На прифронтових територіях учні навчаються під звуки обстрілів [ Редагувати ]

На передовій сьогодні було 5 обстрілів. Супротивник знову бив із забороненої зброї - мінометів 82 калібру, а також із гранатометів та кулеметів.

І в таких умовах тисячі школярів і студентів на прифронтових територіях ходять на навчання. Руслан Смещук побував в одному з таких закладів - під окупованою Горлівкою.

Торецьк - депресивне шахтарське місто неподалік Горлівки. Розташоване у прифронтовій зоні, тож тут часто можна почути вибухи. А це - один з осередків нормального життя.

Колишній гірничий технікум, нині - коледж. Він зустрічає нас пошматованими деревами біля входу. Будівля була пошкоджена під час боїв у 2014 році.

"Ни одного окна не было, ни стекла. Крыша была полностью - тоже мы своими силами. Крыши не было. В заочное отделение попали, в четвертую аудиторию, на гараже вообще крышу снесло", - говорить Лариса Руденко, завідувач господарства.

Зараз тут навчається пів тисячі студентів.

"Это подготовка к будущему, это возможность людям не уехать из города. Если бы закрылись школы и колледж... Это возможность для многих детей жить в семье и смотреть в будущее", - зазначила Світлана Зиміна, викладачка коледжу.

Світлана Зиміна викладає тут понад 20 років. Від початку війни, завдяки її зусиллям, студенти закладу навіть брали участь у Національній інтеграційній програмі. Культурна ізоляція - ось одна з найбільших проблем підлітків, які мешкають у зоні бойових дій.

"Нам сильно не хватает заботы об адаптации детей к мирной жизни. Вот они живут в Торецке - и им кажется, что все живут так. А потом выезжают - и оказывается, что не все", - говорить Світлана Зиміна, викладачка.

Артем - співавтор збірки "Недитячий погляд на війну". Після видання книги - долучився до волонтерства.

"У нас есть проект - "Волонтерський рух - культурні хулігани". Мы организовываем некоторые мероприятия, фестиваль недавно приезжал - из Украины в Украину. Восстанавливали сквер - который опять разрушили", - говорить Артем Ковзиков, студент.

Захар переміг на обласному конкурсі з економіки. Каже: війна - це вже просто невідворотна реальність довкола.

"Постепенно люди привыкают - как привыкают к боли. Так и к этому шуму - и он практически не мешает. Но, правда, перебои частые с водоснабжением, с электроэнергией - я на окраине живу. Но это учится не мешает", - говорить Захар Зубрицький, студент.

Навчальний заклад досі не оговтався від ушкоджень чотирнадцятого.

Ремонтують і далі сподіваються - можливо, у владних кабінетах усе ж згадають невеличкий коледж біля лінії фронту.