Одними з перших віддали життя: історії Героїв Небесної сотні [ Редагувати ]

І продовжуємо тему. Зі 107-ми Героїв Небесної сотні 21 - із Львівщини. Вікторія Балицька поспілкувалася із сестрою Романа Сеника, який загинув одним із перших - у січні 2014 року та батьками Анатолія Жаловаги, якого застрелили беркутівці 20 лютого на Інститутській.

Доброго дня, заходьте, будь ласка, прошу.

Григорію Жаловазі важко ходити - після загибелі сина у нього розвинулася онкологія. Але журналістам радий - він може і хоче говорити про свого Толіка. В його кімнаті все так, як він залишив дев'ять років тому, їдучи у столицю - на барикади.

Це кімната сина, отут він мешкав. Ми так, все як тут було, ми так лишили. Тільки добавляются книги про Небесну сотню.

Анатолію було 33. Його вбили на Інститутській 20 лютого 2014 року. Це сталося о 9:43...

Григорій Жаловага, батько загиблого Героя Небесної Сотні Анатолія Жаловаги:

Зараз він піде на барикаду і буквально пару секунд буде постріл і він впаде назад. Справа в тому, що ми посекундно прокручували то видно вспишку, видно все. Ось зараз він буде падати. Оп! Ось він впав уже. Вже він загинув. Тому що поранення було миттєве не сумісне із життям, в голову.

Це відео Григорій передивлявся сотні разів - а раптом пропустив якусь важливу деталь. І щоразу намагається роздивитися убивцю свого сина.

А ось тут за камазами, на блоках, стояли три беркутівці. І отой середній якраз зробив постріл в сина. Звичайно, ми не можемо доказати хто, бо вся група основна відійшла.

Анатолій за кілька днів до загибелі повернувся із заробітків у Дубляни, що під Львовом. Але не міг всидіти вдома, розповідає його матір, пані Лариса. І, нічого нікому не сказавши, він поїхав на Майдан. А через два дні - у четвер із ним уже не було зв'язку.

Лариса Жаловага, мати загиблого Героя Небесної Сотні Анатолія Жаловаги:

Дзвоню до нього нема дзвінка. Ви розумієте, настільки було важко, я не можу передати. В обід вже знав інститут наш Дублянський, тому що сюди прийшло ще 2, ніби Толік загинув і ще один він був у комі. Ну, це було страшне. Батько сів і не знав що робити, з ким він поїхав, де він, що він, де шукати. Це було десь година шоку.

Анатолій Жаловага посмертно нагороджений званням Героя України та орденом Золота зірка. Його земляк Роман Сеник із села Наконечного-2, із такими ж високими державними відзнаками, поповнив Небесну сотню у січні 14-го.

Це мій брат, Роман Сеник, Герой небесної сотні. Який один з перших загинув на Майдані.

Роман Сеник став четвертою жертвою Майдану після Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Юрія Вербицького. Брат покинув роботу, щоб повністю віддатися боротьбі на Майдані.

Леся Лисак, сестра загиблого Героя Небесної Сотні Романа Сеника:

З його слів він не може сидіти вдома. І вперше він був на Майдані після того коли побили студентів. Він сказав там побили дітей, яке вони мали право, хто їм дозволив. Ми маємо їм допомогти, ми маємо їх захистити. Це діти.

22 січня Роман дістав вогнепальне поранення в легеню. У Київській лікарні його тричі прооперували, проте через три дні він помер. Леся тоді терміново поїхала у столицю і застала брата ще живим.

Леся Лисак, сестра загиблого Героя Небесної Сотні Романа Сеника:

Я нахилилась кажу: Ромчик я приїхала, все буде добре. І в нього потекли сльози, я розумію, що він мене чув просто, просто був дуже ослаблений. Говорити він вже не говорив.

За смерті Анатолія Жаловаги та Романа Сеника досі ніхто не покараний, скаржаться родичі. Навіть через дев'ять років - не відомо, хто стріляв?

Леся Лисак, сестра загиблого Героя Небесної Сотні Романа Сеника:

По нашій справі все дуже складно, тому що справа до сих пір в ДБР. Тому що немає винних. Правда на сьогоднішній день в кінці минулого року мою заяву прийняли в Європейський суд з прав людини. По решта справах дуже повільно, ми чесно не очікували, що будуть, не знаходжу інакшого слова як тормозити, на рівні держави.

Обидві родини Героїв Небесної сотні попри біль, який досі не вщухає, переконані, що їхні рідні недарма віддали життя.

Лариса Жаловага, мати загиблого Героя Небесної Сотні Анатолія Жаловаги:

Ні, ці жертви були недарма. І Україна наша буде процвітати. Буде вільна, незалежна. І та гідність, яку вони пронесли через весь Майдан, а наші хлопці, які зараз на передовій, які навіть в тилу: волонтери, медики, всі хто допомагає, я думаю що ми, буде перемога.