Навколо Бахмута точаться запеклі бої [ Редагувати ]

Бахмут на лінії вогню. Навколо міста точаться запеклі бої. Страждає від обстрілів і сам районний центр. Там вже декілька днів немає електрики та водопостачання. Ігор Левенок поїхав у саме місто. Як там виживають? І чому люди не їдуть? Дивіться далі в сюжеті.

Вже чуємо звуки вибухів, звуки прильотів. Повним ходом іде війна…

Чим ближче до Бахмута на Донеччині, тим частіше військові на блокпостах радять берегти себе. Роботу артилерії тут чути майже постійно. Водночас у місті й досі залишається близько тридцяти тисяч людей.

Це центр міста, ось центральна площа. Бачите скільки на вулиці людей. Бачимо, що центр міста обстрілюється. Скрізь вирви, але он там навіть один таксист стояв. Це цікаво. Таксі в Бахмуті працює.

Нині у місті залишається майже третина від тієї кількості людей, що мешкали тут до початку повномасштабної війни. Немає газопостачання та води. Та попри це Бахмут вперто тримається. У середмісті триває вулична торгівля. Працює невеличкий ринок.

Дмитро Нікулеско, керівник Бахмутського міського управління ДСНС:

На сьогодні залишилося у місті двадцять вісім тисяч людей. - Ух ти, це не мало! - Це не мало, так, але ситуація якось так складається. Евакуацію ми також проводимо, до місцевих органів влади надходять заявки. І ми виїжджаємо туди, особовий склад виїздить і забирає людей.

Місто потерпає від російських обстрілів. Та попри постійні ворожі атаки, життя не припиняється. Рятувальники роздають "гуманітарку" і навіть комунальні служби працюють.

Попри війну, попри всі жахи, які тут відбуваються життя триває і його треба якось підтримувати, тут іще досі близько тридцяти тисяч людей проживає.

Ну люди ж виїжджають? - Уезжают и хорошо уезжают интенсивно, потому что обстрелы большие. - Та ми чуємо, ви не збираєтеся? - Будем уезжать, потому что кто в таком аду хочет оставаться? Ой, пошли мы…

Не рідко місцеві агресивно реагують на журналістів, бо росія активно просуває меседж: "журналісти - вороги, які заздалегідь знають про "прильоти", а то й самі їх провокують".

Да потому что как снимаете, так еще больше прилетает! Да можно подумать! Что можно подумать, вон одна, вон вторая. И что перед этим вас снимали? Так, все не надо…!

Ждуни! Чекають своїх, але не дочекаються.

Рятувальники виконують свою роботу, знешкоджують нерозірвані боєприпаси. Такого добра тут нині дуже багато. Ракети й снаряди прилітають скрізь.

Абсолютно сюрреалістична картина. Ось бавляться діти. А це розбитий гуртожиток. Сюди, до речі, теж прилетіла ракета, чи артилерія, я вже не знаю, чи і те, і інше.

Мешканці гуртожитку під звуки канонади готують їжу на вогнищі. Електролінії, єдині тут комунальні вигоди, вже майже тиждень як перебиті.

Ребенок, уже до такой степени привык, что она спит, когда идут взрывы. Вы же видите, что сейчас гупает, а она спокойно на это реагирует. Машинка "бух" и все… Да, скажи папа нас приучил, что машинка "бух". Бо в нас же ні света нема, а на картє дєньгі єсть но их же ж не снимешь и не обналичишь. Ни инетрнета, ничего нет…

Ох…а не думали кудись виїхати? А куди виїжджати? Ну люди ж определяють. Ну, определяють, але з двома дітками….ну тим більше. Воно то тим більше, але коли ти получиш ці виплати? Люди повиїжджали й по два місяці чекають. Ну, якщо прилетить ось так? Ну так вже ж прилітало і живемо. Виживаємо. Тим паче тут батьки залишилися. Куди їхати? А якщо вони лежачі. Вивозять волонтери, але якщо усім скопом, то що нам у спортзалах ночевать с маленькими детками?

Дяді, перестаньте стрелять! Мне уже надоело это…