6 червня 2005 року [ Редагувати ]

Доброї ночi. Це "Пiслязавтра". Програма - попередження. Про події, які можуть відбутися, тенденції, які ще можна змінити, й історію, яка здатна повторюватися. Сьогоднi в програмi:

Саперна справа для "чайникiв". Ухвалюємо закон про Кабiнет мiнiстрiв.

Встигнути за 5 днiв. Вертикально iнтегруємо нафтову галузь.

В гостях у Жанни д'Арк. Куди поїхати українському прем'єрові пiд час вiзиту до Францiї?

Саперна справа для "чайників". Ухвалюємо закон про Кабінет Міністрів.

Українським експертам і журналістам, мабуть, варто міняти свої звички. Тиждень, на якому немає засідань Верховної Ради, теж може бути багатим на події. Хай навіть непомітні, але важливі для політичного майбутнього країни.

Пiслязавтра - рiвно через пiвроку пiсля ухвалення Верховною Радою змiн до Конституцiї - на засiданнi уряду розглядатимуть багатостраждальний законопроект про Кабiнет мiнiстрiв. Багатостраждальний - бо ухвалити його не можуть уже бiльше 10-ти рокiв.

Валентин Ландик, народний депутат України, фракцiя "Регiони України": "Законопроект про Кабiнет мiнiстрiв - вiн з величезною бородою. Я працював ще в 93-94 роцi в Кабміні, то теж готували цей закон".

Бородатий законопроект - це вам не бородатий анекдот. Тут жарти недоречнi. Конституцiя, ухвалена у 96-ому, зобов'язувала парламентарiв ухвалити Закон про Кабiнет мiнiстрiв. I депутати намагалися цю вимогу виконати. Вісім разiв парламент трьох рiзних скликань ухвалював документ. I вісім разiв його не пiдписував Президент Кучма. Як кажуть розробники документа - iз цiлком зрозумiлих мiркувань.

Iгор Колiушко, голова Центру полiтико-правових реформ: "Кучма пiсля прийняття Конституцiї України 96-го року, в силу неврегульованостi в законах цiлого набору питань, фактично узурпував собi повноваження, якi Конституцiєю до повноважень Президента не вiднесенi".

Володимир Яворiвський, народний депутат України, фракцiя "Наша Україна": "За Кучми Кабінет мiністрів - це був просто такий пiдручний орган, яким iнодi керував сам Президент, а iнодi керувала Адмiнiстрацiя Президента".

Але тепер в Українi iнший Президент. I Секретарiат - замiсть Адмiнiстрацiї. Здавалося б, для ухвалення закону перешкод немає.

Борис Беспалий, народний депутат України, фракцiя "Наша Україна": "Про кожний вищий орган державної влади має бути спецiальний закон, який регламентував би його дiяльнiсть. Тому що без такого закону може бути самодiяльнiсть - самодiяльнiсть Кабмiну, самодiяльнiсть Президента".

Самодiяльнiсть Президента, щоправда, самому Президентові може i сподобатися. Якщо вже не сподобалася.

Iгор Колiушко, голова Центру полiтико-правових реформ: "Пiсля вступу на пост Президента Вiктор Ющенко не став переглядати цi положення, а почав по iнерцiї виконувати все те, що робив Кучма, i так само. I тi самi люди, якi обгрунтовували для Кучми отакi варiани порушення Конституцiї, так само зараз вони обгрунтовують те саме для Президента Ющенка".

Аргументи уявити неважко. Навiщо брати владу, щоб так швидко вiд неї вiдмовлятися? Так, здається, казав хтось голосом, схожим на голос Леонiда Кучми, на плiвках Миколи Мельниченка.

Вiктор Кирилов, народний депутат України, фракцiя Народної партiї: "Пiсля прийняття цього законопроекту ми повиннi забути про те, що Президент - при всiй повазi до нього і волевиявлення народу - може якимось чином втручатися в дiяльнiсть Кабінету міністрів".

Валентин Ландик, народний депутат України, фракцiя "Регiони України": "Якщо цього не буде, то відповідає податкова Президенту, наприклад, вiйськовi - теж Президенту, мiлiцiя - теж Президенту. А вiдповiдати за державу, за грошi..."

Не знаю, як за вiдповiдальнiсть, але за грошi i за повноваження вiтчизнянi полiтики боролися завжди з ентузiазмом. Щоправда, дехто помiтив це, лише опинившись в опозицiї.

Михайло Добкiн, народний депутат України, фракцiя СДПУ(о): "Этот закон станет жертвой внутренней борьбы внутри провластных сил, которые на сегодняшнний момент пытаются отобрать друг у друга полномочия. Знаете, как кроты или хомяки-несуны - в свой куточек затащить себе побольше полномочий и власти. Они даже не прикрываются".

Валерiй Асадчев, народний депутат України, фракцiя УНП: "Якщо кожен буде хапати собi i побiльше гребти - як ото, знаєте, та снiгоприбиральна машина, вона отак гребе собi - нiколи в Українi демократiї не буде i будуть тiльки суцiльнi сварки".

Катерина Ващук, народний депутат України, фракцiя Народної партiї: "Не хотiлося б, щоб в Українi оце прислiв'я: "Де три українцi - три гетьмани", - все таки не дiяло в державi. Сьогоднi стiльки роботи, що "праздность мислi от праздностi битiя".

Добре, що в цьому мiсцi Катерина Ващук не згадала про журналiстiв, якi, на думку багатьох вiтчизняних полiтикiв, чи не найбiльше заважають державним мужам працювати. Або ж розгойдують човен i ставлять пiд загрозу здобутки революцiї. Щоправда, якщо ти участі в революцiї не брав i навiть не вболiвав за її перемогу - начебто не зобов'язаний її здобутки захищати. А про шкiдливiсть розширення повноважень i збiльшення самостiйностi уряду - це ж не журналiсти кажуть... Почитайте, наприклад, манiфест, який оприлюднив в "Українськiй правдi" Микола Мартиненко, лiдер фракцiї "Наша Україна". Вiн переконує, що полiтреформа погана, бо... завдасть непоправної шкоди мiжнародному iмiджу України. Щоправда, є серед нашоукраїнцiв i вiдвертiшi люди.

Володимир Яворiвський, народний депутат України, фракцiя "Наша Україна": "Президент має виконувати свої функцiї як глава держави, я проти рiзкого обмеження його повноважень i перетворення його на англiйську королеву".

А от деякi бютiвцi натякають, що англiйська королева тут нi до чого. Є речi прозаїчнiшi i набагато ближчi, анiж Британськi острови.

Левко Лук'яненко, народний депутат України, фракцiя БЮТ: "Знаєте, є iнтереси людськi, є, знаєте, авторитети, має значення хто кум, а хто кума, родиннi вiдносини, i все це часом впливає, i може це не зовсiм добре. Тому, в такому випадку, щоби уникнути впливу кума на якiсь там великi справи, можливо справдi доцiльно було би ухвалити закон, яким би Верховна Рада дала чiткi рамки, межi РНБО".

А й справдi, якщо в законi буде чорним по бiлому записано - заступникiв мiнiстра призначає Прем'єр, то, найпевнiше, що образиться не Президент - хоча й таке може статися. Невдоволенi будуть "великi люди" у РНБО i Секретарiатi Президента, якi й досi вважають себе "головними по кадрах", хоча в жодному законi це не прописано.

Катерина Ващук, народний депутат України, фракцiя Народної партiї: "На сьогоднi, як бачимо, постiйно хтось дублює функцiї Кабінету міністрів. То Адміністрація чи Секретарiат Президента, тепер частина функцiй є у РНБО. Якщо дуже багато няньок - завжди дитина недоглянута".

Валерiй Асадчев, народний депутат України, фракцiя УНП: "Тимошенко - це моя така точка зору - пише цей закон для того, щоб вона якось себе трошки вiдгородила чи вiддiлила вiд такої iнституцiї, як ранiше це була Адміністрація Президента, а тепер Державний Секретарiат - з одного боку, а з iншого боку - ще виникла, виросла в нас така iнституцiя, яка ранiше носила дуже умовний характер - це Рада цiєї безпеки i оборони".

Та є люди, якi анiтрохи не спiвчувають прем'єрцi Тимошенко. I застерiгають - написати закон пiд себе - не вдасться!

Олег Тягнибок, народний депутат України, позафракцiйний: "Закон не пишеться нi пiд Тимошенко, нi пiд Порошенко. Закон пишеться пiд конкретну посаду. Може до того часу, як цей закон буде написаний i прийнятий, може i Тимошенко не буде при тiй посадi, де вона зараз є, може i Порошенко не буде при посадi, на якiй вiн зараз є".

Iнформацiя, безперечно, цiкава. Яка не може не потiшити деяких опозицiонерiв. Хоча вони пiдозрюють, що насправдi може йтися про варiант пiд кодовою назвою "їх помiняли мiсцями".

Тарас Чорновiл, народний депутат України, фракцiя "Регiони України": "Я думаю, що Тимошенко нiде вже не буде, пiсля того, як вступить в дiю пiсля 1 сiчня очевидно змiнений варiант Конституції. Буде вона тодi в глибокiй опозицiї. Те ж саме Порошенко може бути висунутий на посаду Прем'єр-мiнiстра ще до реформи, щоб потiм його так і закрiпити".

Тодi виникає питання - чи варто ухвалювати закон про уряд до того, як наберуть чинностi змiни до Конституцiї?

Iгор Шаров, народний депутат України, лiдер групи "Демократична Україна": "Якщо законопроект про Кабінет міністрів буде прийматися на пiдставi чинної Конституцiї - це один сценарiй, якщо законопроект про Кабінет міністрів буде прийматися на пiдставi уже змiнених деяких чинникiв Конституцiї - це буде зовсiм iнший законопроект. З огляду на це, можливо, i варто почекати з його прийняттям до 1 сiчня наступного року".

Роман Зварич, мiнiстр юстицiї України: "Звичайно, що ми мусили б врахувати ті зміни, які були внесені до Конституції. Але це лише в тому випадку, якщо Конституційний суд не винесе певний вердикт щодо цих змін до Конституції. Я про це говорю тільки тому, що мені відомо, що таке звернення з боку депутатського корпусу, здається, уже скероване до конституційного суду, або буде скероване".

Микола Томенко, віце-прем'єр-міністр України: "Я скажу про свою особисту позицію, не позицію уряду. Я взагалі вважаю, що все, що стосується слова "реформа", треба активно дебатувати, обговорювати, думати над цим. Але реалізовувати, починати з наступного дня по завершенню виборчої кампанії".

Iгор Колiушко, голова Центру полiтико-правових реформ: "З юридичної точки зору, Кабінет міністрів не мав би нi одного дня працювати без закону про Кабінет міністрів. А тут пропонують ще пiвроку. Насправдi технiчно пiдготовлено все. Але проблема в тому, що бiльше як пiвтора мiсяця просто нiчого не рухається".

Показово, що опитані нами політологи не мають спільної думки щодо того, чи вiдповiдатиме урядовий проект Закону про Кабмiн змiнам до Конституцiї, якi передбачає полiтична реформа. Дехто каже "так", дехто - "ні". Але більшість упевнена, що уряд діятиме, керуючись, насамперед, власними інтересами.

Кость Бондаренко - Закон про Кабмiн вiдповiдатиме змiнам до Конституцiї
Вадим Карасьов - вiдповiдатиме не так полiтреформi, як iнтересам уряду та Прем'єра
Андрiй Єрмолаєв - Прем'єр наполягатиме на варiантi, орiєнтованому на чинну Конституцiю 
Вiктор Небоженко - це буде початок нової "малої полiтреформи iменi Юлiї Тимошенко"
Олександр Дергачов - це буде "мала замiна полiтреформи"
Володимир Фесенко - законопроект базується на чиннiй Конституцiї, не враховуючи полiтреформи
Михайло Погребинський - змiни до Конституцiї законопроект, начебто, враховує
Микола Михальченко - вiдповiдатиме, законопроект є необхiдною умовою для впровадження полiтреформи

Встигнути за 5 днів.Вертикально інтегруємо нафтову галузь.

На відміну від законопроекту про Кабмін, який урядовці ще можуть змінити, президентські укази міністри зобов'язані виконувати у тому вигляді, у яком у вони надійшли з Банкової. Тому вже до 10-ого червня в Українi має бути створена вертикально-iнтегрована нафтова компанiя, скорочено - ВIНК. Принаймнi, це передбачає розпорядження Ющенка вiд 18-ого травня. ВIНК виникне на базi ВАТ "Укрнафта" з пакетiв акцiй, якi належать державi у ЗАТ "Укртатнафта", ВАТ "Нафтохiмiк Прикарпаття" та ВАТ "Нафтопереробний комплекс "Галичина". Чому такий поспiх? Неважко здогадатися. Причина - у квiтневому пiку бензинових цiн i травневiй кризi. Тодi хто тiльки не критикував уряд за бездiяльнiсть i недалекогляднiсть. Але найбiльше вiдзначився Президент - дистанцiювавшись вiд Кабмiну i, не забувши кинути в його бiк свiй камiнець, Вiктор Ющенко вирiшив усе взяти в свої руки. Отак i народилася iдея створення ВIНК. Точнiше - вiдродилася. Бо вона далеко не нова. У вереснi 2004-го року тодiшнiй Президент Леонiд Кучма також вiддавав схожий Указ. Щоправда, тодi таку структуру хотiли створити на основi НАК "Нафтогаз". Та й у квiтнi цього року Прем'єр-мiнiстр Юлiя Тимошенко повiдомила журналiстам, що її уряд активно працює над створенням ВIНК. Але хiба важливо, хто автор iдеї, якщо вона гарна сама по собi?    

Сергiй Куюн, головний редактор журналу "Нефтерынок": "Идея вертикально-интегрированной компании, действительно, неплохая. В нефтевом бизнессе вертикально-интегрированная структура является наиболее оптимальной, которая позволяет зарабатывать компаниям максимальную прибыль".

Олексiй Плотнiков, професор, доктор економiчних наук: "Теоретично можливо створити таку потужну державну компанiю, яка б грала потужну роль на ринку саме з точки зору регулювання цiн. Але я досить скептично ставлюся до того, чи можна це зробити протягом мiсяця, трьох, шести. Можливо, для цього потрiбен дуже великий термiн, можливо, мова йде про рiк десь".
 
Олександр Рябченко, директор Мiжнародного iнституту приватизацiї, управлiння власнiстю та iнвестицiй: "При тих засобах господарювання, якi останнiй уряд застосовує, така компанiя буде корисна. Бо це не суто ринковий вплив на паливно-енергетичний ринок. Тому краще у держави буде така компанiя, через яку вона зможе впливати на цiнову полiтику".

Тобто iдея чудова саме для нинішніх українських реалiй. Адже в Європi, куди так прагне Україна, ринок нафтопродуктiв побудований зовсiм за iншою схемою. Бiзнес там відданий у приватнi руки, а держава лише створює умови для нормального функцiонування цього ринку. Мабуть, вiтчизнянi урядовцi i нафтотрейдери до такого ще не доросли. Потрiбнi милицi у виглядi ВIНК. Щоправда, i тут залишається кiлька вiдкритих питань. Одне з них - чому за основу обрано "Укрнафту"?

Олександр Рябченко, директор Мiжнародного iнституту приватизацiї, управлiння власнiстю та iнвестицiй: "Якщо дивитися суто професійно з майнових питань на створення цiєї компанiї, то, як на мене, було б краще створювати її, використовуючи існуючі структури "Нафтогазу". Принаймнi, вiн належить державi на 100%, там немає суперечок мiж державами i приватними акцiонерами, бо там немає приватних акцiонерiв. А "Укрнафта" має свою iсторiю достатньо складних стосункiв мiж владою i приватними акцiонерами".
 
Сергiй Куюн, головний редактор журналу "Нефтерынок": "Это очень утяжеленный механизм, он связан с постоянным конфликтом интересов частных акционеров. В "Укрнефти" - это Приватбанк, в "Укртатнафте" - это татарстанские акционеры и т.д. "Галичина" и "Нафтохимик", где государству принадлежат очень маленькие пакеты. Безусловно, это почва для очень больших злоупотреблений. С точки зрения бизнесса, это очень громоздкая, неудобная система, которая будет съедать очень много средств на администрирование, она будет очень неповоротливая и уязвимая".

Незграбна - погоджуються iншi експерти. Але все ж можна змiнити.

Володимир Саприкiн, директор енергетичних програм Центру Разумкова: "После передачи пакетов акций НПЗ НАК "Нафтогаз" сегодня принято решение передать их в "Укрнефть". По-моему мнению, сегодня государство чувствует, что может определиться, увеличить эфективность работы этой компании и, главное, наладить ее управляемость".

Як саме влада пiдвищуватиме ефективнiсть роботи "Укрнафти", вже натякнув перший помiчник Президента Олександр Третьяков. Вiн, до речi, має великий досвiд роботи на ринку нафтопродуктiв. З його слiв, держава збирається повернути контроль над "Укрнафтою", якою нинi, фактично, керує "Приватбанк". Однак, як це зробити, коли за українським законодавством, збори акцiонерiв вiдбуваються лише за присутностi 60% власникiв акцiй? Якщо приватний акцiонер вiдчує загрозу своєму менеджменту з боку держави, вiн може просто не з"явитися на збори. Вiдповiдь на це питання Третьякову пiдказує соцiалiст Рудьковський.

Микола Рудьковський, народний депутат України, Комiтет ВР з питань ПЕК, ядерної полiтики та ядерної безпеки: "Я думаю, що потрiбно почати з прийняття закону, який би давав можливiсть державi контролювати компанiї, де державна частка бiльша 50%".

Утiм, є ще одна перешкода на шляху створення ВIНК - компанiя "Укртатнафта". Як вiдомо, це закрите акцiонерне товариство. Зважаючи на українськi закони, держава не може просто так передати свої 43% акцiй компанiї "Укрнафта", щоб створити ВIНК. Бо спочатку вона має запропонувати їх iншим акцiонерам - татарам. А тi вже точно не вiдмовляться. Як обiйти цей неприємний пунктик у законi, знову пiдказує Рудьковський.

Микола Рудьковський, народний депутат України, Комiтет ВР з питань ПЕК, ядерної полiтики та ядерної безпеки: "Потрiбно розглянути законність зменшення державної частки у статуному фондi спiльного пiдприємства "Укртатнафта", де спочатку держава мала бiльшiсть, а пiсля певних фiнансових манiпуляцiй з векселями, якi перетворили в акцiї з порушенням підписаної угоди i законодавства, українська держава має меншiсть. Пiсля розгляду цього питання у судi i захисту iнтересiв держави можна створити вертикально-iнтегровану структуру в порушення законів і здорового глузду, не вiднiмаючи нi в кого нiчого, а просто розпорядитися правильно державними частками".

Але не все так просто, як здається. Цiкаво, як буде створена нацiональна вертикально-iнтегрована нафтова компанiя, коли у держави немає жодного власного нафтопереробного заводу?

Володимир Саприкiн, директор енергетичних програм Центру Разумкова: "Было бы целесообразно, чтобы государство владело стопроцентно одним НПЗ. Было бы легче управлять, направлять всю нефть собственной добычи условно на этот НПЗ. Поскольку будет свой НПЗ, собственная добыча, будут куплены дополнительные АЗС и будет организована такая масштабная вертикально-интегрированная компания".

Олександр Рябченко, директор Мiжнародного iнституту приватизацiї, управлiння власнiстю та iнвестицiй: "Рiвень приватизацiї саме у НПЗ є настiльки глибокий, що держава володiє 25, 26 i 43% акцiй по Кременчугу. У нас немає державних контрольних пакетiв акцiй на НПЗ. Через це створення нормальної вертикально-iнтегрованої нафтової компанії пов'язане з тим, що слiд домовитися з приватними акцiонерами - чи то викупити у них за ринковими цiнами, чи то зробити якусь структуру, яка об'єднує і iнтереси держави, i iнтереси приватного власника, господарює на ринкових засадах, i всi мають з того певний зиск у виглядi дивидендiв".

Навiщо з кимось домовлятися? - дивується Прем'єр-мiнiстр. Можна й новий завод побудувати... на паях. З ким? Ну не з Петром же Олексiйовичем. З Азербайджаном, наприклад.

Юлiя Тимошенко, Прем'єр-мiнiстр України: "Азербайджан налаштований до України по-партнерськи, по-дружньому. І хотів би бачити себе партнером в усiх проектах, якi пов'язанi з диверсифiкацiєю енергопостачання в Україну. У нас намiчається десятки проектiв у паливно-енергетичному секторi з Казахстаном. Це, в першу чергу, добудова нафтопроводу Одеса-Броди".

Чому ж тiльки Азербайджан i Казахстан? Пригадується менi, що Петро Олексiйович - той, що секретар РНБО - щось говорив i про постачання iракської нафти. У перспективi. А поки що, за чутками, нинiшнiм постачальникам - росiйським нафтотрейдерам - вдалося переконати нашого Президента не будувати нiякого заводу. Схоже на правду. Для декого з нацiонал-демократiв, гiрку.

Юрiй Костенко, народний депутат України, Комiтет ВР з питань ПЕК, ядерної полiтики та ядерної безпеки: "Це вже не перша спроба створити вертикально-iнтегровану структуру, яка б могла ефективно регулювати в умовах ринкової економiки процесами на нафтовому ринку. Але i тодi не вистачило полiтичної волi це зробити, Україна багато втратила, i сьогоднi, якщо говорити вiдверто, я поки що не бачу цiлiсної енергетичної полiтики, в якiй належне мiсце буде видiлене вертикально-iнтегрованій структурi. Якщо говорити про моє бачення, чи спрацює, чи нi, я думаю, що поки що серйозно вирiшити проблему енергетичну в Українi намiрiв немає".

В гостях у Жанни д'Арк. Куди поїхати українському прем'єрові під час візиту до Франції?

Чи є у влади наміри вирішити проблему неслухняних ЗМІ, ми побачимо вже наступного тижня. В Інтернеті вже з'явився документ, нібито розісланий партійним організаціям НаСНУ, який дивовижним чином нагадує творіння невідомих аналітиків з Банкової, що їх донедавна отримували усі провідні українські ЗМІ. Подейкують, що і нашоукраїнські цидули адресовані не лише партійним функціонерам. Перевірити ці чутки буде неважко. Якщо віднині медіа називатимуть Кабмін урядом Тимошенко, рекомендації, вочевидь, поки що до них не дійшли. Якщо урядом Ющенка - нова влада таки наступила на старі граблі.

Втіхою для Прем'єра, про зв'язок якої з урядом так старанно намагаються забути, може бути хіба той факт, що, нарешті, вона стала виїзною. Минулого тижня Юлія Тмошенко вiдвiдала саммiт прем'єрiв СНД у Грузiї, 10 червня збирається на саммiт глав урядiв країн Вишеградської групи у Польщi. Проте на будь-якому саммiтi, незважаючи на всю свою харизму, Юлiя Володимирiвна була i буде лише "однiєю із...", хай навiть і першою. Тому, фактично, перший її особистий закордонний вiзит запланований з 12-го по 14-те червня до Францiї.

Щоправда, iз цiєю поїздкою виникли певнi проблеми. Нi, справа не в тому, що напередоднi до Парижа завiтає Петро Порошенко. Звичайно, у Москвi вiн теж побував ранiше за Тимошенко - i, так сталося, - напередоднi бензинової кризи. Але Францiя - це не Росiя. Нафти не постачає, парфумна криза теж навряд чи можлива, тим паче, що iмпортнi парфуми, подейкують, здебiльшого виготовляють на рiдних теренах.

Гiрше із внутрiшньою ситуацiєю у самiй Францiї. Пiсля провалу референдуму щодо Євроконституцiї та змiни уряду мiсцевим полiтикам зараз, вiдверто кажучи, не до України. Звичайно, з Тимошенко зустрiнуться i уважно вислухають. Але... своя сорочка таки ближче до тiла.

Проте вiдмовлятися українському Прем'єрові нiяк не можна. Не так часто її зараз вiдпускають за кордон. А переговори можуть бути не лише з полiтиками. Є ще звичайнi французи, якi обов'язково запам'ятають ефектну жiнку. Є, врештi-решт, бiзнесмени. Щоправда, у списку тимошенкiвських вiзавi я чомусь не побачив нафтовикiв. Але є енергетики!

А гiпотетичний дефiцит полiтичних досягнень з лишком може компенсувати одна поїздка... до Орлеана. Так би мовити, в гостi до Орлеанської дiви. Українському Прем'єру навiть не доведеться вдаватися до якихось натякiв - журналiсти i самi згадають захопливу iсторiю... Нi, не Юлiї Тимошенко. Жанни д'Арк.

Давним-давно, на одну з великих європейських країн, ...що переживала тимчасовi труднощi, насунулася велика загроза. Її територiю вирiшив приєднати до своєї держави, розташованої поза межами континенту, один впливовий монарх. Вiн апелював до спiльних iсторичних коренiв, родинних зв'язкiв i навiть спiльної мови, якою, як на бiду, користувалися чиновники обох країн. Пiсля багатьох невдалих спроб загарбники нарештi знайшли слабку ланку - старого короля, який дуже боявся втратити владу. Нашiптувачi домоглися, щоб вiн позбавив прав на корону свого сина - патрiотично налаштованого, але нерiшучого. I оголосив своїм спадкоємцем родича закордонного монарха. Тому залишалося лише дочекатися смертi старого короля, щоб остаточно iнтегрувати двi країни в одну. Вiдсторонений принц готовий був змиритися з долею, але його оточення, що боялося втратити власнiсть i привiлеї, мало не силою примусило його до спротиву. Щоправда, справи йшли кепсько. Загарбники, на бiк яких перейшли керманичi найбiльшого i найбагатшого регiону країни, захоплювали провiнцiю за провiнцiєю. I коли в руках у принца залишилося лише одне мiсто, всi визнали, що країну врятує хiба що диво. I це диво сталося. При дворi з'явилася жiнка. Незвичайна жiнка. Казали, що це принцеса, яку старий король вигнав, бо та нагадувала про його грiхи. Але народ не вважав її принцесою, вiн вважав її своєю. Одним своїм виглядом вона надихала i звичайних селян, i досвiчених воїнiв. Вони пiшли в бiй i перемогли загарбникiв. Перемогли i їхнiх союзникiв з того-таки найбiльшого i найзаможнiшого регiону. Звичайно, до остаточної перемоги було ще далеко. Принц був нерiшучим, а в жiнки був лише один справжнiй друг - лицар, який мав прiзвисько Синя Борода. Але жiнка вiдчувала себе посланницею Божою i не зупинялася навiть перед вiдвертими авантюрами. З невеличкою армiєю вона здiйснила рейд углиб ворожої територiї, щоб лише проголосити свого нерiшучого принца королем. Вона вмiла бути жорсткою i навiть жорстокою, але саме завдяки цiй жорсткостi у країнi був наведений лад, а загарбники залишали мiсто за мiстом.

Проте, коли стало зрозумiло, що остаточна перемога не за горами, короля почала дратувати ця жiнка, яка слухалася лише себе i голосiв, якi вона чула. I вiн надiслав свої довiрених осiб до стану ворога. Про що говорили вони - i досi невiдомо. Але одного разу пiд час бою королiвськi вiйська раптом вiдступили, залишивши жiнку-визволительку з невеличким загоном в оточеннi. Її захопили ворожi союзники - саме тi, з найбiльшого i найзаможнiшого регiону. I за 10 тисяч продали iноземним загарбникам. Ті ж оголосили її вiдьмою. I спалили як єретичку. А єдиного друга визволительки - лицаря, якого знали пiд прiзвиськом Синя Борода - теж схопили, але вже свої. Звинуватили у вбивствi чотирьохсот сорока семи немовлят і стратили. Потiм, звичайно, цю дивовижну жiнку виправдали. I навiть оголосили святою. Але це було вже пiсля її смертi. Коли країна вже стала вiльною. Коли помер принц, якого вона зробила королем. Коли був страчений його останнiй нащадок, який носив корону. А в центрi столицi країни, яку вона звiльнила, встановили пам'ятник. Золотий.

Ну а помічникам Тимошенко насмілюсь дати лише одну пораду: не забудьте зробити фото Прем'єра поруч iз цим пам'ятником. Врешті-решт, знайти його неважко. Вiн бiля Лувру - на вулицi Рiволi. Фото обов'язково стане в пригодi.

На добранiч.