Архітектура по-українськи: чому руйнують вигляд історичних будівель? [ Редагувати ]

На жаль, ми вже звикаємо до того, що свавілля - постійний супутник нашого життя. І звинувачуємо у ньому, і зазвичай справедливо - владу. При цьому забуваємо, що винні буваємо і ми самі.

І щоб переконатися - варто лише подивитися навкруги! Як українці шкодять і собі, і державі дуже наочно покаже Євгенія Коваленко.

Архітектурне осучаснення безглузде та нещадне. Естетика сьогодення: пластик біля каріатид, царська ліпнина під кітчевою рекламою. І історична кладка під утепленням із пінопласту.

Київ. Середмістя. Серце та обличчя столиці. Тут майже кожен другий будинок історична пам'ятка. І в кожному "побутове потворне поліпшення". І по-богатому, і скромно. Про українську "балконотворчість" уже анекдоти складають.

"Всі люди думають тільки про себе".

Київ ще й славиться своїми муралами. Один із найбільших у столиці прикрасив ось цю стару багатоповерхівку на околиці Києва. Та нещодавно хтось захотів цей арт-об'єкт удосконалити і вліпив шматок пінопласту просто поверх малюнка. І тільки після того, як розгорівся величезний скандал - клаптик зіпсованої композиції таки зафарбували.

Цей дім хоч і не архітектурна пам'ятка, але пріоритети українців демонструє: естетика - ніщо, особистий комфорт - понад усе.

"Такий вишуканий архітектурний тролінг", - говорить Артем, киянин.

Та все це було б справді смішно, якби не так сумно. Чому люди так легко спотворюють своє ж місто? І чому їх за це ніхто не карає?

Поділ. Історичний район києва. Фасади старих будинків - всіяні кондиціонерами. Усюди - пластикові вікна та засклені балкони.

"Це результат бездіяльності київської влади. Київської адміністрації впродовж останніх 20 або навіть більше років. Дозволяли от будь-які подібні надбудови, добудови. Перебудови. або навіть повне знищення".

Арсеній проводить екскурсії для туристів. Каже, соромно показувати рідне місто! Бо в жодній цивілізованій країні Такого - не побачиш.

"Звісно, що це жах. Гангрєна якась. Розумієте, потрібно вирізати, тим більше, що це такою вагонкою білою - жахіття", - говорить Артем, киянин.

Ось цей балкон-кіоск став героєм соцмереж ще два роки тому. Час минув, а він і досі на місці.

"В історичному будинку бачимо вхід та підвал який був добудований. Скажу більше - ще декілька років тому на фасаді цього будинку була табличка про те, що це історична пам'ятка. Зараз навіть її не залишилось", - говорить Арсеній, активіст.

Власниця квартири зі скандальною надбудовою - спілкуватися не захотіла.

Сказала лише, що купила квартиру Уже з таким диво-балконом. Тож, мовляв, усі претензії - до хазяйновитого попередника.

Контролювати стан історичних пам'яток має департамент охорони культурної спадщини. А там скаржаться на брак кадрів. У Києві лише п'ять інспекторів. І це на три з половиною тисячі об'єктів.

"Ми не можемо зайти і перевіряти кожну квартиру. І кожне офісне прміщення. Такі будівлі, які окремо стоять, то звичайно ми їх моніторимо. У нас на першому етапі стоїть, щоб не надбудували - не зруйнували. Щоб не згоріло, щоб не впало", - говорить Олександр Нікоряк, директор департаменту охорони культурної спадщини.

У кожного старовинного будинку є паспорт. І якщо всі ці надбудови в ньому не записані власників мають штрафувати на 1700 гривень. Та таким мізером порушників не налякати. Тож людям дешевше відкупитися, аніж щось демонтувати.

"Місто не може відібрати будинок у власника якщо власник не дотримується історичного законодавства. І навть стягнути повноцінний штраф", - говорить Арсеній, активіст.

Ось цей балкон прикрашає будинок уже кілька років. І змусити господарів прибрати його неможливо. В ідеалі власники повинні знести незаконну прибудову. Інакше місто робить це примусово. І такі прецеденти були.

"Була така прибудова, такий навіс. Де закривало вікна 1 поверха не їхньої власності. І пішли скарги. Цей навіс був знятий", - говорить Олександр Нікоряк, директор департаменту охорони культурної спадщини.

Зараз у судах понад 70 таких справ. Щоб історичний Києв остаточно не перетворився на пластикову шпаківню, громадський активіст та екскурсовод Арсеній навіть писав петицію до столичної мерії ще 3 роки тому. І лише зараз є прогрес створюють електронний реєстр пам'яток, який запрацює наступного року.

"Будь-хто може подивитися про стан будь-якого історичного будинку. І також зможе подивтися, коли там була остання інспекція. І також будь-який громадянин може подати інформацію про ті чи інші порушення історичних будинків", - говорить Арсеній, активіст.

Крім того, є ініціатива й штрафи збільшити до чотирьохсот тисяч гривень. Та все це поки лише плани.

А ось місто, де боротьба за архітектурну красу Вже дієвіша. Львів. Тут історичне обличчя міста шанують більше. І рекламні вивіски не такі крикливі, і засилля пластикових балконів немає. Навіть боротися з пластиковими вікнами в середмісті почали.

"Це портить фасади і вигляд. Ну, по-перше, пластик, це некорисно. А по-друге, он подивіться, що це за біле вікно", - говорить Віталій Грабар, житель Львова.

"У нас пластикові. Ми давно. Ще перші паростки були, років може 20-15 тому. Мусили зробити, тому що зимою було дуже холодно", - говорить Станіслав Оссович.

Родина Марії щойно переїхала у квартиру в самісінькому центрі Львова біля площі Ринок. Будинок - пам'ятка архітектури. В оселі всюди - дерев'яні рами.

"Трошки отеплили, бо в нас маленька дитина і трошки сквозить. Вони вже старі вікна. То є така плівка спеціальна для вікон", - розповідає Марія, жителька Львова.

Ось так і перезимують. А наступного року родина усе ж мінятиме вікна.

"Якщо будемо міняти, то на дерев'яні. Якщо би жили в іншому районі, то на пластикові", - говорить Марія, жителька Львова.

І якщо такі естетичні плани - це лише добра воля львів'янки Марії. То ось тут, у Лондоні, це закон! Тут зробити пластиковий євроремонт нікому б і в голову не прийшло! Для наочності показуємо наше подільське диво:

"Господи, таке б ніколи не допустили у Лондоні чи взагалі будь-де в країні" "ви б ніколи не отримали дозволу на таке".

Памела Гаусден живе в центрі Лондона. Вікна в її квартирі дуже старі, класичні за формою і точнісінько такі ж як у сусідів. Бо все це єдиний архітектурний ансамбль. Без дозволу поміняти навіть найменшу дрібницю не можна. За цим суворо стежать районні адміністрації.

"Черепиця на даху має бути точнісінько такою ж, як на решті будівлі, і дизайн має бути схожий, і все має бути пропорційно, тобто вони дуже-дуже строгі, і крім того, переговори з ними займають дуже багато часу", - говорить Памела Гаусден, жителька центрального Лондона.

Усі зміни потрібно офіційно затверджувати - все до найменших деталей: матеріал, розміри та вигляд. І за всі звернення треба ще й платити.

"Якшо вікна міняти - кілька сотень фунтів, якшо добудова - може і в тисячі вилитися, бо потім ще інспектору платити", - говорить Памела Гаусден.

Змінити щось самовільно неможливо. Сусіди оджразу поскаржаться. І тоді одразу штраф і демонтаж.

В Україні ж поки що архітектурна вольниця. Хочеш пластиковий балкон вішай, а хочеш взагалі пів історичної стіни розваляй. Бо за цим нема ні контролю, ні покарання. А головне - немає гідності. І гордості за власне місто.