23 травня 2005 року [ Редагувати ]
Доброї ночі. Це "Післязавтра". Програма про події, які існують лише в проекті. Про тенденції, які допомагають їх прогнозувати і звички вітчизняних політиків, які дозволяють робити ці прогнози точними.
Момент істини
Для вітчизняної опозиції наступний тиждень цілком може стати моментом істини. Есдеки і регіонали або доведуть, що спроможні впливати на владу, хоча б у критичних ситуаціях, або змушені будуть змиритися з ролями другого плану. Очікуючи, коли статус опозиціонерів впаде до рук соціалістів, б'ютівців або народників Литвина.
Поки що спроби соціал-демократів та однопартійців Януковича зібрати 150 підписів народних депутатів за скликання позачергової сесії Верховної Ради виявилися безуспішними. Складається враження, що, нейтралізуючи Шуфрича, орли Луценка справді вдарили по болючому місцю. Міліціонерів, можливо, і звільнять - адже, всупереч традиції, міністри визнали, що ті порушили закон, а от позбавлені Нестора, якого називають "енерджайзером", опозиціонери змушені будуть чекати до наступного понеділка. І якщо за умов позачергової сесії вони фактично формували б одноосібно її порядок денний, то 30 травня цілком можливі заперечення не лише від уряду, а й від того ж таки Литвина: у нас, мовляв, сотні соціально важливих законів накопичилися, відкладімо розгляд питання на день. Тобто, до 1 червня - коли заплановано звіт комісії Мусіяки. Навіщо, мовляв, законотворчий процес зривати?
Щось ми вже таке чули, коли депутатів від БЮТ товкли конвойними чобітьми під Чернігівським СіЗО, а членів фракції "Наша Україна" - в Мукачевому. Може настав час розкидати каміння?
Прихована загроза
Проте, найголовніша проблема українських опозиціонерів - це відсутність належної уваги публіки. Застосування технологій, вже випробуваних "помаранчевими", не допомагає. Радше, навпаки - публіці вони вже набридли у виконанні попередників. Зараз українці цікавляться зовсім іншим - чи справді збираються відправити у відставку Юлію Тимошенко? І хто за цим стоїть - нафтові магнати, Петро Порошенко, Олександр Третьяков чи сам Віктор Ющенко? Чим емоційніше ці підозри спростовують, тим активніше вони починають циркулювати. Навіть якщо натяки заперечує сама Тимошенко, глядачі зітхають і думають: "Бідна жіночка, їй навіть поскаржитися на підступних чоловіків не дають".
Черговий привід для того, щоб покритикувати уряд, або ж, навпаки, спростувати інформацію про відставку прем'єра у Президента буде саме післязавтра. На зібранні "Влада-бізнес" Ющенко вирішив продемонструвати, що ж саме держава робить для вітчизняних підприємців та наблизити підписання меморандуму про порозуміння та відновлення прозорих стосунків. Ідея такої зустрічі гарна, хоча... не нова. Юлія Тимошенко зустрічалась із представниками бізнесу буквально тиждень тому. Чи Президент копіює дії своєї підлеглої? Навіщо? Невже для того, щоб довести, що він кращий? Та й як?
Нагадаю, що зустріч Юлії Володимирівни з підприємцями наробила багато галасу. Насамперед тим, що прем'єр оголосила свого першого заступника відповідальним за провал усієї роботи з дрібним і середнім бізнесом. У відповідь Анатолій Кінах розповів, що він думає і про уряд загалом, і про свою начальницю, зокрема. Політологи одразу напружились в очікуванні оргвисновків.
Володимир Полохало, шеф-редактор журналу "Політична думка": "Після такого демаршу і після такої нищівної критики уряду з боку першого віце-прем'єра питання вирішується на Заході в демократичних країнах в один спосіб - це подання у відставку".
Дарма напружувалися. Україна - не Захід. У нас навіть депутатські мандати не здають зі співчуття до народу, що може осиротіти без свого обранця. А тут - посада першого віце-прем'єра.
Анатолій Кінах, перший віце-прем'єр-міністр України: "Я абсолютно даже не хочу розглядати ситуацію, коли хтось з моїх соратників, чи навіть я особисто, добровільно піде у відставку".
"А я навіть знаю цих людей!" - радісно підхоплює опозиціонерка Олександра Кужель.
Олександра Кужель, заступник голови партії "Трудова Україна": "Я знаю Анатолія Кінаха, він ніколи не робить нічого, якщо він не отримав договір з Президентом. Якщо ви піднімете, як він "внеочередными съездами" УСПП колись клеймив главу Нацбанка Ющенка, а потім клеймив "внеочередными съездами" прем'єра Ющенка, то я не здивована, що сьогодні просто йде інша програма, просто його знову ж використовують в іншому напрямку".
Володимир Полохало, шеф-редактор журналу "Політична думка": "Це означає, що він має певну підтримку, певний аванс з боку якихось більш потужних гравців".
Яких - теж не важко здогадатися. Адже сама Тимошенко згадала посаду секретаря РНБО в контексті... бензинової кризи.
Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології: "Є відомості про те, що під час перебування Порошенка в Москві, він виходив з приміщення "Лукойлу". І я хочу нагадати, що Тимошенко домовилась і підписала домовленості, що до кінця травня у них були домовленості з "Лукойлом" про джентльменську поведінку і про ціни відповідно. І всередині травня домовленість та зривається після візиту Порошенка до Москви. І після того, що Тимошенко не дали поїхати до Москви. І така тактична гра "росіян плюс Порошенко" фактично привела до цієї бензинової кризи. Я вже не знаю, чого тут більше - політичної, економічної позиції "Лукойлу" чи Кремля. Але очевидно, що тут є спільна позиція Порошенка і Росії проти уряду Тимошенко".
Ця спільна позиція, нагадаю, врешті-решт, вилилась у зустріч нафтотрейдерів із Президентом, де Ющенко фактично пристав на їхні пропозиції, водночас продемонструвавши, хто в домі господар, а хто - невістка... Такий собі реванш за квітневу зустріч нафтовиків із прем'єром, на якій червоніли бензинові королі. Невже і рімейк тимошенківської зустрічі з малими підприємцями теж може завершитися показовим покаранням уряду? Тим паче, що Президент взагалі має звичку посилати своїх підлеглих. До опозиції. Це не я вигадав - так перший помічник Президента каже.
Олександр Третьяков, перший помічник Президента України: "На самом деле - это любимая фраза Виктора Андреевича: "Если не согласен с действиями правительства Президента - напиши в отставку. И иди спокойно в опозицию. Это нормальное явление, абсолютно. Это любимая фраза, сказанная лично, в контексте, Юлией Владимировной".
Інші - не перші, але й не другі помічники Президента - Петро Порошенко та Олександр Зінченко - чутки про можливу відставку Тимошенко та навіть існування конфлікту між Президентом та прем'єром теж спростовують.
Олександр Зінченко, державний секретар України: "Саме про відставку уряду ніхто не говорив. Зверніть увагу на вчорашню заяву. Не звертайте увагу на чутки".
Петро Порошенко, секретар РНБО України: "Я не бачу конфлікту, я щиро стверджую, що на сьогодні його не існує. Нічого не обговорюється, тема пуста і нав'язана".
Ким нав'язана - Порошенко не уточнив. Пропоную свій варіант - Олександром Морозом. Та іншими творцями Конституції 96-го року. Тієї самої, нині чинної, яку і Ющенко, і Тимошенко - кожен по-своєму - захищають від будь-яких змін, і згідно з якою Україна є президентською республікою. Президент, на відміну від стародавніх римських консулів чи спартанських царів, може бути лише один. А лідерів громадської думки в сучасній Україні - двоє.
Володимир Полохало, шеф-редактор журналу "Політична думка": "В Україні справді два, лише два рейтингові, помітні, харизматичні популярні гравці - Ющенко і Тимошенко. Вони користуються безперечно безпрецедентним кредитом довіри з боку широких верств населення".
Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології: "Є дві людини, які мають надзвичайно великий кредит довіри у населення - і Ющенко, і Тимошенко. Хто ж з них буде відповідати за те, що відбувається? В кожний момент Ющенко може сказати - це уряд погано спрацював, у нас найгірший уряд. Потім буде щось зроблено гарне - він скаже - це я зробив! Бачите, всі нас люблять".
Що ж, така точка зору має право на існування. Однак виникає питання - скільки це все триватиме? Не вічно - це стовідсотково. Точніший прогноз можна дати, згадавши події 2001-го року. В останні місяці прем'єрства Ющенка тодішній Президент Кучма жодного разу не втрачав нагоди дошкульно покритикувати уряд та прем'єра особисто. Ющенко, натомість, мовчав, утирався, але терпів. Навіть коли його найближча соратниця Тимошенко опинилась у Лук'янівці. Адже інтереси України вимагали, щоб він якомога довше залишався на посту прем'єра. І плекав свій імідж. Імідж, який через три роки допоміг йому досягнути вершини політичної кар'єри - тобто президентського крісла. Імідж борця за долю "маленького українця".
Тимошенко на посаді прем'єра щось плекати навіть не має великої потреби. Кожен її крок свідчить, що вона намагається хоч трохи поліпшити життя більшості українців. Всупереч шаленому спротиву... олігархів з оточення Президента. Цілком зрозуміло, що за таких умов із власної волі вона не відмовиться від прем'єрського портфеля.
У 2001-му Кучма прибрав незручного прем'єра за допомогою парламенту. Але помічники нинішнього Президента впевнені, що зараз обставини зовсім інші, аніж у Ющенка чотири роки тому.
Олександр Третьяков, перший помічник Президента України: "В 2001 году его сняли из-за политических разборок, из-за того, что не давал олигархам грабить страну, а это было причиной снятия, и снимали его - вы помните кто - комунисты и компания, то в этом году на эту тему вообще речи не идет".
Ну, це як сказати. Комуністи і нові опозиціонери за відставку Тимошенко якщо й не проголосують, то лише тому, що з неї вийде яскравіший лідер опозиції, аніж Симоненко з Януковичем. А про олігархів прем'єр і сама розповіла. Проблема в іншому - спікер натякає, що перекласти відповідальність на парламент не дозволить. Депутати готові обійматися з Тимошенко вічно, аби лише не було підозр у грі проти популярного прем'єра.
Володимир Литвин, Голова ВР України: "Співпраця між урядом, Президентом і ВР буде зміцнюватися. Ми сьогодні за час поїздки Від Києва до Канева мали таку ґрунтовну розмову: Президент, прем'єр-міністр, Голова Верховної Ради вийшли на те, що в нас є багато завдань і потрібно чітко окреслити план, домовитися про взаємодію і працювати".
Протягом минулого вікенду можновладці не втомлювалися демонструвати перед об'єктивами фото- і телекамер єдність, згуртованість і непорушність своєї команди. Спільні походи на Євробачення, відвідини шевченківських місць у Каневі, і навіть - спільна заява прес-служб Президента та прем'єр-міністра. Нечувана монолітність лав? Ну чому ж нечувана? У 2001-му прем'єр Ющенко, Президент Кучма і спікер Плющ теж разом то дерева садили, то "лист трьох" підписували. Але за два з половиною місяці Ющенкові таки довелося залишити Кабмін. Може й тепер відлік уже розпочався? Ні, кажуть помічники Президента. Ющенко - це ж не Кучма.
Олександр Третьяков, перший помічник Президента України: "Виктор Андреевич не делал для страны в 2001 году ничего, что бы не соответствовало морали, чести и демократии".
Тоді чому взагалі зчинився цей гармидер? "Повноваження!" - каже держсекретар.
Олександр Зінченко, державний секретар України: "На сьогодні формуються нові інституції влади, формуються точні функціональні обов'язки і зони відповідальності кожного сегмента цієї влади - і уряду, і Ради Національної Безпеки, і секретаріату Президента і т.д. І тому, коли перерозподіляються ці повноваження, знаєте, бджоли гудуть".
Але розподіл повноважень, як учить нас мудрий Сіріл Паркінсон, це процес, а не подія. Причому процес досить тривалий. Отож прем'єр може не перейматися. Вона й не переймається.
Юлія Тимошенко, Прем'єр-міністр України: "Слухайте, не хвилюйтеся, все буде добре, наша команда буде працювати довго і дуже ефективно. Просто ні на які провокації не потрібно реагувати. У нас ворогів багато, тому що доводиться наводити порядок, доводиться абсолютно руйнувати стару систему і будувати нову. А це ніколи не буває безболісно".
Віктор Ющенко, Президент України: "Я переконаний, що треба все зробить, щоб в Україні було спокійно. Тому я б просив політичних колег не політизувати ситуацію".
Ризикну припустити, що Юлія Володимирівна в найближчі кілька тижнів трохи забуде про ворогів, принаймні, не відповідатиме на критику так гостро, як досі. Головні зусилля спрямує на бурхливу діяльність. Звичайно - задля користі простого народу. А от коли кожен пенсіонер, бюджетник та студент твердо знатиме, хто перешкоджає Тимошенко поліпшити їхнє життя, тоді все може бути. Принаймні, опозиціонери цього вже очікують.
Олександра Кужель, заступник голови партії "Трудова Україна": "Але знаєте, таке відчуття, що вона біжить ті кілометри як стометровку. І таке відчуття, що вона вже заготувала собі уйти королевою і залишити всі проблеми на Ющенка".
І все ж таки Олександра Кужель помиляється. Я особисто ніколи не повірю, що проблему визначення переможця наступних президентських виборів Тимошенко комусь віддасть. Мені чомусь здається, що її Леді Ю. вирішуватиме сама.
Чи бути Україні в ЄЕП?
З іншого боку, після бензинової кризи Президент хоч-не-хоч змушений перебирати на себе функції урядовців. Це в іншій ситуації пошуком альтернативних джерел постачання енергоносіїв могли б займатися і міністри. Але декому з них на Банковій просто не довіряють такої важливої справи, а ті, хто викликає довіру, немовби навмисно потрапляють у якісь халепи. Як Борис Тарасюк, що ніби домовився про постачання сорока мільйонів тонн Азербайджанської нафти, тоді як ця держава за рік видобуває вдвічі менше. Тож до Казахстану вирушить сам Віктор Ющенко. Хоча, в Астані говоритимуть не лише про паливо. Напередодні Нурсултан Назарбаєв несподівано запропонував створювати Єдиний економічний простір без України. Мабуть йому повідомили, що нинішні українські владці ще півроку тому ходили вулицями з плакатими "ТАК - ЄЕС!", "Ні - ЄЕП!"
Деякі урядовці у Києві і справді щиро зраділи ініціативам Назарбаєва. Але з'ясувалося, що у Банкової інші плани. Зібрали навіть спеціальне засідання РНБО, після якого Петро Порошенко повідомив журналістам, що Київ не лише не хоче виходити з ЄЕП, але й підписуватиме в рамках цієї структури спільні документи, до яких не наважувалися приєднатися навіть Кучма з Януковичем.
Цікаво, що для опитаних нами політологів така переорієнтація офіційного Києва не була несподіванкою. Лише Віктор Небоженко вважає, що Україна у ЄЕП не залишиться.
Чи залишиться Україна в ЄЕП?
Кость Бондаренко - так
Вадим Карасьов - так
Андрій Єрмолаєв - так
Олександр Дергачов - так
Володимир Фесенко - однією ногою буде в ЄЕП, іншою - за його межами
Михайло Погребинський - продовжуватиме інтеграцію на словах, вирішуючи свої геополітичні питання
Володимир Полохало - частково залишиться, частково - опиниться поза ЄЕП
Віктор Небоженко - ні
Безсмертна адмін-територіальна реформа
Утім, до фантастичної гнучкості і мінливості офіційної української політики звикли не лише політологи. Навіть чиновники зараз керуються правилом "не поспішай виконувати накази начальства, бо їх (або його) змінять на інші". І лише політики продовжують вірити у наявність стратегічних планів, які досі не оприлюднені з якихось високих міркувань. Наприклад, щоб заплутати опонентів. Проте заплутуються, насамперед, союзники. Наступного тижня має завершитися обговорення проекту адміністративно-територіальної реформи, запропонованого Романом Безсмертним. А деякі пропрезидентські фракції і досі губляться у здогадках - що вона, власне, передбачає.
Юрій Костенко, народний депутат України, голова фракції УНП: "Я щойно повернувся з Чернівеччини і там точно такі питання, - влада місцева: "А ми будемо як область чи вже як район? Чи може як анклав для Донецького регіону? І весь апарат державний сьогодні менше думає про те, як посіяти, як створити робоче місце, як зробити додаткові надходження до бюджету, а всі думають - чи це крісло, в якому сидить чиновник, збережеться чи не збережеться".
Ну, тоді зрозуміло, чому Роман Безсмертний такий активний. Його ж крісло так і називається - віце-прем'єр з питань адміністративної реформи. Хоч-не-хоч - доводиться реформувати. А колеги, замість того, щоб підтримати - анекдоти про нього розповідають. Як про Василя Івановича і Петьку або про Штірліца з Мюллером. От так і про Безсмертного і перекроювання кордонів областей.
Роман Безсмертний, віце-прем'єр-міністр з адміністративно-територіальної реформи: "Це один з анекдотів, який зараз виник. Ми навіть не збиралися від початку займатися перерозподілом кордонів між областями. Дуже дивно, що Василь Червоній говорить про поділ областей, це слухає Юрій Іванович і думає, що це говорить Безсмертний. Вони члени одної партії, хай би там розібралися - хто там що говорить. Ні в законі про це немає, ні я ніде не говорив, що ми маємо займатись перерозподілом кордонів областей".
Схоже, що перерозподіл кордонів в уряді чомусь вважають непристойною справою. Гіршою, аніж, скажімо, розповіді про дипломи університетів, яких насправді не закінчував. Чому? Радянські люди буржуазну музику не слухали, то й революційним міністрам не личить бавитися в ідеї, які до вподоби... олігархам.
Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України: "Вимога об'єднання областей - якщо про це йдеться - це вимога, яка практично диктується олігархічними кланами, скажемо так, великим бізнесом, якому адміністративні рамки відповідної області вже трошки замалі стали".
Хоча... у чомусь Безсмертний таки зізнається. Наприклад, він справді хоче виокремлення міст-регіонів зі складу областей. Подейкують, попервах такий статус хотіли запровадити для мільйонників. "А як же Львів - колиска нашої державності", - подумали. Довелося знизити планочку - до семиста п'ятдесяти тисяч мешканців. Щоправда, тоді й Запоріжжя туди потрапляє. Ну й Бог із ним. Але Безсмертний і тут обурюється.
Роман Безсмертний, віце-прем'єр-міністр з адміністративно-територіальної реформи: "Мова не йде - під Львів це зроблено чи під Дніпропетровськ. А Кривий Ріг - він теж попадає. Тому що мільйонник".
Ну, вибачайте, але який Кривий Ріг мільйонник? Сімсот із гаком тисяч. Але якщо треба і його виокремити - хіба хтось проти? Та ніби ніхто. Але підозри залишаються.
Василь Горбаль, народний депутат України, фракція "Регіони України": "Он рассказал об основных принципах админреформы, об образовании так называемых регионов с определенной численностью людей. Речь шла о 700 тысячах людей. Меня, во-первых, старый учитель математики всегда учил - если говорят цифру 7, то уже врут. Меня немножко смутило, что в его арифметике везде есть семерка".
Роман Безсмертний у забобони не вірить. Адмінтеррефоррму обіцяє провести, не зважаючи на чорних кішок, порожні відра і навіть парламентські вибори. Точніше - ще до них.
Володимир Фесенко, політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента": "Возникают подозрения, что административно-территориальная реформа на сегодня - это некая политтехнология, которая действительно рассчитана на то, чтобы разбить региональные элиты, их монолитность, особенно в тех областях, где оппозиция имеет устойчивые позиции. Тот же Донбасс, например, Восточно-Южные области Украины".
Роман Безсмертний, віце-прем'єр-міністр з адміністративно-територіальної реформи: "Навпаки. За рахунок цього Донецьк отримає додатковий імпульс для розвитку. В результаті територіальної реформи він отримає більше території, яка сьогодні примикає до міста Донецька. Друге - він стане урбанізаційним центром. І люди будуть боротися не за владу в Києві, а за те, щоб реалізовувати свої можливості і в місті Донецьку".
Так би відразу й казали. Тепер зрозуміло. Представникам донецької еліти ввічливо запропонують згортати свої справи у столиці і повертатися додому. Балотуватися у 2006-му не до Верховної, а до місцевих рад. Та чи буде легше тоді нинішній владі перемогти на виборах - не всі впевнені.
Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України: "А що, від того, що витягнуть Донецьк з Донецької області, а Харків з Харківської - політичні уподобання зміняться? В мене є в цьому величезний сумнів".
А ще за допомогою адміністративно-територіальної реформи можна спробувати викорінити ідеї федералізму - і на сході України, і на Заході, де, власне, вона й виникла. Може хтось і забув, але виокремити Галицькі землі закликав В'ячеслав Чорновіл. Чи не тому для Львова теж добиваються спецстатусу "міста-регіона"? Та ні, кажуть знавці, просто з розміром не вгадали.
Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України: "Тут не тільки через загрозу сепаратизму, а через те, що ці міста виросли із коротких штанець".
Володимир Корнілов, директор Центру стратегічного планування: "У нас слово "федерализм" приравняли к сепаратизму. Для того, чтобы побороть любое упоминание федерализма и делается сейчас все, и эта админреформа, направленная против федералистов. Ющенко и Безсмертный пытаются (они так думают) упростить систему, чтобы центр руководил вообще всеми общинами, минуя региональные структуры. Но они поймут очень скоро, думаю, еще до внедрения этой системы, что это просто невозможно".
"До чого тут центр?" - роздратовано запитує віце-прем'єр. - Ідеологія зовсім інша. У вас ще немає чиновників, які вирішують ваші проблеми? Тоді ми йдемо до вас.
Роман Безсмертний, віце-прем'єр-міністр з адміністративно-територіальної реформи: "Мова йде про те, щоби чиновники - в хорошому розумінні - перемістилися до людей. І людина не їхала в райцентр, а отримувала послуги безпосередньо у своїй громаді".
Опоненти, щоправда, цікавляться - хто ж платитиме за цей бенкет? Невже господарі?
Олександр Фельдман, народний депутат України, група "Демократичні ініціативи": "По самым минимальным подсчетам - это будет около 100 миллионов гривен стоить. Я не думаю, что в бюджете есть сегодня деньги на эту программу. И если провести нормально парламентские выборы и найти дополнительные деньги в бюджете, спокойно, без ажиотажа, как обыкновенную рутинную работу ее обстоятельно разложить по полочкам, то она необходима, ее надо делать".
Роман Безсмертний, віце-прем'єр-міністр з адміністративно-територіальної реформи: "Якщо її довго проводити, то вона дуже дорога. ЇЇ треба проводити швидко, на зрозумілих, законом визначених параметрах. І досвід європейських країн давним-давно доказав, що її треба швидко проводити. Є ще один момент - якщо її не проводити, то як би багато грошей не було, їх ніколи не вистачить. Ні для проведення реформ і реформи, ні для забезпечення нормальних умов проживання. Ми маємо територіальну систему, на якій збудована система влади і система бюджетного забезпечення - це сито, у яке скільки води не ллєш - нічого ніколи не залишиться".
А ще, швидка реформа - це не лише менші гроші, але й додаткові бонуси. Бо нову структуру місцевої влади можна вибудовувати відразу з прицілом на вибори.
Василь Горбаль, народний депутат України, фракція "Регіони України": "Проблема админресурса стояла всегда. И говорить, что кто-то наверху не будет заниматься админресурсом, а вот какие-то негодяи внизу этим занимаются... Расчет на админресурс, в этой ситуации, тоже стоит. Проблема выборов 2006 года и закрепления результатов президентской кампании стоит достаточно остро. И с каждой очередной ошибкой правительства проблема все острее и острее".
Роман Безсмертний, віце-прем'єр-міністр з адміністративно-територіальної реформи: "Мені здається, що адміністративний ресурс працює за принципом - розподіляй і володарюй. Чим дрібніше, тим легше управляти. Чим менше забезпечення - тим легше управляти. Чим з більшими повноваженнями самоврядними ы з быльшим забезпеченням бюджетним - тим складніше управляти".
Тоді навіщо поспішати? - запитують у Безсмертного його ж союзники.
Іван Плющ, народний депутат України, фракція УНП: "Є така народна мудрість - говорить інколи треба, але це не значить, що треба спішить те робить, про що говориш. А в нас це схоже на кампанію - як колективізація, індустріалізація і так далі".
Олег Білорус, народний депутат України, голова фракції БЮТ: "Не вірю, що це можна зробити в цьому році чи до парламентських виборів 2006 року, на це повинно піти три роки. Це повинно бути реформування, як діє садівник - поступово, потихеньку, доглядаючи, а не рубать дерево все, як кажуть, до основанія, а затєм...".
Та й опозиціонери налаштовані на якийсь світлий сум.
Ярослав Сухий, народний депутат України, група "Демократична Україна": "Проблема адмінреформи є проблемою, надуманою на догоду якимось вузько політичним інтересам. І мені просто сумно буде спостерігати, як ця адміністративна реформа зазнає краху в сесійному залі, а вона його зазнає обов'язково".
Чим мені подобаються наші політики, то це тим, що вони наперед знають - що і як буде. Але при цьому регулярно наступають на ті ж самі граблі. Невже лише для того, щоб довести точність своїх прогнозів?
На добраніч.