Лауреатки Нобелівської премії миру відвідали Україну [ Редагувати ]

У Львові із біженцями, яким вдалося врятуватись з-під обстрілів російською армією, зустрілися лауреатки Нобелівської премії миру. Після почутого вони засудили дії кремля проти України та пообіцяли більше розповідати світу про злочини, які чинять російські армійці на території України.

Будь ласка, заходьте. Ми тут маємо маленький ремонт. Тут є дитинка. Тут є кіт.

Представниця благодійної організації показує невеличку кімнату нобелівським лауреатам. Тут живуть переселенці зі сходу та півдня України. Людей, які покинули свої домівки, у цьому гуртожитку більше сотні. Із самими біженцями міжнародні громадські діячки зустрілися у невеликому приміщенні.

Лейма Гбові, лоуреатка Нобілівської премії миру:

Коли ми були внутрішньо переміщеними особами ми отак ділили кімнату на частини. Для того, щоб дорослі могли там поспати, а діти спали по інший бік перегородки. Тому у мене ці спогади освіжилися зараз.

Лейма Гбові через громадянську війну у Ліберії була біженкою 14 років поспіль. Поруч із Леймою - Таваккуль Карман. Жінки у 2011 році разом отримали Нобелівську премію миру. Третя гостя - Джоді Вільямс, свою нагороду за відстоювання миру та засудження війни, отримала у 1997 му році. Напроти - українські біженки. Одна із них Тетяна. У Львів із Сєвєродонецька жінка приїхала із мамою та трирічною донькою. Тікати із міста вирішили після того, як російські війська почали масовані обстріли.

Тетяна, біженка із Сєвєродонецька:

Ой мама бомбежка, ой мама давай-давай прятатся, мама беги ко мне. Бывао такое что закричит. Ночью конечно бывало что я караулила ее, потому что невозможно было спать. Они бомбили прямо вот рядом что летит, вот думаешь брать ее быстрее, мы спали на полу.

Лауреатки висловили свою щиру підтримку українським жінкам-біженкам.

Лейма Гбові, лауреатка Нобелівської премії миру:

Ми відчували те, що відчуваєте зараз. І ми не можемо зараз пережити те, що ви переживаєте. Ми залишаємося з українським народом.

Зустрілись громадські діячки із працівниками залізниці. Саме із тими провідницями, які в перші дні допомагали евакуйовувати людей зі сходу та півдня України.

Наталя Кудриш, провідниця:

Дуже важко, коли ми евакуйовували людей, які втратили все і втрачали рідних. Така була ситуація. Мама із двома діточками виїжджає із Запоріжжя, і коли тато відправляє своїх дітей і знає, що можливо вони вже не повернуться і не зустрінуться. І коли ті дітки бідні обіймають тата і маму своїми рученятами. І коли поїзд, ми говоримо "виходьте" тому, що відправка потяга. І коли тато біжить за дітьми і цією мамою і дитина доторкається рученятками до вікон, просе повернення батька, а він знає, що це може бути все.

Після розмов та почутого іноземки вкотре засудили дії кремля. Та закликали росію вивести свої війська із території України.

Таввакуль Карман, лауреатка Нобелівської премії:

Ми тут для того, щоб зупинити цю війну, яку веде путін і путінська росія проти України. Ми тут, щоб вимагати повернення всіх українських біженців до їх домівок. Їх міст, сіл. І ми тут для того, щоб вимагати відновлення і відбудову України. Ми кажемо всім українцям, чоловікам, жінкам, що ваша боротьба - це наша боротьба. Ваш біль - це наш біль, ваша свобода - це наша свобода.

Україна сьогодні захищає не лише свою землю, але й країни Заходу, впевнені міжнародні громадські діячки. А тому підтримка нашої країни - вважлива і необхідна, наголосили іноземки.