Прикордонників Луганського загону відправили на ротацію: що розповіли бійці про перший день повномасштабного вторгнення [ Редагувати ]

139 днів Україна боронить свої землі від російського загарбника. Окупанти зосередили свої сили на сході нашої країни. Укріплюють позиції на Бахмутському напрямку. Тактика ворога незмінна - терор і обстріли навколишніх села з літаків та артилерії. Вночі ворог вдарив по Слов'янську. Там снарядами знищено з десяток приватних будинків. Поранена місцева жителька. 

І попри важкі бої нашим бійцям дають перепочити і набратися нових сил. Так, з лінії фронту на ротацію на Львівщину відправили прикордонників Луганського загону, які одними з перших зустрічали ворога 24 лютого. Вже подалі від вибухів - хлопці розповіли журналістам як згадують той день повномасштабного вторгнення.

Два побратими прикордонники Дмитро та Андрій зустрілися на ротації після чотирьох місяців служби у різних підрозділах. Їм є що згадати та розповісти. У лютому вояки несли службу на Луганщині, у відділі прикордонної служби у місті Щастя - охороняли лінію розмежування. Ворога зранку 24 лютого зустріли разом, але вже вдень їх розподілили на різні напрямки оборони, яку вони утримували 106 днів. До наступу росіян, кажуть, готувалися. 

Андрій, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Готові були відбивати атаки незаконних збройних формувань. Ну і 24 лютого вранці вже почався масований обстріл, артобстріл з-під систем град по території України.

Ще напередодні вторгнення рашистів командир відділу поставив перед підрозділом бойові завдання. 

Дмитро, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

23-го числа Викторович собрал коллектив, коллектив с офицеров, коллектив людей, которые участвовали в боевых действиях, и поставил нам задачу на пяти направлениях, которые подходили к Счастью, чтобы не прошло ДРГ. Мы выдвинулись ровно в 23:00 на пяти направлениях и закрепились там. Ровно в 04:55 началась агрессия с российской федерации. Это очень сильный был потужный арт удар, обстрел со ствольный артиллерии, с реактивных, всех что можно было у них там.

Дмитро з позивним «Фанат» у прикордонній службі 12 років. Має бойовий досвід ще з 2014-го. Це допомогло досягати успіху у, здавалось би, безнадійних ситуаціях. Після вторгнення прикордонники малими групами приєдналися до Збройних сил України і разом нищили ворогів. 

Дмитро, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

И мы начали защищать этот квадрат и наткнулись на экипаж, который отдыхал в то время немножко, он был тогда уже пьяный. Все находящиеся были все очень пьяные были. Все были бывшие украинские граждане. Но тем не менее мы взяли в плен, взяли в плен БМП.

А це знищений українськими бійцями табір так званої «другої армії світу». 

Артобстріли росіян не припинялися - від Щастя довелося відступити. Тоді підрозділ Дмитра закріпився біля Рубіжного. 

Дмитро, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Наша была задача фиксировать продвижение со стороны Варваровки русских наемников, чтобы они не зашли в тыл наших подразделений, которые находились уже в Рубежном. То есть на тот момент Рубежное держали наши Збройні сили.

В одному із боїв на очах у Дмитра загинув його командир Віталій Кучерявий. 

Дмитро, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Был бой, очень сильный бой, внезапный бой грубо говоря, так получилось что из Збройних Сил одного ранили. И как раз командир был рядом с этим человеком и он его взял с собой под руку и начал вести его к нашему водителю, то есть к нашей машине. Те, кто там ещё оставался в живых, тех кого мы ещё не послали куда надо, начали вызывать артиллерию на наши вогневі позиції. Тоесть самый первый прилёт попал прямо в них, 2 метра от них, то есть там вариантов никаких не было.

Дмитро взяв командування на себе. Діяли разом з бійцями Збройних сил. 

Дмитро, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Если говорить о Збройных Силах - это понятно, эти хлопцы конечно достойны внимания и их командиров, они довольно вели себя решительно и качественно. Хотелось в первую очередь выжить, хотелось в первую очередь уничтожить великое количество сепаратистов, вот поэтому наверное всё-таки, как по-украински сказать чтобы это было красиво, - злагодженість. У нас начала образовываться злагодженість. То есть между разными подразделениями.

Спільними зусиллями вдавалося давати відсіч ворогам. 

Позивний «Фанат» військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Очень много погибло сепаратистов, чеченцев, бурятов, руссконастроенных каких-то людей непонятных очень много погибло в этом квадрате. Тоесть, пока мы держали тут рубеж, Збройные силы группировались и артобстрілом погашали все их огневые точки. 

Поки Дмитро захищав Рубіжне, побратим Андрій боронив... інший напрямок. 

Андрій, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Ми обороняли місто Сєверодонецьк. Ну там теж були дуже важкі бої. Артобстріл там не припинявся 24 на 7. Це по позиціям нашим. 

Мужність та любов до України домогала вистояти у найважчих боях, каже Андрій. 

Все буде добре. Тримаєм борону! Слава Україні! Героям слава! За Україну. 

А ще воїни боролися за свої сімʼї. 

Андрій, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Діти плакали, коли я приїхав, всі раді були. В мене двоє дітей: син Рома, 5 років, і дочка Аня, 7 років.

Дмитро, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

В мене двоє синів. Богдан в мене 8 рочків і Марк 3 рочки. Это очень сильно помагает. Это очень сильно мотивирует.

Сімʼю Дмитра евакуювали у перші дни війни на Західну Україну. А от діти та дружина Андрія залишалися в Чернігові - ховалися у підвалах від обстрілів росіян.

Андрій, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Ми не зустрічались десь півтора року, мене дома не було. Я знаходився тут, проходив службу. Дружина теж в сльозах дзвонить каже так і так вже ворожі танки майже під моїм домом знаходяться. 

Висока мотивація та лють давали якісь майже магічні сили, каже Андрій. Бійці під ворожим вогнем у бліндажах жартували та сміялися - так зникав страх смерті. 

Андрій, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Всі хлопці військовослужбовці дуже були патріотично налаштовані, всі хотіли і тримали оборону, захищали своїродини. Йшло на нас, на нашу позицію приблизно 60 чоловік. У вас скільки було? На позиції було 5 військовослужбовців, вони вийшли на нас. З нашої сторони втрат не було, а в них було 11 двохсотих і там ще декілька може десятків приблизно десь 3-сотих і вони відійшли.

Серед руїн, крові та смертей бійці не втрачали людяності. Опікувалися не лише цивільними людьми, але й тваринами. 

Несмотря на эту рухлядь всю которую нам устроили, а там кто-то живёт, там маленькие журавли или аист. Обустраивают гнездышко. Укрепляют позицию свою. Как они ещё выжили, слышно как они маленькие плачут.Все буде добре. 

Дмитро зізнається: не сумнівався, що росіяни нападуть. Як і в тому, що Україна вистоїть, і стане сильнішою. 

Дмитро, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Российская армия немножко, немножко начала понимать что столкнулась с очень большой силой. Которая наверное, и не наверное, не позволит российскому солдату присутствовать на территории Украины. Это она уже поняла. Я думаю мы в скором времени потихонечку будем выдвигать и будем побеждать на нашей территории. Это 100%

Я думаю, будет всё хорошо. Я думаю, будем живы-здоровы и приедем в это место уже с другой целью.