Вірменія може вийти з ОДКБ: чому це військове обʼєднання на межі провалу [ Редагувати ]
Російська версія "анти-НАТО", ОДКБ, затріщала. З Організації договору колективної безпеки може вийти Вірменія. Адже союзники з інспірованої росією оборонної спілки не поквапилися на допомогу Єревану під час чергового загострення з Азербайджаном. Що таке це ОДКБ, і чому провальна російська кампанія в Україні може призвести до розвалу цього військового обʼєднання? Розповість Ольга Жидецька.
Організація Договору про колективну безпеку - така собі пострадянська противага НАТО - постала у 2002 на основі угоди, ухваленої після розпаду СРСР. Нині ОДКБ обʼєднує росію, Білорусь, Казахстан, Вірменію, Киргизстан та Таджикистан. Метою створення організації було проголошено протидію сучасним зовнішнім викликам - від воєнного вторгнення до міжнародного тероризму, наркотрафіку та криміналітету. Й одне з положень угоди фактично копіює НАТІВську 5-ту статтю.
Стаття 4. "Якщо одна з держав-учасниць зазнає агресії з боку будь-якої держави чи групи держав, це розглядатиметься як агресія проти всіх держав-учасниць договору".
За три десятки років існування ОДКБ проводила численні зустрічі, наради та військові навчання.
Та в дії показала себе лише раз - у січні цьогоріч - російські підрозділи прибули до охопленого антиурядовими заворушеннями Казахстану.
За словами казахстанської влади, військові ОДКБ залучалися лише до охорони важливих обʼєктів і в придушенні протестів участі не брали, а за 9 днів покинули країну. Згодом президент Касим Жомарт Токаєв взагалі натякнув, що переоцінювати вклад миротворців у вгамуванні безладів не варто.
Касим-Жомарт Токаєв, президент Казахстану:
В россии некоторые лица перебирают эту ситуацию, утверждают, что вот россия спасла Казахстан, а Казахстан теперь вечно должен служить и кланяться в ноги россии. Я считаю, что это разговоры оторваные от реальности. Именно ОДКБ, где Казахстан является одним из активных участников.
Формально в ОДКБ по черзі головують усі країни-учасниці. Та організацію Росія створювала для того, щоби міцніше тримати колишні колонії у своїй орбіті. Тож її штаб-квартира розташована в Москві, більшість контингенту - російські військові, й кому допомагати, а кому ні - фактично визначає кремль.
Та після повномасштабного вторгнення до України схвалення союзників росія не отримала. Й таємні перемови про підтримку цієї воєнної кампанії провалилися. Наражатися на західні санкції ніхто не захотів. А той таки президент Казахстану чітко вказав - у псевдо-визвольні воєнно-політичні ігри путіна не грає.
Касим-Жомарт Токаєв, президент Казахстану:
Мы не признаем ни Тайвань, ни Косово, ни Южную Осетию, ни Абхазию. Этот принцип будет применен и в отношении квази-госудрственных територий, которыми на наш взгляд являются Луганск и Донецк.
Єдиним вірним вассалом путіна в ОДКБ лишається самопроголошений президент Білорусі. На травневому зʼїзді країн-учасниць у москві лукашенко не шкодував красномовства.
Та, схоже, укріплювати в ОДКБ не буде чого. На тлі збройного загострення з Азербайджаном вірменський прем'єр Нікол Пашинян на особистій зустрічі з путіним просив про військову допомогу для країни. Здавалося б, саме та ситуація, для якої й існує ОДКБ. Та Єреван отримав відмову.
Паруйр Оганесян, заступник міністра закордонних справ Вірменії:
Ми звернулися до російської федерації. Ми навели відповідні положення двостороннього договору. Які б варіанти не були представлені, залежить від російської федерації. Ми серйозно розглянемо будь-яку можливість і будь-який можливий варіант.
І це змушує добряче замислитися решту союзників по ОДКБ. Чи варто й далі підтримувати це декларативне обʼєднання, чи шукати інших серйозніших гарантів безпеки. Тим більше, що порозуміння між членами організації завжди бракувало. Зокрема збройні сутички час від часу спалахують між киргизами та таджиками. Та й закінчення конфлікту через Нагірний Карабах найближчим часом навряд чи варто чекати. А сама росія, яка хвалилася "другою армією світу", після ганебних поразок в Україні перетворилася на вигнанця і посміховисько, що навряд чи зможе когось захистити.