Свавілля рашистів: як виживали чотирилапі під час окупації Київщини [ Редагувати ]
Не витримало серце! Таке часто кажуть про людей, але ця історія - про тварин. У притулку на Київщині під час нещодавнього ракетного удару померли кілька собак. Не від осколкових поранень! Їх до смерті налякали звуки вибухів. Тварини так і не звикли до війни. Навіть попри те, що село, де розташований притулок, місяць було окуповане і зовсім поруч був розташований ворожий блок-пост. Як чотирилапі витримали свавілля двоногих звірів - розкажемо далі.
Цей десятирічний алабай на кличку Умка - родом із Бучі. У перший день окупації міста власники покинули його на території одного з підприємств. Це поклало початок нескінченним стражданням бідолахи. Над Умкою окупанти знущалися, а потім ледве живу тварину орки залишили помирати у канаві.
Олександра Мезінова - власниця притулку для тварин "Сіріус":
Нам зателефонував один з працівників підприємства, який прийшов після окупації і знайшов її в канаві, вона практично майже місяць лежала, вона гнила, в неї такі рани були, ну це кошмар був і вона була дуже обезвожена, вона була дуже худа, страшна, скелет такий був і вона зараз не дуже товста.
Ворожі ракети били зовсім близько. Гелікоптери літали низько над землею. У перші дні повномасштабного вторгнення росії тут не треба було навіть дивитися новини, щоб зрозуміти - почалася справжня війна. Село Федорівка на Київщині місяць жило в умовах окупації. Для власниці притулку то був місяць суцільних випробувань.
Олександра Мезінова - власниця притулку для тварин "Сіріус":
Я намагалася зібрати гроші і закупити хоча б корма, але нічого не вийшло, ми дуже мало зібрали грошей і їжі практично не було. Я почала їздити по селам, скупати крупу, макарони, якісь ще магазини працювали, потім в мене закінчився бензин, його ніде не можна взяти і я просто вже ходила по селам, тут кілометраж добрий, і ходила по селам і просила їжу для тварин.
У той час, коли більшість людей намагалися сховатися чи виїхати з окупованої території, Олександра Мезінова шукала корм для понад 3-х тисяч собак і двох сотень котів у її притулку. Каже - просто не могла кинути їх напризволяще. Хоча й добре розуміла - на волосині тримається її власне життя.
Олександра Мезінова - власниця притулку для тварин "Сіріус":
Хлопці сіли поряд, ми взялися за руки і сиділи і я потім дивлюся, що якісь пробоїни світла, думаю що це, а потім зрозуміла, велика кількість воєнних. Командир сказав: якщо хочете жити…. І так він засміявся: якщо той притулок потрібен, то бігом звідсіля, у вас є 15 хвилин .
Просто біля притулку рашисти розташували свій блокпост. І стали щодня навідуватися на територію з перевірками. То були не дружні візити, ділиться Олександра - орки залякували персонал. А висловлювання "собаки все розуміють" - для власниці притулку тоді набуло нового значення. Під час тих перевірок у вольєрах, де зазвичай незнайомців зустрічають гуртовим лаянням, стояла мертва тиша.
Олександра Мезінова - власниця притулку для тварин "Сіріус":
Вони зайшли в притулок, зразу закликали всіх, щоб вони прийшли і всіх співробітників вистроїли в шеренгу, поклали їх телефони. Вони прострелили просто під ногами оці телефони, звичайно це був стрес, жах, управляюча в мене взагалі після інсульту.
Та навіть тоді вона не втекла.
Олександра Мезінова - власниця притулку для тварин "Сіріус":
В мене спитали, про що ви думаєте, я сказала: в мене 3200 негодованих собак. Вони почали всі сміятися і він сказав так: ви трошки з розумом не дружите.
Під час окупації на території притулку дивом не впав жоден снаряд - ділиться власниця. Та уникнути жертв усе одно не вдалося. Тварин лякали звуки вибухів неподалік. Хвостаті тремтіли від страху, комусь доводилося давати заспокійливе. Вони буквально розривали сітки вольєрів, намагаючись втекти. Травмували та ненавмисно душили самі себе на дротах. 7-мох тваринок врятувати не вдалося.
Після тих жахів притулок і досі потребує підтримки. Завжди в дефіциті корм. Потрібні також нові вольєри - собак тут побільшало, бо багатьох домашніх улюбленців господарі, що евакуювалися, просто не взяли з собою.