Весілля на Покрову: як вдало вийти заміж [ Редагувати ]

За народною традицією на Покрову починається період сватань і весільний сезон. Як вдало вийти заміж та якими обрядами наші пращури привертали щастя у молоду сім'ю?

На Покрову незаміжні дівчата чекали більше за всіх. З цього дня починалися весільні обряди, і від того, як їх провести, вірили, залежатиме добробут і щастя в молодій родині. Тому підходили до цього питання кардинально. Задовго до весільного дня - на подвір'ї нареченого наряджали "весільне гільце". Наречена мала прийти з дружками та прикрасити невеличке дерево. Зазвичай це була ялинка - як символ довголітнього та щасливого заміжжя.

Анна Вакуленко, наречена:

Гільце наряджали у сім"ї чоловіка для того, щоб був достаток в домі. Його наряджали різними солодощами, цукерками, квітами і калиною.

У день весілля наречену одягали в особливе вбрання. І це був не просто найкращий одяг, а й оберіг від лихих сил.

Віночок робився вручну, кожна деталь вирізалась вручну і потом покривалася воском.

А це вже останній весільний обряд. На ранок після вінчання молодиці приносили на сніданок у глечику пшоняну кашу. А батько молодого мав розбити цей горщик палкою.

Тетяна Кулинич, сваха:

Розбивається ця каша для того, щоб був добробут, щоб довго жилося молодятам, було багатство. І цю кашу після того, як розбили, розкладають у хаті по чотирьох кутках - щоб був добробут, а останні черепки - розкидають на город - щоб була добра городина. Для того й б'ється каша.

У дохристиянські часи на Русі у день Покрови святкували зустріч осені з зимою. Знаменувалося свято першим снігом, який покривав землю. З цього часу вже не випасали худобу та припиняли всі польові роботи. Але головна традиція - початок весільного сезону - залишилась і після Хрещення Русі.

Олена Громова, етнолог:

Коли вже люди ходили до Церкви, дівчата ставили свічку і просили Матір Божу покрити їх. Вони вже все атрибували так - якщо Покрова покриває землю листям, сніжком, а дівчат - покривали отим омофором, хусткою, щоб вони не залишалися у дівках, щоб в цей період вийти заміж до Филипівського посту.

І хоча весільні обряди на Покрову нічого спільного з християнством не мають, у народі їх досі пам'ятають, та вважають культурною спадщиною.