хотя может придти человек неполитичный - спортсмен, известный, видный, с которым дружен и Сан Саныч, и другие политсилы".
Невже це Горбаль має на увазi когось iз братiв Кличкiв? Чи обох одразу? Майже як у Римi, де, нагадаю, було два консули. Щоправда, сам Сан Санич натякає, що не збирається вiддавати столичну булаву навiть друзям.
Олександр Омельченко, київський міський голова: "Якби вибори були весною або восени цього року, є об'єктивні пiдстави вважати, що я би перемiг у виборах на міського голову. Яким буде рiк, якими будуть його результати економiчнi, як мiськрада та адміністрація зумiє покращити життя киян, пiдвищити рiвень доходiв, зарплат, пенсій, пільг, дотацій, захистити соціально незахищених киян...Тому балотуватись будуть всi, але той, хто умiє перемагати, вiдчути дух киян, той переможе".
Не знаю, як iз Кличками, а от можливих конкурентiв вiд "Нашої України" Омельченко обiцяє перемогти однiєю лiвою i в першому ж раундi.
Олександр Омельченко, київський міський голова: "Я таких тонкощiв не знаю, що "Наша Україна" має вже кандидата Мартиненка. Якщо я про це не знаю, можете уявити чи знає тримiльйонний Київ такий секрет. А для того, щоб виграти, треба, щоб кияни не тiльки прізвище знали, а знали як iсторiю Києва, як свою власну біографію, біографію того, кому вони вiддадуть свiй голос. Я не маю на увазі тiльки позитив, треба знати й негатив, тому що в кожнiй особистостi є баланс добра i зла. Бажано, щоб цей баланс був у 10 разів на користь добра".
Про баланс Олександр Олександрович, вочевидь, сказав у порядку самокритики - адже сумнозвiсна плитка та забудова в центрi мiста чи не кожного вiльного квадратного метра дiстала багатьох киян. I те, що той-таки Мартиненко, поки що не дуже вiдомий столичним жителям, рятує його вiд "шквалу негативу", про який говорив Горбаль. А позитив... Недавнє телефонне опитування киян показало, що 44% iз них при виборi мiського голови все ж таки зважатимуть на думку президента. Тож кожен нашоукраїнець може плекати надiю.
На добраніч!
