В Україні не вистачає грошей для друку журналів для незрячих [ Редагувати ]

"День білої тростини" цими вихідними відзначатимуть у світі. Його започаткували на підтримку людей із вадами зору. Їхнє життя в Україні - це постійна боротьба. Навіть таке, як прочитати книжку, журнал чи газету для незрячих останнім часом стало практично неможливим.

Наші журналісти побували в єдиній державній редакції, яка випускає періодику шрифтом Брайля. 

Тут працюють двадцятеро людей і майже всі вони - інваліди по зору. Редакція Українського товариства сліпих "Заклик" уже десятки років видає в Україні однойменний журнал "Заклик", а також газету "Промінь" та журнал "Школяр". І це - єдина в державі періодика, яка виходить шрифтом Брайля.

Зараз редактори в роботі готують черговий номер на листопад. Працюють часто з вимкненими моніторами. Вони їм не потрібні, усе озвучить спеціальна програма.

Все, що знаходиться на екрані озвучує це синтезом мови. Ця програма просто перетворює цю інформацію в озвучений текст. От я, наприклад, натискаю кнопку "Пуск", він каже - "головне меню".

Для непідготовленої людини - це незрозумілий набір звуків. А вони так не лише працюють. А й книги читають. І це реалії кожного незрячого.

"Взагалі в Україні зараз книжок за брайлем дуже мало виходить. Це одиниці підручники і практично художньої літератури практично немає взагалі", - каже редактор відділу журналу "Школяр" Володимир Хижняк.

Тож "художку" намагаються частинами друкувати у своєму журналі. Він для дітей такий - єдиний в Україні.

"Намагаємося хоча би в часописі якусь інформацію дати, щоб діти прочитали якусь цікаву книжечку, розбиваємо на фрагменти. Або якусь казку. Намагаємося втиснути туди, що тільки можливо", - зізнається Володимир Хижняк.

Та навіть такого скромного чтива для незрячих тепер не буде.

"Фінансування, яке щорічно виділяється за спеціальною програмою на друк шрифтом брайля, в цьому році нам поки що не дали", - каже головний редактор об'єднаної редакції періодичних видань УТОС "Заклик" Наталія Щербань.

Окрім виплат держави - жодної підтримки редакція не має. І на виданнях своїх вони теж не заробляють. Усю періодику розповсюджують безоплатно - передають у бібліотеки для сліпих та школи.

"Для того, щоб надрукувати шрифтом Брайля такий журнал або газету, один журнал коштує приблизно 80 гривень. Це насправді для людей з інвалідністю дорого. Людина не може самостійно передплатити таке видання", - каже Наталія Щербань.

Потреби редакції цьогоріч покрили лише частково. І тепер право читати періодику є лише в людей з вадами зору. Для них продовжують випускати газету шрифтом збільшеним та контрастним. Такий друк значно дешевший, аніж шрифтом Брайля. Але журналісти сподіваються, що вже наступного року зможуть відновити повноцінну роботу.