Паркування авто: чим відрізняється німецький порядок від українського? [ Редагувати ]

Мільйони - за право постояти. В європейських країнах платою за парковку наповнюють міську казну. Щоправда, і стоянок там достатньо.

В Україні ж, знайти місце для авто у центрі великого міста, той ще квест. Та й наші люди, звиклі до дармівщини, платити за це здебільшого не хочуть. А ті, хто готові розщедритися просто не розуміють, кому давати гроші. Бо паркомати в нас це раритет.

Про паркувальну українську анархію та паркувальний німецький порядок - розкажуть Ірина Розова та Тетяна Логунова.

Щоденна гра в Тетрис машинами! Як припаркувати авто всупереч законам фізики, здорового глузду та правил дорожнього руху?

На тротуарах, бордюрах, клумбах, під знаками і трамвайних коліях! Квест припаркуй машину - гра знайома кожному жителю великого українського міста!

І паралельна європейська реальність...

Припаркуватися у центрі взагалі не проблема. Тож скільки європейці заробляють на паркувальному порядку, і скільки українці втрачають на паркувальному хаосі?

***

Київ. Середина робочого дня. Незважаючи на локдаун, машин на дорогах - повно, а на узбіччі ще більше! Чи знайдемо ми вільне місце? І скільки це нам коштуватиме? Їду - перевіряти.

Паркувальних місць у столиці предостатньо. Але це у звітах чиновників. Насправді - припаркуватися у центрі міста, це не інакше як квест! І ми зараз у цьому переконаємося.

Прямокутничок із блакитною каймою, тобто офіційне паркувальне місце, ми знайшли не одразу. Та все ж нам пощастило, на це ми витратили лише п'ять хвилин! І це радше виняток, аніж правило.

***

А в цей час моя колега Тетяна Логунова кружляє центральними вулицями Берліна! Теж у пошуках місця для авто. На тротуарах, газонах чи просто серед вулиці тут не паркуються. Бо машину одразу забере евакуатор, а власнику випишуть драконівський штраф. Та й особливої потреби порушувати правила у німців нема. Бо знайти місце - не проблема! Паркувальних майданчиків - повно, на відміну від Києва.

Треба покрутитися! І при цьому витрачати пальне.

Німецький орднунг проявляється в усьому. Педантичні чиновники берлінської мерії навіть порахували, скільки часу водій у середньому шукає місце для паркування!

10-15 хвилин, але звісно не кожного дня.

Ми вирішили перевірити ці дані і запаркуватися у центрі посеред робочого дня.

Ми знайшли вільне місце одразу. Нині, у часи локдауну, припаркуватися у центрі взагалі не проблема.

***

Тож якщо в нашому експерименті на швидкість парковки - Київ-Берлін поки один-один, то що з оплатою? Кому платити тут, в центрі української столиці збагнути важко! Ані паркомату, ані інспекторів-паркувальників!

Альона Левченко, водійка:

Я вижу и знаю, что такое парковка, отмечено голубым или красным, но я не знаю где оплачивать? И поэтому я не знаю как мне поступать, сейчас я ухожу, но не знаю... Ухожу - оставляю машину на свой страх и риск.

Виявляється, сплатити за парковку переважно можна лише через мобільні додатки. Вартість на муніципальних майданчиках від п'яти гривень за годину. Залежно від зони - чим ближче до центру, тим дорожче. На комерційних паркінгах ціна стартує від десяти гривень за годину.

***

Кому, скільки і як платити німці розуміють чітко. І тут Берлін обходить Київ всуху. У Берліні теж є паркувальне зонування. У спальних районах майданчики переважно безкоштовні, в центрі на кожному кроці те, що в нас раритет - паркомати. Платних місць тут понад сто тисяч. За розмірами це територія, як чотири тисячі футбольних полів.

Тарифи у Берліні вищі за київські. За годину просять 3 євро. Це близько сотні гривень. Дорого навіть для німців. Утім, відмовлятися від машини готові не всі.

Якщо мені кудись треба, я шукаю великий паркінг, їх в місті дуже багато, і одразу залишаю машину там. Недешево, але в центрі усюди треба платити.

Теоретично за парковку можна й не заплатити. Але це вийде собі дорожче! Бо доведеться заплатити штраф - від 10 євро. Хто полює на порушників у Берліні?

***

Про це - згодом, а наразі повертаємося в Київ! У місто повної паркувальної анархії! Хоча паркувальний простір столиці можна подивитися на інтерактивній мапі держадміністрації.

Максим Бахматов, голова ГО "Офіс трансформації":

Немає системи зовсім ніякої по паркуванню, є єдина цифрова система київ цифровий, що більш-менш працює, але ми повертаємось до того, що всі парковки зайняті тими людьми, що не платять за паркування, бо ніхто їх не контролює.

Отже - контроль, а точніше його відсутність, за оплату парковки - головна проблема! Бюджету на збиток, аферистам у прибуток! Як Бендер у "12 стільцях" продавав квитки у провалля, так і вони продають паркувальні талони на неіснуючу парковку. Просто ставлять фішки, захоплюючи частину дороги.

Костянтин Андріюк, громадський активіст:

Спеціальні такі паркофішки зі спеціальними знаками, але якщо приїде інша людина в якої теж є паркувальний талон і яка теж оплатила перебування на комунальному платному паркінгу, вона має право забрати цей конус і поставити свої авто.

Це - Костянтин Андріюк. Громадський активіст, який полює на порушників майже три роки. Разом із ним ми покидаємо центр, і їдемо у густонаселений спальний район.

Ми зараз їдемо на дуже показове місце, яких в Києві в принципі достатньо.

Авторинок по вулиці Перова. Сюди їдуть по запчастини водії з усієї столиці. І ставлять свої автівки мало не на голові один в Одного. Порушників не злічити. Машини стоять там, де паркуватися заборонено.

Не на пешеходе же стою! Місця не було от і припарковався! Не грубо ж порушую!

Але що ми бачимо? Буквально за п'ятдесят метрів від ринку - величезний паркінг!

Ми заїжджаємо на паркінг, на цьому паркінгу перші пів години безкоштовно, одна година - десять гривень, дві години двадцять гривень.

Приблизно такі суми в мерії навіть помножили на кількість машин, аби порахувати можливий прибуток.

Максим Бахматов, голова ГО "Офіс трансформації":

Ми порахували, що якщо буде вартість тридцять-п"ятдесят гривень із одного мільйона сто тисяч авто буде користуватися паркінгом дві години, ми отримаємо на рік два мільярди гривень, що сьогодні профукуються.

Та єдине, чого не врахували у рівнянні - це перемінну величину - совість. Бо в розпал робочого дня, коли біля авторинку яблуку впасти ніде, паркінг майже напівпорожній.

Костянтин Андріюк, громадський активіст:

Люди не паркуються з двох причин. Перше це банальна лінь, навіть три скажу, друга - неосвідченність і третя - люди не відчувають покарань, якими мають карати за порушення правил паркування. 

***

У Берліні таку ситуацію, як біля київського авторинку й уявити годі! Бо в кожного водія має бути ось такий паркувальний талончик під склом. Його наявність перевіряють працівники служби з дотримання порядку.

Вони ходять вулицями міста і фіксують порушення, справно записуючи всі дані. А потім передають це поліції, яка надсилає водію штраф.

В Україні штраф під двірники може і поліція порушнику покласти. І теж, як в Німеччині є інспектори. І зазвичай вони працюють на евакуаторах.

- Хоча ліворуч тут майже всі - порушники, не до кожного є підхід, отже зараз - знайшли? - Знайшли...! Будемо забирати.

Та забрати автівку евакуатор не встиг. За кілька хвилин примчав її власник.

Едуард Зоря, інспектор із паркування Департаменту транспортної інфраструктури:

Якщо людина встигає прийти до того моменту поки ми від'їхали, вона отримує тільки штраф, а за евакуацію машини на штрафмайданчик вона не платить.

Тож власнику цієї машини доведеться сплатити 680 гривень. А якби авто відвезли на штрафмайданчик це коштувало б рази в три більше.

Та порушників це не зупиняє.

Едуард Зоря, інспектор з паркування Департаменту транспортної інфраструктури:

Буває навіть люди чекають, поки ми від'їдемо з автомобілем й на те саме місце паркуються.

Бо комусь шкода грошей паркуватися "по-закону". А хтось і хотів би заплатити, так немає кому і немає де! Бо й сама система оплати за парковку це квест ще заплутаніший, аніж пошук вільного місця.