Кошики для Великодня: як на Закарпатті займаються лозоплетінням? [ Редагувати ]

Сьогодні чи не кожна господиня збирала свій Великодній кошик. Складала в нього всі традиційні страви про них вже багато розповідали і показували.

А от зараз про самі кошики, де вони народжуються і хто їх робить? Наша Мар'яна Мартин поїхала по модний і такий необхідний у Великдень виріб у столицю українського лозоплетіння - закарпатське село Іза.

Когось годують руки, когось ноги, а жителів села Іза:

Василина Борщик, жителька села Іза:

Лоза кормить. Плела, скільки я їх переплела, колись давно я їздила з корзинами в Москву. Була в Одесі. Ну, віздє.

Це колоритне закарпатське село зажило слави, як кажуть місцеві жителі, кошарової столиці України. Бо кожен житель Ізи вміє сплести кошарку, тобто корзину.

Тут корзини всюди: і на парканах біля будинків, і через кожні кілька метрів торгова лавка з із плетеними виробами. І тут не тільки кошики, а все чого душа забажає. Заходимо в одну із таких крамничок. Нас зустрічає господиня - пані Марія. Показує, чим багаті.

Марія Дубляк, жителька села Іза:

Люстри в нас є на бар, крісла-качалки, столики журнальні. Но типирь самоє модноє корзини на Паску.

Кошики тут - на будь-який смак. Великі, малі, різної форми та кольору. Різні й ціни: від п'ятдесяти гривень до шестисот. Існує і мода на кошарки:

Марія Дубляк, жителька с. Іза:

Май модерні сякі з зубочками. Туй є ножка май файно украсити лєнточку покласти, а сякі но мождні і сякі, бо це ціла лоза суцільна се май совріменні.

А в сусідній хаті пан Мирон якраз порається із лозою.

Мирон Прокоп, житель села Іза:

Чистить лозу. Треба перебрати, посортувати. Є тонша, товща, довша, вона обрізається, колеться натроє, на четверо.

Цю лозу чоловік зібрав біля річки. Трохи вирощує на городі, частину купує. Одне гілля чистить і сушить, інше - замочує або пропускає через такий апарат.

Мирон Прокоп, житель села Іза:

Он станок. З сирої лутше йде, якщо сильно суха, то ми її намочиме. Но зараз вам покажу. Запускає апарат. Вона стає гладенька. Ага воно її як приплючкує. Так, так.

Із товстішої лози чоловік майструє дно кошика. А згодом роботу продовжує дружина.

Марія Прокоп, жителька села Іза:

Дивіться він зробив мені от такі каркасики, а я вже роблю собі повністю плете, ну все, дно готове, зараз будемо починати кошик, вставляти основні палки.

Пані Марія все вирівнює, перевіряє. Робота, каже жінка, не для білоручок, але їй подобається.

Марія Прокоп, жителька села Іза:

Та во які потріскані, сюда і кров тече не раз. Но що роблю, воно називається палісок. Основні колики на кошик поставляли, зараз зав'язую їх і дубу закріпляти, начинається короче початок кошика вже віночок зроблений.

Технік плетіння - нині безліч. Для нас Марія Прокоп робить звичайну корзину - віночок. Десяток таких у неї замовили підприємці з Києва. Каже, кошики плете з п'яти років - без жодного клею чи скріплень. Спробувала і мене навчити.

- Що мені робити? Я так розумію ця лоза сюди. - От треба так пальці , два пальці сюда і притримати. І туди позща це. І так дальше. - Робота розслабляюча, сидиш собі плетеш і думаєш, про те, чи влізе сюди паска чи ні. Влізе.

Ручки для кошика майструє пан Мирон. Для них бере найтовщу лозу. Година роботи, майже кілограм лози і кошіль готовий. Оптом такі віддають по сімдесят гривень.

Мирон Прокоп, житель села Іза:

От, кошик готовий такий кошик, вийшов такий кошик, замовник вже собі розкрасить як вони хочуть.

Корзини з Ізи вельми популярні в Україні. За ними приїжджають покупці звідусіль.

Людмила, жителька міста Хуст:

- Вам яка подобається? Мені ця. - Ся і мені подобається. Ми брали в Ізі і 12 років слугує в Ізі, але ми на кожен день рішили залишити, а цю на новеньку, щось на паску треба

Можливо, і ваш кошик зробили в закарпатській Ізі.