До Великоднього столу: майстрині Прикарпаття розкрили секрети приготування унікальних пасок [ Редагувати ]

"Чистий четвер" сьогодні відзначають християни східного обряду. За традицією саме в цей день господині печуть паски - великодній хліб. У кожної - свої рецепти і секрети.

Ще вдосвіта наша Жанна Дутчак вирушила у віддалене село на Прикарпатті, аби дізнатися секрети гуцульських майстринь.

Ми зараз на Гуцульщині - гірське село Космач. Воно не тільки найбільше на Прикарпатті, а ще й славиться тим, що його мешканці ревно дотримуються і бережуть народні традиції. І особливо тут шанують Великдень.

Святковий настрій в Космачі відчувається ще на в'їзді в село. На вулицях - натовпи дітей з великими кошиками та пакетами, вщент заповненими гостинцями.

Ми йдемо з Горішного присілка, заходимо до хати, у нас така традиція українська - кажемо їм Слава Ісусу Христу - і вони нам дають солодкого. І кажемо їм "простимі". І йдемо далі.

Від хати до хати малеча ходить щороку саме в чистий четвер. Це давня Космацька традиція, яку місцеві називають "ходити на вогник". В цей день космацькі господині беруться за випікання пасок. Приступають до роботи вдосвіта. Поки ми добралися до хати пані Наталі, вона вже замісила тісто і поставила на піч підходити.

Ми вже її беремо - отаке, вона файно підкисла.

У тісто пані Надія додала 25 збитих до легкої піни яєць, тому воно дуже жовте. Далі - на теплому молоці розвела дріжджі, і додала трохи топленого масла і маргарину. На самім маслі, каже господиня, паска може "сісти".

Наталія Книшук, жителька Космача:

І тоді замішуємо, довго треба місити - скільки є сили. Чим більше місиш - тим краща паска.

Космацьку паску не сплутати з жодною іншою.

Наталія Книшук, жителька Космача:

Вона має бути дуже файно зібрана зверху. Космацька паска має дрібонького всякого там - зозульок. Оце і є космацька паска. Тому що космач - таке село веселе, кольорове. - Але кожна додає щось своє, щоб "у мене було краще".

Розклавши тісто у форми, господиня розпалює піч. Використовує лише букові дрова, бо дають найбільше жару. Та найбільше часу, - каже жінка, - потребує оздоблення: маленькі фігурки з тіста, якими паску прикрашають зверху. Тож на допомогу покликала свекруху.

Це - зозульки. Треба розсукати тоненько тісто, бо як грубе - то виходить дуже лабате. Перший раз навкіс, аби був дзьобик, а потім рівно і тоненьке - і отак загортаємо, є зозулька.

Фігурки відправляють в холодильник і чекають поки паска "підросте". А коли все добре піднялося - змащують яйцем, щоб краще трималися фігурки і була красива скоринка.

Тепер будемо пробувати - чи піч готова до пасочки, чи не загаряча, чи можна пасочки всаджувати. Отак кидаємо папір і дивимося - якщо папір не горить, то можемо всажувати. Якщо горить - ми мусимо почекати.

Одну за одною господиня відправляє форми в піч. Минає година...

Отакі у нас вийшли пасочки! (показує)

Горяни вірять: яка вийде паска, таким буде і рік. Якщо пригорить - треба чекати посухи, якщо вдасться, як в пані Наталі, - то погода буде гарна: вдосталь і сонця, і дощу.