Мар’їнка стала містом-приводом: історія військового, який бачив, як рашисти нищили місто з перших днів [ Редагувати ]

Російські окупаційні зменшили тиск на Вугледар, проте напрямок Авдіївка-Мар'їнка залишається дуже важким. Як повідомив речник Сил оборони таврійського напрямку Олексій Дмитрашківський, окупанти за минулу добу 24 рази штурмували позиції ЗСУ поблизу цих міст.

Мар'їнка фактично стала містом-привидом, каже Орест Смолан - прикордонник, що служив на Закарпатті, але попросив, щоб його перевели на Схід. Прикордонник бачив, як рашисти нищили Мар'їнку з перших днів війни. І про все розповів нашим журналістам.

Донецька Мар'їнка на лінії розмежування з 2014 року. Відтоді тут не припинялися обстріли. Тож військовослужбовці завжди виходили на позиції у повній бойовій готовності. Прикордонник Орест з побратимами на пункт пропуску "Мар'їнка" заступив 23 лютого. Мав змінитися за два дні. Проте 24 о 4-й ранку з боку окупованого Донецька почався масований вогонь з усього арсеналу російської зброї.

Орест Смолан, старший сержант Краматорського прикордонного загону:

І з усіх сторін з Донецька летіло на Волноваху, на Новотроїцьке, на Вугледар, Красногорівку. Небо стало червоним. І я сказав. Мені було 32! І я сказав, Боже це все? 32? Фініш? Все? І почалися сильні приходи.

Мар'їнка за роки війни з 2014 була укріплена. Тож ворог і тут застосовував тактику безперервного артилерійського обстрілу. Насамперед намагалися знищити позиції Сил оборони.

Орест Смолан, старший сержант Краматорського прикордонного загону:

Ми сідали в бліндаж і нараховували за день, за 24 години в районі пункту пропуску було 460 прильотів. Були прямі потрапляння в бліндаж, де люди гинули. Були потрапляння в бліндаж, який ми будували, і він витримував 2-3 прямих попадання, його розкривало, але ми зранку знову закопували.

Потім окупанти взялися за саме місто. Мар'їнку, що до великої війни виглядала ось так…загарбники почали методично нищити.

Хаотичні обстріли по житлових будинках не були випадковістю. Рашисти прагнули руйнувати й вбивати. Містяни спочатку сподівались відсидітись. Проте росіяни за допомоги місцевих ждунів-корегувальників гатили по скупченнях людей, по бомбосховищах.

Орест Смолан, старший сержант Краматорського прикордонного загону:

Я читаю Біблію, я вірю в Бога. Я думав, що кінець світу настав. Ворог знищив всю інфраструктуру міста, всі будівлі, школу, лікарню. Люди довгий час жили в лікарні, в підвалі, вони знищили й лікарню. Вони використовували всю заборонену зброю - ТОС "Солнцепек",  фосфорні бомби.

Зараз Мар'їнка - лише назва міста, якого більше немає.

Орест за рік війни після ротацій двічі повертався в Мар'їнку. Каже: впізнати її важко. Жодної вцілілої вулиці, будівлі чи будинку. Росіяни тут знищили все.

Нині прикордонник вдома, на мирній території. Весь час проводить з двома маленькими дітьми та дружиною. Каже, малеча за рік дуже підросла.

Габріела, дружина Ореста Смолана:

Дуже чекають, дуже радіють. Дуже переживають. Ось Евніка, вона старша, постійно питає. Раніше у нас було трошки більше тривог і вона: "О мій тато всі літаки збиває, не переживайте!"

Після завершення короткої 10-денної відпустки прикордонник знову вирушить на фронт. У Мар'їнку.