Він рятував життя людей, ризикуючи власним: історія лікаря з Херсона [ Редагувати ]
Він рятував життя людей, ризикуючи власним! Наша наступна історія - про лікаря з Херсона, який понад десять років працював хірургом у місцевій лікарні. У перший день повномасштабної війни Віталій Грудецький три доби безперервно рятував поранених українських військових і цивільних. Потім були два місяці окупації. За цей час лікар повернув до життя сотні пацієнтів. Зараз хірург працює у лікарні у Чернівцях. Поспілкувалася з ним наша Ольга Лучек.
Просто на наших очах Віталій Грудецький готується до роботи. Заходить до операційної, аби врятувати чергове життя.
Понад 11 років Віталій працював хірургом у Херсонській обласній лікарні. Там зустрів початок повномасштабної війни. 24-го лютого він заступив на зміну. Найдовшу та найважчу у своєму житті.
Віталій Грудецький, хірург:
24-го ми заступили на чергування, яке тривало декілька діб. Це було пов'язано з масованим поступленням пацієнтів, як цивільних, так і військових, надавали допомогу нашим громадян.
Першими пацієнтами медика того дня стали поранені українські захисники. Зокрема ті, що обороняли Антонівський міст.
Віталій Грудецький, хірург:
Основна маса поранень - це мінно-вибухова травма, це осколкові ураження, десь мінні поранення, кульових було зовсім мало, скажімо так, це масивні поранення, об'ємні.
Працювати доводилося в режимі нон-стоп - швидка постійно підвозила нових поранених, згадує лікар.
Віталій Грудецький, хірург:
Сьогодні ти надав допомогу, у тебе хворий прооперований і як буде завтра зранку… ви ж розумієте, прочитати логічні дії якось чи знайти логіку їхніх дій було неможливо. Певна невизначеність присутня була.
Згодом вулицями Херсона стали ходити російські військові з автоматами. А під вікнами лікарні - стояли ворожі танки.
Віталій Грудецький, хірург:
Коли ти проживаєш в окупації, кожен день як день бабака, вони одинакові, ти рухаєшся одним і тим же маршрутом, ти обмежений у пересуванні, ти направлений на забезпечення основних життєвих моментів і все.
Пересуватися вулицями стало небезпечно. Люди просто зникали!
Віталій Грудецький, хірург:
Підтягнулися спецслужби їхні в місто, почалися дії на психіку, пропадали люди, активісти, котрі відвідували мітинги, це дало поштовх, що почали люди покидати місто, потихеньку почали виїздити.
Виїхати з Херсона вирішив і Віталій - разом із дружиною та котом. Плюс іще кілька сімей друзів. Вони їхали через найбезпечніше на той момент селище Давидів Брід. Дорогою оминули майже 50 ворожих блокпостів, пройшли ретельні перевірки окупантів. Зупинитися надовго вирішили у Чернівцях.
Віталій Грудецький, хірург:
Коли ти виїжджаєш і бачиш - люди гуляють, навіть відпочивають, це для тебе як нове дихання, з точки зору професійної - це декілька кроків назад, мав там напрацювання на основному місці роботи, ти вже інтегрований в колектив, в соціум.
Але Віталій і тут повністю занурився в роботу - працює хірургом у міській лікарні. І мріє повернутися до рідного Херсона. Там на його родину чекає новенька квартира, яку придбали у кредит за два тижні до повномасштабного вторгнення.