У буковинських школах та дитсадках живуть сотні переселенців: як з 1 вересня організовуватимуть навчальний процес [ Редагувати ]

Вісім сотень вимушених переселенців з різних областей України вже 5-й місяць живуть у буковинських школах та дитсадках. Тут люди, які вибирались із розбомблених рашистами міст, заспокоїлись, обжилися і почали інше життя. Та нині освітяни разом із місцевою владою міркують, як організувати навчальний процес, а заразом - забезпечити житлом тих, хто через війну поки не може повернутись додому.

Пологи на Запоріжжі орки захопили 3 березня. А вже наприкінці місяця кухарка шкільної їдальні Вікторія, побачивши, на що вороги перетворили містечко, зрозуміла: потрібно рятуватись. Школу, де жінка працювала 20 років, було не впізнати.

Вікторія Кийкош, переселенка з Запоріжжя:

І дах, і вікна, все повилітало. Фотографії як висилали, в мене сльози. Моя рідненька.

У Чернівцях довелося все починати знову.

Вікторія Кийкош, переселенка з Запоріжжя:

Спитаємо за житло. Тут таке житло дороге. Сіла на лавочку, сльози капають. Підходить якийсь чоловік. Я навіть не встигла з ним познайомитись. Представився волонтером. - А не хочете у школу? Тут недалеко.

Тепер Вікторія підміняє на роботі кухарку чернівецької школи, щодня годує кількадесят переселенців.

Вікторія Кийкош, переселенка з Запоріжжя:

Я теж боялась, прийшла, кажу, Наталя Сергіівна, як тут, що. Вона каже: нічого не бійся, все. Ти ж працювала, повинна це все знати. Ну якось так. Крок за кроком…

Побут, дозвілля і традиції. Так тисячі вимушених переселенців від початку війни налагоджували своє життя у начальних закладах чернівецьких міст та сіл.

Олеся Палій, заступниця директора школи:

Я приходжу на роботу, я як це все побачила. Ви знаєте, я була просто вражена. Наскільки вони це все зуміли. Це все організувати, продумати. Що треба докупити, прибити, під'єднати. Ширмочки поробили. Тобто, зробили свою таку територію.

Триразове харчування забезпечує міська рада, волонтери допомогли облаштувати побут, а педагоги стали друзями та порадниками. 

Інна Коцюбан, директорка закладу дошкільної освіти:

Люди подружилися між собою, люди спілкуються, вони вечори разом проводять. В нас в кабінеті соціально-психологічної підтримки збираються дітки, проводяться заняття.

Від початку війни в переселенців, які живуть у цьому чернівецькому садочку, народилося двоє дітей. 

Анастасія Парфьонова, переселенка з Донецької обл.:

Я відчуваю захищеність якусь. Тому що тут і сирен менше, ніж було. Я переживаю, щоб не було біготні з дитиною підвалами. Це для мене дуже важливо.

У Чернівцях вже планують, де оселять вимушених переселенців з початком навчального року. Восени хочуть завершити мобільне містечко. 

Юрій Лесюк, заступник міського голови Чернівців:

Містечко буде розраховане на 450 людей, а зараз в школах та садочках в нас проживає 800 людей. Серед цих людей є люди, які в принципі, на жаль, не мають куди повернутись. Тому що в них знищене житло або окупована територія. А є люди, які збираються повернутись. Наприклад, в Сумську, Київську, Чернігівську область. Вони це зроблять. Однозначно, ми знайдемо вихід із ситуації.

Вимушених переселенців з дитячих садків переселятимуть до шкіл.

Леся Бабій, директорка школи:

У нас є ще другий вхід у школу і діти не будуть перетинатися. А, напевне, уроки фізкультури, музики ми будемо проводити все ж таки онлайн. Мови про те, що вони повинні покинути і ми маємо їх виселити 1 вересня, мови про це нема, мова про це не йде.

На вулиці, запевняють освітяни, нікого не залишать.