Самовбивства дітей: як врятувати дитину від фатального рішення? [ Редагувати ]

Трагедії, що сколихнули столицю та околиці. П'ятеро підлітків протягом лише двох тижнів наклали на себе руки. І це тільки ті випадки, які набули широкого розголосу.

Чому це сталося? Знову наслідки суїцидальної гри "Синій кит" чи постковідна депресія? Як врятувати дитину від фатального рішення? - дивіться далі.

Рішення ціною в життя. Село Чайки. 10-річний хлопчик. 15 поверх. Залишені речі. І стрибок в нікуди...

Надія:

Семья благополучная, хорошая, как бы не было никаких инцидентов. Писали, что как бы игры, но достоверной информации никакой нет, почему так случилось никто не знает.

Початок лютого. Київ. Із 17 поверху свого ж будинку вистрибнула семикласниця Ніка. Відмінниця, талановита дівчина. Такою її запам'ятали в школі.

Ірина Чернілевська, директор гімназії №179 міста Києва:

Ми не готові навіть були заходити на уроки після цього. Якось говорити про математику, про щось, ставало все зайвим, якщо ми не змогли прояснити, що життя це найвища цінність, що вихід є завжди. Я вважаю, що дитиною зманіпулювали, тому що зовсім могло бути і повинно було бути все по іншому.

Родичі впевнені: до фатального кроку 13-річну дівчину підштовхнули у групі на кшталт сумнозвісного "Синього кита", мета якої - довести до самогубства. Близькі Ніки проаналізували, як перед трагедією вона поводилась - небажання робити уроки, постійно в телефоні, малюнки чорною ручкою, натяки на смерть...

До дня ІКС школярку готували, вона надіслала кураторам фото того самого балкона, щоночі виконувала їхні завдання та заздалегідь почистила переписку. 

Поведінка Ніки змінилася саме після зимового локдауну. Пандемія й обмеження, кажуть психологи, теж могли викликати сплеск дитячого суїциду. Лише за 2 тижні - щонайменше п'ятеро столичних підлітків вирішили вкоротити собі віку.

Олена Рихальська, психотерапевт:

Депресия взрослых, которая увеличилась в рамках пандемии, она напрямую влияет на депрссию детей, потому что дети в зависимости от взрослых.

Що змусило дітей піти на такий крок, особисті проблеми чи куратори в групах смерті, розслідує поліція. Та психологи впевнені, хоч би як банально це звучало, увага, любов і довіра в сім'ї можуть врятувати. Насторожити має будь-яка зміна в поведінці.

Олена Рихальська, психотерапевт:

С ребенком нужно разговаривать, при чем как на позитивные темы, так и если с ним случилось что-то не так, то даже можно поругаться, но закончить все позитивом - я тебя все равно люблю, я подумаю, как мы вместе решим этот вопрос.

Ірина Чернілевська, директор гімназії №179 міста Києва:

Якшо в малюнках в листах вашої дитини з'являються елементи - оцей синій кит, з'являються ідеї стрибка в нікуди, - це теж привід сісти, подививсь в очі і сказати "я тебе люблю". Можливо пережити якісь нові емоції.

Наталія Бугайова, кандидат наук, медичний психолог, суїцидолог:

Ні в якому разі не треба кричати, навіть якщо ви побачили якісь ушкодження на дитині, якісь картинки, малюнки депресивні тощо, і якщо дитина не хоче з вами спілкуватись, спробуйте знайти ту людину якій дитина довіряє.

Ще один вихід - поговорити зі спеціалістами. Усією родиною сходити до психотерапевта. Або ж анонімно звернутися на телефони довіри.