Вогонь по Нікополю: окупанти кожного дня гатять по місту [ Редагувати ]
Життя під цілодобовими обстрілами. Окупанти не припиняють гатити по Нікополю. Снаряди летять і в день і вночі. Колись велелюдні вулиці - спорожніли, а діти народжуються у бомбосховищах. Єдине, що не змінилося - це щастя молодих матусь, від появи нового життя. Попри війну. Все це бачила Олена Мендалюк.
Олена Мендалюк, кореспондентка:
Підступно, посеред білого дня, окупанти знову відкрили вогонь по Нікополю. Один зі снарядів влучив у багатоповерхівку.
Снаряд поцілив прямо в дах. Комунальники знімають розтрощений шифер.
Кажуть: дах добряче пошматувало, але перекриття - вціліли.
Андрій, комунальник:
Там такого критичного нічого немає. Там плити зараз стягнемо. Навіть міняти не будемо, вони трохи пошкоджені, але так поверхово. У квартиру не попало, нічого такого.
Мирне місто окупанти обстріляли у вихідний день. Коли люди були вдома. Дивом ніхто не постраждав, розповідають продавчині з магазину, який розташований у цьому ж будинку. В момент влучання - жінки були на робочому місці.
Мощный взрыв и стекла, все было слышно. Слава Богу, что там людей не было. Обычно там по алейке и собаки и дети и коляски и люди.
Владислав допомагає сусідам закрити розбиті вікна листами ОСБ. Каже, російська армія прицільно била по житловому кварталу. Першим під удар потрапив його будинок, наступний снаряд влучив у сусідню багатоповерхівку.
Владислав, житель Нікополя:
В основном в угол пошла взривная волна. А потом вечером привезли ОСБ. Тут собрались бабушки, дедушки и прилетело сюда в дом. Все попадали. Все побежали в бомбоубежище.
Армія росії дещо змінила тактику обстрілів, зазначають у міськраді - почастішали денні обстріли.
Олександр Саюк, міський голова Нікополя:
Це більш загрозливо для жителів міста. За останні дві неділі в нас загинуло двоє людей, були поранені. На зараз у нас біля 3,5 тисяч будівель споруд, які були пошкоджені. Це все і приватні будинки, і багатоповерхові, школи, лікарні.
Місцевий пологовий будинок теж потрапив під обстріл. Снаряд упав прямісінько біля паркана. Вибухова хвиля була настільки потужною, що в будівлі вилетіли металопластикові вікна.
Анна, медична директорка пологового будинку:
Наше відділення постраждало. У нас вилетіло декілька вікон постраждав паркан. На щастя всі жінки знаходились у бомбосховищі.
В укриття пацієнти спускаються щоразу, коли у місті оголошують загрозу обстрілу. Там розмістили 25 ліжок і облаштували операційну, де приймають пологи. Тут одночасно можуть народити двоє пацієнток.
Старенькі крісла, але вони є. На ньому можна зробити й операцію за необхідністю. Тут же у нас є лампи. Якщо буде потреба, то ми можемо тут надати допомогу.
Більше як 60 немовлят з'явилося на світ у цьому, так би мовити, підземеллі. Тут народжувала і Тетяна. Пригадує, коли почалися перейми - її одразу відвели в операційну в бомбосховищі. Все минуло успішно і головне, зізнається молода матуся, безпечно. Її маленький Михайлик має вагу майже 4 кілограми, і зріст - 54 сантиметри.
Тетяна, породілля:
Чи безпечніше ви себе тут відчуваєте? - Так, спокойно, я уверена, що все буде добре, навіть, якщо рядом десь прилетить, то тут все буде нормально. Тут тепло, можливо зараз трохи прохолодно, але вночі було жарко.
Медики кажуть: і породіллі, і лікарі вже звиклі як до обстрілів, так і до постійних загроз. Головне, що у них є для кого жити й працювати.
Народжуємо! Україна не здається. Українські жінки самі найкращі. Чоловіки нас захищають, а жінки нам народжують нове покоління.
