У Цюриху набирають обертів майстер-класи з писанкарства: проєкт розпочала українська школа [ Редагувати ]

Християни Західного обряду готуються до Великодня вже 9 квітня. У Цюриху набирають обертів майстер-класи з писанкарства. Проєкт розпочала українська школа, що працює у Швейцарії. І заняття доволі популярні серед місцевих.

Плата за опановування українських традицій - символічна. На майстер-класі, де звичайне яйце перетворюється на витвір мистецтва, побувала Світлана Прокопчук.

Через повномасштабне вторгнення росіян, Вікторія з мамою Мариною до Швейцарії втекли з Полтавщини. На курс писанкарства Марина приходить вже вп'яте, а донька вирішила спробувати вперше. 

Вікторія Царінна, учасниця майстер-класу:

Я побачила там в Тік-токе і мама з Юльою багато раз їздили і я захотіла.

Щоразу Марина одягає сорочку, вишиту власноруч. Зізнається: прикрашати яйця складно. Але турбуватися потрібно не про красу ліній, а про щирість помислів. Каже: цьому надавали значення й наші предки, розмальовуючи писанки. 

Марина Царінна, учасниця майстер-класу:

Раніше, коли наші прабабусі сідали писанку писати, надягали найкращий одяг, надягали найкраще своє намисто і ложили дітей спати. 

Полтавських орнаментів ще не малювала, каже жінка. Нині акцент - на візерунках західних регіонів України. 

Юлія Джурюк, писанкарка:

Це Буковина і Гуцульщина. Малюнок оленя і різні теж орнаменти, які притаманні саме цим регіонам.

Юлія Джурюк - писанкарка з 4-річним досвідом. І навчилась професійно прикрашати українські писанки лише в Швейцарії. Але любов до старовинної української традиції ще в дитинстві привила їй бабуся. 

Юлія Джурюк, писанкарка:

Раніше я тільки в дитинстві зі своєю бабусею це робила. Мені це завжди подобалось, це була така магія для мене завжди. Я чекала цього дня. Це був перед паскою четвер - магічний і я завжди бігла першою до бабусі. 

Для новачків, каже Юлія, перший етап писанкарства полегшили. Спочатку малюнок вони наносять олівцем. І тоді беруть до рук писачки. 

Крок за кроком дійшли й до воску. Потім усі яйця відправлять до духовки, зітруть із них зайвий віск і…милуватимуться своєю ж роботою. Засновниця української школи "Крила" у Цюриху, яка й стала ініціатором проекту з писанкарства, Ірина Атамас каже: ці майстер-класи наче арт-терапія. 

Ірина Атамас, засновниця української школи "Крила" у Цюриху:

Так, ми запропонували цей проект, так як ми крім дітей, хотіли б також зацікавити дорослих, надати їм можливості також приходити і спілкуватися один з одним.

Олена Дорофєєва, учасниця майстер-класу:

Відчуваю рівновагу, заспокоєння, тобто того, чого не вистачає, хоча у нас тут якби немає сирени, але ми дуже сильно переживаємо за наших рідних, які залишились в Україні. Намагаємось допомагати, робити все, що можна і чого не можна, підтримати наші традиції, наших дітей, залучити їх до українського.

Окрім дорослих, на майстер-класи приходить чимало дітей. Більшість - українці. Втім, серед тих, хто полюбив українську традицію, є й перуанка Тамара. До Швейцарії жінка переїхала одразу після народження. Але ні в Перу, ні в Швейцарії, каже Тамара, подібного вона ніколи не бачила. 

Тамара, учасниця майстер-класу:

Також у Швейцарії ми робимо це трохи з різними фарбами, але щоб так прикрашати - я не бачила ніколи.

Проект Писанкарство в цій школі триватиме до Великодня. Тут ще й збирають донати, які потому направляють на допомогу українським армійцям.