У бельгійському місті Антверпен влаштували фестиваль, щоб зібрати кошти для України [ Редагувати ]

Українці за кордоном продовжують огранізовувати благодійні заходи, щоб зібрати кошти для України. Цими вихідними у бельгійському місті Антверпен влаштували фестиваль. Відвідувачів не лише годували варениками, а й вчили варити борщ, малювати у стилі Марії Примаченко і вʼязати очіпки. Олена Абрамович бачила і розкаже більше.

Околиці Антверпена. Тут колись був жерстяний завод. А тепер на його місці - соціально-культурний простір. Саме тут організували український фестиваль. 

На сцені - аматорські колективи, сформовані діаспорою та переселенцями з України. На столах - голубці, борщ та вареники. 

Це нам зліпила одна жіночка - 500 вареників. Вона їх нам надала - ми тільки повернули гроші за продукти, але вся її робота - це волонтерство. 

Порція вареників - 6 євро, тарілка борщу - 10. Усі виручені кошти - для України. А хто хоче не лише поїсти, а й навчитися готувати - будь ласка, майстер-клас із приготування української національної страви.

Оцет додаємо для того, щоб бурячок не втратив свій колір.

Рецептом борщу ділиться Олександр Магльований, шеф-повар з багаторічним досвідом в Україні. З початком повномасштабного вторгнення він переїхав з сімʼєю до Бельгії і зараз навчається в кулінарній академії у шеф-повара із зіркою Мішлен.

А у вихідні - волонтерить для України. На попередньому заході, де під його керівництвом борщ та інші страви готували для 250 бельгійців, вдалося зібрати чимало грошей, каже Олександр.

Олександр Магльований шеф-повар:

Девʼять тисяч євро. - На що пішло? - Хлопцям на передову.

Більшість учасників цього майстер-класу - українці. 

Олександра, біженка з Бучі:

Нас прихистили бельгійські хости, ось чекаємо, щоб вони прийшли і також скуштували наш український борщ. Соцільного працівника вже накормили - вже він знає, також полюбляє і заходить в гості.

Наталя, біженка з Київщини:

Борщ ми дуже полюбляємо. Я, до речі, в Бельгії - стільки не їла в Україні, скільки за час, той що в Бельгії знаходжуся - я прям кайфую від нашого борщику з сметанкою, сальцем.

Про ностальгію українців за своєю їжею бельгійська поетеса, яка теж узяла участь у фестивалі, написала поему. Нам перказала уривок. 

Піерет Кофри, бельгійська поетеса:

Жінка їде з Харкова на потязі, приїздить до Антверпена. Де мій борщ? Тут тільки суп Жульєн. Де мої деруни? Тут картопля фрі. Де моя паска? Натомість тут еклер та кекси. Але на цьому фестивалі є і борщ, і налисники, і вареники, ласкаво просимо! 

Знайомлять відвідувачів і з мистецтвом. Художник з Києва Олександр Кудрявченко приніс листівки із творами Марії Примаченко і вчить малювати у її стилі. 

Олександр Кудрявченко, художник:

Дуже яскраво за декоративністю, і там немає такого реалізму, і людина, яка не вміє малювати, а всі, хто тут малюють зараз - вони такі приходять - ой, я не вмію малювати - нема страху.

Олексадр каже, виїхав з Київщини, коли були прильоти практично всюди - біля його дому, будинку мами та майстерні. Тож вивіз усіх. 

І тепер волонтерить, щоб відкрити для іноземців українське мистецтво. Поряд - Людмила з Тернопільщини. Вона працювала там у музеї лемківської культури. Тепер продемонструє нашим та бельгійським пані, як у давнину вʼязали хустки. 

Кожна українська жінка, крім того, що мала хустку, вона ще одягала очіпок - це чи західна Україна була, чи Полтавщина, чи Київщина, чи Лемківщина. Всі в основному мали очіпки.

Особливий досвід - одягти такий очіпок для пані Елізи. 

Еліза, бельгійка з українським корінням:

Я на чверть українка. Моя бабуся була з України. Але я не знаю мови. Не знаю ніяких традицій. Вже кілька років намагаюсь вивчити мову, але вона мені дуже важко дається. Тепер волонтерю, шукаю українське середовище.

Розповісти бельгійцям, яким є наш народ - одна із цілей фестивалю. 

Ріа, відвідувачка фестивалю:

Дуже гарно вийшло. Ми прийшли сюди, бо хотіли завсідчити свою підтримку українському народу. І це приємний спосіб це зробити. Гарна атмосфера, трохи раніше співали жінки - хочеться ще послухати музики.

Янік Вермере, адміністратор соціально-культурного простору:

Дуже корисно в живу познайомитись із спільнотою, про яку ми багато читаємо і бачимо в новинах, але не особливо щось про них знаємо.

Організували фестиваль кілька українок, які уже давно осіли у Бельгії. 

Вікторія Розендал, співорганізаторка фестивалю:

Ми запостили у фейсбуку - люди, ми збираємо фестиваль, нам треба допомога. І я отримала десь 70 відгуків від людей, які хотіли щось робити. Тобто, все, що тут робиться, це волонтери. 

За два дні фестиваль відвідали півтисячі людей. Виручені кошти організатори передадуть фундації з Дніпра "Мама+я", яка допомагає дітям внутрішніх переселенців. А також для волонтерів-медиків через фонд місцевого україно-бельгійського лікаря Ігоря Вітенька.