Господині Рівненщини вже готуються до Великодня: облаштували міні-пекарню для фронту [ Редагувати ]

Перед Великоднем на Рівненщині господині вже взялися за випічку. У селі Біла Криниця місцеві жительки облаштували міні-пекарню для фронту. Готують воїнам ще з перших днів великої війни. А тепер за три дні планують спекти три тисячі пАсок. Процес бачила Сніжана Сидорук.

Цукор там під столом в третій кімнаті - 5 літрів сюди, 5 - туди, ванілін, сіль, білки береш б'єш…

На волонтерській кухні у селі Біла Криниця кипить робота. Місцеві господині взялися за Великодню випічку. Усі процеси лише вручну. 

Тому що для міксера це непідйомно, скажем так, непосильно міксеру збити. Тут сорок - сорок яєць так.

За замішування тіста відповідає господиня дому.

Це є найважчий процес, оскільки потрібна сила. Зараз 40-45 кілограмів руками вибити. Техніка не справляється, оскільки тута 40 з лишнім 45 і тут. Це 90 кілограм один за одним треба не відходячи перемісити.

До великої війни пані Наталія випікала на замовлення торти та короваї. А з перших днів вторгнення зібрала у себе односельчанок. І відтоді тут печуть смаколики на фронт.

Наталія Оленчук, організаторка волонтерської кухні:

Ми підемо до кінця, ми будем працювати, поки ми не почуєм слово перемога, но після того ми всеодно хлопцям передамо смаколики.

Наталія Драка, жителька села Біла Криниця:

Це вже воно підходить. Зара воно буде отакою шапочкою красівою. Воно так парує. От як береш… Говорять, шо хлібом можна вилікуватись, от тут ми лікуємся хлібом. Ми беремо і воно нас лікує. Ми відчуваєм свою потребу, що ми комусь потрібні.

Щодня працює до двадцяти волонтерок. З продуктами інколи допомагає небайдужий бізнес, але переважно зносить все село.

Катерина Ханенко, жителька села Біла Криниця:

До нас підходили й підходили люди, припідносили свої хто маленьку в'язочку часнику, хто бутилку олії, хто що міг, хто десять яєць. Вони захищають нас своїм життям, своєю кров'ю. Ми повинні бути тилом.

Рук потрібно чимало. Тож формувати паски беруться допомагати і діти. Тато Насті - у війську. Заради нього та всіх воїнів дівчинка після школи приходить волонтерити.

А от дев'ятикласниця Анастасія вже вирішила, що стане пекарем. Готувати навчилася у цьому волонтерському цеху.

Анастасія Павловська, жителька Білої Криниці:

Я до цього вдома взагалі нічого не робила - ні паски, ні пиріжки нічого, а зараз я тута все навчилася: і рогалики, пиріжки, там голубці робили, салати всякі.

Волонтерки печуть паски вже другий рік. Торік воїнам передали понад дві тисячі, цього року їм замовили вже три тисячі.

Мирослава, жителька села Біла Криниця:

Це ми робимо для воїнів, для перемоги. Для того, щоб їх підтримати там, щоб вони відчули, що про них тут пам'ятають, що їх тут люблять чекають і чекають на перемогу.

А печуть все за традиційним рецептом. У тісто додають лимон і родзинки, а приправляють секретним інгредієнтом.

Марія Попова, жителька Рівного:

Вкладаєш туди частинку своєї душі, частинку своєї енергії, частинку тепла, частинку позитиву і величезне бажання перемогти і вкладаєш туди в то тісто прохання до Бога, щоб захистити наших хлопців.

Пасочки дуже гарні, дуже смачні і надіємся, шо хлопці будуть дуже смакувати ними.

Паски від білокриницьких господинь поїдуть бійцям на передову і тим українцям, які повертаються на звільнені території, але ще не мають де пекти свій хліб на Великдень.

Ірина, жителька села Біла Криниця:

Ми все-таки, дякувати богу, вдома, знаєм як їм тяжко, ми хочемо, щоб вони отримували трішки домашнього харчування.