13 червня 2005 року [ Редагувати ]
Доброї ночi. Це "Пiслязавтра". Програма про політиків і політику. Про сучасність України і майбутнє Європи. Про національні інтереси і почуття власної гідності.
Сьогоднi в програмi:
Міні-Давос: чекаємо на валізи з грішми.
Саміт ЄС: нам би їхні проблеми.
Цвинтар Орлят у Львові: відкриття за Варшавсько-Київським сценарієм.
Міні-Давос: чекаємо на валізи з грошима
Цього тижня у Києвi вiдбудеться Мiжнародний iнвестицiйний форум. У гостi чекають iноземних iнвесторiв та їхнi гаманцi. А краще - одразу валiзи з грішми. Саме тому форум охрестили мiнi-Давосом. Чому "мiнi"? - бо на швейцарський гiрськолижний курорт українська столиця, ще й влiтку, не дуже схожа. Та й пафосу останнiм часом поменшало, Президент уже не наполягає на всесвiтньому значеннi цього форуму, наголошуючи, що насправдi йдеться швидше про своєрiдну презентацiю можливостей України.
Вiктор Ющенко, Президент України: "Це перша спроба вiдкрити дверi, запросити дiловi кола для обговорення клiмату i українських можливостей. Тут будуть представники декiлькасот провiдних представникiв свiтового бiзнесу. Розмова буде рiзна, складна, в тому числi. Спадщина, яку ми получили, дуже складна. Тому що нема процедури, немає механiзмiв. I тому грає волинка".
Чому ж грає волинка i хто залишив нинiшнiй владi таку важку спадщину? Мабуть не уряд прем'єра Ющенка, бо за його власними словами, вiн передав наступному кабмiну "економiку на пiдйомi". То може це його наступник на посадi прем'єра все зiпсував? Теж малоймовiрно, бо тодi, мабуть, Анатолiя Кiнаха - а саме вiн очолив уряд пiсля Ющенка - не призначили б першим вiце в теперiшньому кабiнетi. Залишається Янукович, який таки втиснувся у список прем'єрiв мiж Кiнахом i Тимошенко. Але Вiктор Федорович винуватцем себе не вважає. Бiльше того, переконує, що за його прем'єрства в Українi вiдбувався мало не iнвестицiйний бум. Хоча, навiть його соратники погоджуються - бум був специфiчним. I залишається таким.
Василь Горбаль, народний депутат України, фракцiя "Регiони України": "До сих пор основным инвестором в структуре наших иностранных инвестиций является Кипр. Поэтому и рост инвестиций в этом году, в первую очередь, за счет опять же инвестиций из Кипра. Мы очень часто понимаем, что это все наши родные инвестиции, которые так или иначе возвращаются в страну".
Янукович iз цим, звичайно ж, не згодний. Мовляв, його наступники i вiтчизняних iнвесторiв не залучають, i закордонних розлякали заявами про реприватизацiю.
Вiктор Янукович, лiдер Партiї Регiонiв: "Инвестор зарубежный смотрит сегодня внимательно на те процессы, которые происходят в Украине в вопросах реприватизации. И когда звучат от различного уровня чиновников разные цифры - три тысячи, 300 предприятий, 29 - трудно понять, где есть правда. Кто же, все-таки, говорит правду?"
Краще б нiхто не говорив, - вiдповiдає Януковичу лiдер фракцiї "Наша Україна".
Микола Мартиненко, лiдер фракцiї "Наша Україна": "Нам треба заборонити, заборонити навiть балачки про реприватизацiю. Деяким нашим чиновникам треба бiльше займатись своїми справами, бiльше робити нiж балакати".
Але якщо потенцiйнi iнвестори таки приїдуть до Києва, говорити все-одно доведеться. Керiвниця Фонду держмайна вже пiдготувалася.
Валентина Семенюк, голова Фонду Держмайна України: "Я їм кажу - ви не бiйтесь, у вас не будуть нiчого забирати, бо вас нiкуди не допускали, бо вам всiм писали додатковi умови i на тих додаткових умовах нiкого iноземних iнвесторiв не допускали, а купували лише нашi олiгархи, якi були посередниками мiж державою i вами".
Дехто i справдi вiрить, - пiдхоплює лiдер "Єдиної України".
Богдан Губський, лiдер фракцiї "Єдина Україна": "Їх це не лякає. Якщо було в держави вкрадене майно - це майно повернуто у власнiсть держави. Потiм це майно продається. То якi проблеми? Свiтовi фiнансовi установи готовi працювати в нашiй державi. Лякає i може лякати iнше - якщо будуть якiсь неправовi колiзiї, буде адмiнiстративний вплив. Але ж сьогоднi цього немає".
Невже? - дивується однопартiєць Литвина, керiвник фракцiї Народної партiї.
Iгор Єремеєв, лiдер фракцiї Народної партiї: "Якщо ми спостерiгаємо, що на ринку нафтопродуктiв може бути адмiнiстративне втручання в формування цiни - тобто неринкове, i сьогоднi ми маємо факт, що сприятливi умови для iмпортерiв i несприятливi умови для нафтопереробних пiдприємств. Таким чином iнвестицiї не повернуться, iнвестор знову таки матиме застереження щодо iнвестицiй".
Та якi там застереження, - вiдмахується вiце-прем'єр з європейської iнтеграцiї. - З такими хлопцями, якi зараз при владi, грошi краще вiддати одразу. I без заперечень.
Олег Рибачук, вiце-прем'єр-мiнiстр з європейської iнтеграцiї: "У них немає особливого вибору! Вони зараз з отакими очима бiгають, тому що вiдкривається колосальний ринок. Приходять - ми от великий iнвестицiйний фонд! Я задаю питання як ваше - якi галузi? Нам кажуть - нам все рiвно. Скажiть нам, куди краще".
Запитали би краще у Губського. У нього вже є цiлий список.
Богдан Губський, лiдер фракцiї "Єдина Україна": "Суднобудування. Iнформацiйнi технологiї, телекомунiкацiйнi технологiї, i наша перлина - це авiакосмiчна галузь. Тобто є куди вкладати грошi".
Як би не так - заперечують оптимiсту Губському опозицiонери i... радники прем'єра.
Iгор Єремеєв, лiдер фракцiї Народної партiї: "Iнвестицiї в одне нафтопереробне пiдприємство для того, щоб отримати європейську якiсть нафтопродукту - це 200-300 мiльйонiв доларiв. I iнвестор перед тим, як зробити такий крок, вiн сiм раз вiдмiряє, а раз вiдрiже, щоб прийняти рiшення. Як вiн вкладе 300 мiльйонiв, якщо хтось прийде i скаже, що вiн вирiшив це повернути у власнiсть держави?"
Володимир Сiвкович, народний депутат України: "Один iз наших високих можновладцiв поїхав в iншу країну i каже: я вам пропоную купити такий-то завод. То один iз керiвникiв iншої країни каже: А цей завод сьогоднi ж належить Лукойлу! Росiї! - А я в них вiдберу i вiддам вам. - От коли вiдбереш - тодi i говори. Така ситуацiя сьогоднi. На жаль, наше керiвництво не думає, що якщо воно пропонує в когось щось вiдiбрати i вiддати iншому, то той, кому вiн пропонує це вiддати, думає: а завтра вони в мене те ж саме вiдберуть. Навiщо менi це купляти?"
Вiктор Янукович, лiдер Партiї Регiонiв: "Когда заявляют некоторые наши представители власти, что мы дойдем до парикмахерской, и этим примерам следуют местные власти в регионах, инвестор получает информацию конечно, и я думаю, что до выборов 2006 года инвестеционная активность на Украине будет очень слабой".
Але Президент все одно оптимiзму не втрачає. Врештi-решт, готовнiсть до розмови - в наших умовах - це вже половина справи.
Вiктор Ющенко, Президент України: "Я знаю, що такi питання будуть поставленi українськiй сторонi. Зараз ми спiшимо формувати такi вiдповiдi, в тому числi і серйознi змiни державних стандартiв, i найближчим часом ми десятки норм переглянемо i приймемо. Тому я готовий до такої розмови".
Саміт ЄС: нам би їхні проблеми
У той час, як українськi урядовцi рахуватимуть грошi в гаманцях закордонних iнвесторiв, їхнi європейськi колеги намагатимуться демонструвати єднiсть та непорушнiсть Євросоюзу на черговому самiтi. Збiг у датах - а зустрiч у Брюсселi вiдбудеться саме 16-17 червня - навряд чи спрацює на користь київського мiнi-Давосу. Вся увага свiтового бомонду буде прикута до самiту ЄС. Утiм, це не гарантує йому успiху. Пiсля геополiтичних землетрусiв, спричинених провалами проекту спiльної Конституцiї ЄС у Францiї та Нiдерландах, стало очевидно, що об'єднана Європа ризикує незабаром називатися роз'єднаною. З одного боку, як i ранiше, доцiльно говорити про розкол по вісi Стара Європа - Нова Європа. А з iншого, дали трiщину i стосунки мiж європейськими грандами. Доки Францiя та Нiмеччина наполягають на продовженнi процесу ратифiкацiї Конституцiї, Британiя - а точнiше Блер i команда - схоже, шукають будь-якi прийнятнi шляхи, аби вiдмовитися вiд цiєї iдеї. I пояснити це дуже легко - окрiм зовнiшнiх, є ще й внутрiшньополiтичнi наслiдки провальних референдумiв. "Нi" Конституцiї - означає недовiру урядовi. Зрозумiло, що Блер не хоче, щоб його кабiнет став iсторiєю, як це трапилось у Францiї з урядом Раффарена.
Однак, не зовсiм справедливо вважати, що єдиною причиною провалу Конституцiї у тiй же Францiї було невдоволення громадян урядом. Нi, тут треба копати глибше. Очевидно, що європейська бюрократiя, намагаючись унiфiкувати та максимально розширити Європейський Союз, зайшла аж надто далеко. Пересічнi європейцi, яких давно вiдсунули вiд ухвалення усiх справдi серйозних стратегiчних рiшень, нарештi отримали можливiсть продемонструвати свою позицiю i нагадати елiтi про полiтичну вiдповiдальнiсть. Що ж, продемонстрували i нагадали. А що елiта? Замiсть того, щоб спробувати зрозумiти виборцiв, вони кинулися... дiлити грошi. I знову виник трикутник - Францiя, Нiмеччина та Британiя. Першим двом не подобається, що Лондон завдяки безкомпромiснiй полiтицi екс-прем'єра Маргарет Тетчер вже 20 рокiв поспiль користуються пiльгами - сплачує значно меншi внески до загального бюджету, анiж iншi країни-члени ЄС. Францiя ж i Нiмеччина переконанi - Туманному Альбiону час згадати про совiсть.
Жак Ширак, Президент Францiї: "Прийшов час, коли нашi британськi друзi мають зрозумiти, що необхiдно зробити жест солiдарностi. Очевидно, що зараз треба вiдмовитися вiд практики пiльг для Британiї".
Герхард Шредер, канцлер Нiмеччини: "Якщо ми й надалi хочемо успiшно працювати разом, нам слiд переглянути деякi позицiї. Треба дiяти гнучко. I я сподiваюся, що Британiя подiляє таку ж точку зору".
А-от i нi. Уряд Тонi Блера залишається глухим до закликiв i, схоже, не збирається йти на компроміс. Аргумент в уряду залiзний - мовляв, все справедливо, адже за бюджетну компенсацiю Британiя отримує менше всяких дотацiй, нiж її колеги по ЄС. Ну, а доки у трикутнику нiяк не можуть знайти спiльної мови, кiлькiсть невдоволених зростає на очах. Голландцi натякають, що не проти користуватися такими ж пiльгами, як i британцi. А iталiйцi навпаки - хочуть побiльше дотацiй для свого бiдного пiвдня, - хоча б таких, якi отримують французькi фермери. I всi невдоволено позирають на нових членiв ЄС зi Сходу, якi мають тi ж права, але при цьому ще й отримують додатковi грошi на розвиток i позбавляють Стару Європу робочих мiсць своєю дешевшою робочою силою. За дверима Євросоюзу ще черга з румунiв, болгар, хорватiв i туркiв. А тут приходить Україна i каже, що теж хоче до ЄС.
Борис Тарасюк, мiнiстр закордонних справ України: "Європейський Союз не зникає внаслiдок цього референдуму, вiн залишається найбiльш успiшною iнтегративною структурою, тому ми будемо продовжувати свiй курс".
Олег Рибачук, вiце-прем'єр-мiнiстр з питань європейської iнтеграцiї України: "Тi змiни на референдумах можуть дати Українi, навпаки, значно кращий поштовх. Нам просто... нам своє робить, - згадується класика".
Здається, я знаю причини такого оптимiзму. Нова влада, мабуть, сподiвається на старе перевiрене "польське лобi".
Марек Бєлька, Прем'єр-мiнiстр Польщi: "Погляди всiх чотирьох сторiн Вишеградської групи стосовно цього питання є iдентичними. Бiльше того, постановка питання України збiльшує значення Вишеградської групи i можливостi дiї в ЄС".
Щоб зрозуміти наскільки реальні сподівання українських урядовців, наскільки щирі обіцянки польських лобістів і що взагалі відбувається в Європі, ми запросили до нашої студії одного з найкращих вітчизняних фахівців у цій галузі - колишнього першого заступника міністра закордонних справ Олександра Чалого. Добрий вечір. Приємно бачити Вас у нашій студії.
Отже, чому, на вашу думку, стався такий провал Євроконституції на референдумах у Франції і Нідерландах, і як це може вплинути на перспективи європейської інтеграції загалом?
Колишній перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий: "Коли ви питаєте про Європейську iнтеграцiю, я розумiю, що ви питаєте в загальному змiстi - з точки зору Європейського союзу. Для мене як для фахiвця - це не несподiвана подiя. Чому? - В основi всього лежить економiка. Останнi 10 рокiв два локомонтиви євроiнтеграцiї - Германiя i Францiя - поступово вступають в системну економiчну кризу, яка вже почалася. Вони не приймали стратегiчних рiшень, щоб подолати цю економiчну кризу. I в них пiшли подвiйнi стандарти. Одне - люди розмовляли, як у нас колись на кухнi, iнше - йшло в ефiр. В той же час така країна як Англiя, яка зголосила дещо iншi принципи бачення євроiнтеграцiї, демонструвала динамiчний економiчний розвиток. I те, що сталося - населення Францiї проголосувало "нi" проти тiєї економiчної кризи, яку воно вiдчуває - це перша ознака початку значної системної європейської кризи як такої".
В такому разі, чого слід очікувати від Брюссельського саміту? Чи знайдуть європейські лідери якийсь вихід із ситуації чи це буде просто обмін думками?
Колишній перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий: "Якихось принципових рiшень не буде прийнято. Реально ж, ЄС отримає новi стратегiчнi бачення подальших крокiв пiсля змiни влади в Нiмеччинi i пiсля змiни парадигми влади у Францiї. До цього часу ми просто будемо свiдками початку бiльш щирої, бiльш вiдвертої дискусiї".
Що ж тоді робити Україні - чекати зміни влади у країнах ЄС, чи вживати якихось заходів? Чи були взагалі підстави для романтизму, адже європейські лідери ніколи не казали, що Україна має шанс стати членом ЄС?
Колишній перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий: "Ми повиннi подивитися правдi в очi. I нам потрiбно дуже швидко i вiдверто - принаймнi тим силам, якi при владi - провести суспiльну дискусiю в громадському суспiльствi, в парламентi, i результатом цiєї дискусiї повинна бути змiна стратегiї i тактики європейської iнтеграцiї України. Альтернативи європейськiй iнтеграцiї як нашому цивiлiзацiйноиму вибору немає. Однак ми повиннi зняти з порядку дня питання членства в Євросоюзi, ми повиннi, на мiй погляд - це моя пропозицiя - за основу взяти формулу iнтеграцiї, яку сповiдує Швейцарiя i Норвегiя, тобто iнтеграцiя без членства. І вiдiйти вiд романтизму в наших стосунках з ЄС i перейти до прагматично-реалiстичного пiдходу до стосункiв з ним. Тобто, секторальна iнтеграцiя: там, де Українi вигiдно, ми йдемо на iнтеграцiю швидкими кроками. Там, де для нас є переваги у бiльш повiльному iнтеграцiйному русi, ми вибираємо iнший шлях".
Але чи були тоді взагалі підстави для романтизму? Адже європейські лідери ніколи не казали, що Україна має шанс стати членом ЄС?
Колишній перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий: "Лiдери ЄС - i попереднi i сучаснi - правду, що Україна не має шансiв на членство навiть в довгостроковiй перспективi, - а сьогоднi, менi здається, той, хто мислить конкретно i прагматично, це розумiє, - вони не казали. Їм вигiдно тримати Україну в положеннi нi "да", нi "нi" і iнтерпретувати нашi вiдносини як з країною-кандидатом, вiдповiдно будуючи нашi вiдносини як старший i молодший брат. Тобто, що таке країна-кандидат? Вона повинна виконати всi правила ЄС не сперечаючись. Єдине питання - перехiднi перiоди. В той же час ЄС не давав нам такої перспективи членства. Бо якщо Польща чи Угорщина отримували статус країни-кандидата, вони отримували i значну фiнансову пiдтримку на внутрiшнi трансформацiї. Фактично ми попадаємо в дуже невигiдну позицiю. З одного боку, ми самi заявляємо, що хочемо бути членами. Вони начебто це сприймають, але нам нiчого не обiцяють. Ми повиннi в своїх внутрiшнiх трасформацiях повнiстю пiдлаштовуватися до стандартiв ЄС, що в деяких випадках проти наших нацiональних iнтересiв. З iншого боку, ми це робимо за свої власнi кошти. Ми повиннi зрозумiти, що модель польської, угорської i словацької iнтеграцiї - це не наша модель, наша модель ближча до швейцарської i норвезької, i взяти за основу секторальний пiдхiд в iнтеграцiї".
Але погодьтеся, нас довго привчали до того, що ми маємо інтегруватися або до ЄС - або до ЄЕП. Чи є якась інша альтернатива?
Колишній перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий: "Наша розмова й пiдводить, що така перспектива є. Ми повиннi чiтко зрозумiти, що ми є єдиною країною, - крiм нас в цьому регiонi ще Молдова, - яка опинилась на межi двох геоекономiчних i геополiтичних систем. З одного боку ЄС, ЄвроЗЕС і ЄЕП, з iншого боку НАТО як союз безпеки i росiйський безпековий союз. Тобто ми не члени нi тих, нi тих угруповань. Це дає нам певнi шанси проводити полiтику в галузi безпеки - не блокову полiтику, нейтральну полiтику. Аналогами такої полiтики на сьогоднi є Австрiя i Фiнляндiя для нас. А з точки зору еконономiчної спiвпрацi - ту полiтику, яку проводили багато рокiв скандинавськi країни пiсля Другої свiтової вiйни. Тобто iнтеграцiя в європейськi структури економiчнi, однак без членства, за рахунок розвитку iдеологiї зони вiльної торгiвлi з усiма нашими сусiдами по периметру".
Що ж, дякую, пане Олександре. А глядачам нагадаю, що гостем нашої студії був колишній перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий. Цікаво, що європесимістами поступово стають і вітчизняні політологи. З-поміж опитаних нами експертів, лише Андрій Єрмолаєв вважає, що Україна має шанси стати членом ЄС після 2010 року. Інші переносять цей термін на 10, 15 і навіть 20 років. А Кость Бондаренко впевнений, що Україна ніколи не стане членом Євросоюзу. Цікаво порівняти ці відповіді з минулорічними відповідями тих самих політологів на те ж саме запитання. Не змінив своєї точки зору лише Володимир Полохало. Прогнози усіх інших експертів стали песимістичнішими.
Коли Україна зможе вступити до Євросоюзу?
Андрiй Єрмолаєв - пiсля 2010 року
Вiктор Небоженко - рокiв за 10
Олександр Дергачов - рокiв за 15
Вадим Карасьов - рокiв за 15
Володимир Фесенко - якщо буде куди вступати, то рокiв за 15
Володимир Полохало - якщо приймуть, то рокiв за 10-15
Микола Михальченко - у 2025 роцi
Михайло Погребинський - дуже-дуже не скоро
Кость Бондаренко - Україна не вступить до ЄС
Цвинтар Орлят у Львові: відкриття за варшавсько-київським сценарієм
ну, гаразд. не вдається iнтегруватися до ЄС загалом - тiснiше спiвпрацюватимемо iз сусiдами, якi на цьому шляху досягли бiльших вiд України успiхiв. Нi, я не про Туреччину, котра більше 40-ка рокiв стоїть на порозi Єврососюзу зi своїм статусом асоцiйованого члена, а тому заяви представникiв української влади про використання турецького досвiду євроiнтеграцiї звучать дещо двозначно. Я про ту саму Польщу, яка хоч i не була для радянських людей "закордоном" , але вже бiльше року майже повноправний член ЄС i чи не головний український лобiст. А як же iнакше. Для громадян Польщi ще кiлька рокiв дiятимуть обмеження на працевлаштування у країнах-ветеранах Євросоюзу, тож варшавськi полiтики мають достатньо часу попрацювати адвокатами Києва. За роботу, схоже, готовi взяти не грошима, а - з дозволу сказати - натурою, наприклад, вiдкриттям вiдновленого Цвинтаря орлят у Львовi - на польських умовах i за польським сценарiєм.
Львiвська мiська рада лише сьогоднi ухвалила рiшення про те, що вiдкриття вiдновленого - до речi, польським коштом - Цвинтаря орлят вiдбудеться 24 червня.
Проте, схоже, позицiя вищого органу мiсцевого самоврядування майбутнього мiста-регiону нiкого особливо не цiкавила. Ще 7-го квiтня держсекретар Олександр Зiнченко на зустрiчi з Головою бюро нацiональної безпеки Польщi Єжи Баром оголосив вищеназвану дату вiдкриття цвинтаря. А запланована участь у заходах Кваснєвського i Ющенка - своєрiдний натяк незговiрлививим Львiвським депутатам, якi вже одного разу зiрвали запланованi урочистостi за участю Президентiв Польщi та України. Ви що, проти народного Президента? Чи проти не менш народного прем'єра?
Юлiя Тимошенко, Прем'єр-мiнiстр України: "Я особисто звернусь з листом пiдтримки для того, щоб пiдтримали всi процедури, якi передбаченi нашими Президентами для вiдкриття цвинтаря. Але львiвська громада, яка, власне, i представлена в мiськiй радi, вона так дуже з душею ставиться до тих написiв, якi мусять бути зробленi пiд час вiдкриття цвинтаря".
З душею - не те слово.
Зиновiй Криворучко, депутат Львiвської мiської ради: "У визначеннi, формулюваннi є таке слово як слово "батькiвщина", що пам'ятники поставленi полеглим польським солдатам, якi загинули за батькiвщину. Питається - де? Бiля Варшави, бiля Кракова, бiля Лодзя чи у Львовi? Вважаю, що це територiальне зазiхання, старi iмперськi традицiї. Слово "батькiвщина" не може бути".
Та що ви таке кажете? - обурюються польськi високопосадовцi.
Марек Бєлька, Прем'єр-мiнiстр Польщi: "Тут в жодному разі не йдеться про якiсь претензiї. Погляньмо на це питання як на спробу вирiшення дуже складної iсторичної проблеми, пов'язаної з усякими емоцiями. Умови, звичайно, складнi, але якщо ми зумiємо їх вирiшити, то це буде прекрасним прикладом для iнших народiв цього регiону, як можна вирiшувати такi складнi питання".
Львiвськi можновладцi, якi нещодавно аж захлиналися вiд ура-патрiотизму, сьогоднi цілковито стали на бiк офiцiйних Києва та Варшави.
Петро Олiйник, голова Львiвської ОДА: "Україна не пiшла на поступки, Україна сьогоднi пiдписала угоду з Польщею на паритетних умовах. Бiля 50-ти українських поховань є на територiї Польщi. Польська сторона взяла на себе вiдповiдальнiсть за встановлення там пам'ятникiв, цвинтарiв тощо".
Цiкаво, чи є хоч на одному з цих поховань напис "українським воякам, якi героїчно полягли за Україну"? Та й із самим Цвинтарем орлят не все так однозначно.
Марек Бєлька, Прем'єр-мiнiстр Польщi: "На цьому цвинтарi зустрiчаються двi зовсiм вiдмiннi iсторичнi важливостi".
Справдi, адже на Личакiвському цвинтарi поряд з пантеоном польських "орлят" - могили солдатiв i офiцерiв Української Галицької Армiї, теж полеглих в українсько-польськiй вiйнi 1918-19 років. Тобто, висуваючи ультимативнi вимоги щодо написiв на пам'ятниках у своїй частинi цвинтаря, польська сторона багато рокiв фактично не дає можливостi офiцiйно вiдкрити для вшанування одне з небагатьох вцiлiлих в Захiднiй Українi великих поховань захисникiв ЗУНР. Проте, схоже, в цьому розумiннi Україна дотримується євростандартiв, адже в тiй-таки Нiмеччинi догляд за могилами радянських солдатiв анiскілечки не гiрший, а може й кращий, нiж за могилами нiмцiв.
Любомир Буняк, Львiвський мiський голова: "Я дуже хотiв би, щоб ми вирiшили питання, якi зв'язанi з Личакiвським цвинтарем, з польськими вiйськовими похованнями, щоб вони були вирiшенi позитивно".
Ну, мер - посада виборна, тому вiн змушений заявляти "хотiв би...". Представники державної влади у позитивному (принаймнi, для них) рiшеннi просто впевненi.
Юлiя Тимошенко, Прем'єр-мiнiстр України: "В мене є впевненiсть, що в понедiлок всi необхiднi рiшення в мiськiй радi можуть бути проголосованi".
Цікаво, а якщо місцеві депутати не голосуватимуть так, як хочеться комусь у Києві - їм що, відключать газ? Чи оголосять їх паханами, які не навчилися бути лакеями? Чи як там написано у Європейській хартії місцевого самоврядування?
На добраніч.