Біженцям, пораненим на Донбасі, надають медичну допомогу у Львові [ Редагувати ]

Сотні кілометрів заради лікування. Українським біженцям, які отримали поранення на Донбасі, надають медичну допомогу у Львові. Лікування у місті лева пройшли вже тисячі евакуйованих. З якими травмами стикаються там місцеві лікарі? Наскільки вони складні? І як почуваються люди? Про все розкаже Христина Гашенко.

Львівські медики зустрічають поранених зі Слов'янська. У приймальні їх оглядають, а далі відправляють у різні відділення медзакладу.

Найбільше що у вас болить зараз, а нога, бачу.

Разом із пораненими до Львова привезли й Людмилу Іванівну. Жінці - 83. Їй пощастило, вона без осколків. Пенсіонерка зламала ногу тікаючи у підвал під час чергового обстрілу росіян.

Людмила Бобух, переселенка зі Слов'янська:

Гади повбивать усіх! У погребі, у підвалі жили потому на мені одежда. У підвалі стріляють, ракети у підвалі. У мене хату розбили, ну так вікна і двері, а так целая. А дві хати згоріли зовсім.

Жителі Слов'янська навіть, так званий графік, обстрілів склали.

Вийду утром в хатку, туди-сюда і починають бухкать. З 3-5 немає. Потім знову починають бухкать, і ночу опять.

Ганна Шипиш, евакуйована зі Слов'янська:

Їхати з дому завжди тяжко. Вибачте… нам треба було, иначе там смерть..

Сховатись у підвал від ракет окупантів пані Ганна не могла. У неї інсульт: паралізовані рука та нога. Виїхати із міста допомогли волонтери.

Ганна Шипиш, евакуйована зі Слов'янська:

Вони від міста ще кілометрів 7-10, лиш в місто не входять, авіація, ракети бомблять. А Лисичанськ, Сєверодонецьк, села, зрівняли все із землею.

Пацієнтів, які потребують протезування львівські медики реабілітують та готують до продовження лікування за кордоном. Серед таких постраждалих і Оксана. Вона потрапила під обстріл просто на своєму городі в селищі Гуляйполе, Запорізької області.

Оксана Гринь, евакуйована з Гуляйполя:

Я почула вибух, потім шум у вухах, я закрила вуха. Я полежала трішки, а потім почула, що не відчуваю своїх ніг, там сильне печіння. Я сіла і глянула, що однієї кінцівки немає майже, а друга нога дуже пошкоджена.

Першу допомогу Оксані надали сусіди, які не побоялись вийти зі своїх хат одразу як стихло. А далі, операції у прифронтових лікарнях. Жінка перенесла їх вже сім.

Лідія, керівник центру медичної реабілітації:

Пройшла уже етап загоювання рани, формування культі й тренування верхнього плечового пояса. Наш етап буде заключатись в тому, щоб нарощувати силу у верхніх кінцівках, в здоровій кінцівці й тренування м'язів спини для того, щоб вона могла сідати, переміщати на візок і ставати на милиці.

Щоб Оксана могла все це виконати самостійно, доводиться щодня займатись із реабілітологом.

Угу, так в повітрі. Нє, стала. Угу. Молодець, вирівняйтесь! Молодець.

Через кілька місяців Оксану після реабілітації медики відправлять на протезування за кордон.