Журналістка повернулася з Ізраїлю, аби документувати злочини росіян [ Редагувати ]

Коли більшість її знайомих тікали з міста подалі від обстрілів, вона вирішила повернутися до рідного Харкова з Ізраїлю, аби показати всьому світу правду про війну.

Героїня нашого наступного сюжету - фотокореспондентка Софія Бобок - зізнається, не змогла спокійно спостерігати, як російські військові знищують її місто. Тож узяла до рук фотокамеру, аби фіксувати воєнні злочини окупантів.

Ця тендітна білявка - не боїться крові чи звуків снарядів, що розриваються поряд. Її мета - за допомогою фотознімків показати той біль та руйнування, який несуть на нашу землю росіяни.

Софія Бобок, фотокореспондентка:

Мені більше подобається показувати людям війну таким чином. Роботи багато, але це дуже цікаво - ти передаєш настрій, передаєш жахливі речі. Але це важливо, про це говорити. За допомогою фотографій, мені здається, я зараз це зроблю якнайкраще.

Дивитися на події крізь об'єктив фотокамери Софія спробувала ще школяркою - коли вперше взяла у батька, відомого у Харкові журналіста, фотоапарат, і пішла робити репортаж із Майдану.

Майдан - це був мій 11 клас, здається. І в школі мене практично не бачили. Але на Майдані я постійно зустрічала своїх вчителів. І коли я казала, що я хворію, а мені скидали посилання на мої зйомки - це було дуже незручно.

Роки роботи на телебаченні, співпраця з інформаційними агенціями. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення до України - Софія жила в Ізраїлі. Тоді серце щоразу стискалося від того, як ворожі снаряди - калічили її рідне місто.

Я прокидалася - у мене ранок починався з новин, продовжувався новинами і закінчувався новинами. Так проходив мій кожен день з 24 лютого. Я доробила всі мої справи бюрократичні в Ізраїлі та повернулася додому. Назавжди. Тому що тут є, що робити, тому, що про це треба розповідати. Тут не так багато журналістів приїжджає, іноземні знімальні групи. Але в Харкові нас з усіх залишилось дуже мало.

Понівечений центр Харкова, розбиті та спустошені спальні райони. Софія зізнається: зараз кожна зйомка - наче випробування. Постійно доводиться працювати в небезпеці. До того ж щоразу спливають спогади про прогулянки мирним, затишним містом. Серце тиснуть співчуття тим, хто вмить втратив усе, і тепер у її об'єктиві - плаче на фоні руїн.

Софія Бобок, фотокореспондентка:

Відбирати у людей домівку - це найпаскудніше, що може бути. Харків змінився. Але він міцний, він живе. Достатньо боляче.

Зараз фотокореспондентка - знімає наслідки приходу "руського міра" на Харківщину: знищені будинки мирних жителів, ексгумацію тіл російських військових, яких, тікаючи, кинули гнити на полі бою їхні командири.

Софія каже: зараз, під звуки вибухів, її рідне місто - дороге серцю, як ніколи. Вона й надалі робитиме фоторепортажі, намагаючись донести правду про війну. Та з нетерпінням чекає той день, коли зніматиме матеріал про нашу перемогу.