Вони не віддали окупанту ані метра рідної землі: розмова з бійцями прикордонної служби [ Редагувати ]

Вони не віддали окупанту ані метра рідної землі, відстоюючи позиції під безперервними обстрілами російської орди. Це українські прикордонники. Про бойовий досвід, найважчі моменти на позиціях та особисту мотивацію нашим журналістам розповіли вояки прикордонної служби, які захищали Донеччину, Луганщину і Харківщину.

22-річний сумчанин Євген став прикордонником за прикладом батька. В Національній Академії прикордонної служби імені Богдана Хмельницького навчався вже під час війни. 

Євген Нагорний, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Здобув багато досвіду з фізичної підготовки, багато знань з прикордонної служби, прикордонного контролю. Заняття з загальної тактики, вогнева підготовка у майбутньому мені допомогли. 

З початком повномасштабного вторгнення Євген саме завершував навчання і був готовий виконувати накази командирів.

Євген Нагорний, офіцер ВПС "Порубне":

Спочатку не вірилось. Думали, що це провокація. Сильно хвилювався за свою родину, яка проживає в Сумській області, бо також через наше місто ішла російська техніка.

З побратимами спершу чергували на ділянках Чернігівського прикордонного загону. Згодом боронили позиції на Донеччині та Луганщині. Євгенові довелося керувати підрозділом, коли його командир загинув, виконуючи бойове завдання. Коли ворог був близько, а ще безперервно гатив по українських позиціях - потрібно було втриматись і зберегти життя вояків.

Євген Нагорний, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Напрямок Райгородка, де безпосередньо стояло зіткнення з противником. Було приймати рішення дуже важко. Як діяти. Я молодий керівник, 22 роки, в мене люди, але бойове завдання потрібно було виконувати, бойовий дух підтримувався. Завдяки цьому моєму підрозділу вдалося втримати бойові позиції. 

Накі уже сім років вірна напарниця кінолога-прикордонника Дмитра Рудого. Собака - профі у розпізнаванні наркотиків. Після повномасштабного вторгнення рідні Дмитра із Накі опинились в окупації. 

Дмитро Рудий, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Я був тоді у самому місті Харків, а мої діти і мама знаходились у селі Гопківка. Тоді, 24 лютого, коли все це почалось, я не зміг їх забрати вчасно і вони там 80 діб пробули в окупації. Потім виходили пішки, два дні ішли, ночували десь у лісі. І забрали її з собою, вона з ними ішла. 

Тим часом Дмитро із побратимами-прикордонниками та військовими інших підрозділів цілодобово чергували на блок-постах, тримаючи оборону Харкова. 

Дмитро Рудий, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Гелікоптери заходили, відпрацьовували по нам, і артилерія працювала. Останнім часом дронова війна, це страшне насправді. Тримало мене - мій дім. Харків - це мій дім, і бігти мені нікуди. А віддавать свій дім, свою рідну Батьківщину мені дуже не хотілось і цього просто неможливо бути. Це українське місто і Харків стояв, і буде стоять. 

Після деокупації Харкіщини боляче було дивитися на те, що російські війська зробили із рідним домом. 

Дмитро Рудий, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:

Коли деокупували територію, прийшов до себе додому, я навіть не зміг зайти до себе на подвір'я. Я не знаю, що мною керувало, я просто став і не міг іти. А цілий будинок? - Немає…цегла..

Наразі прикордонники, які здобули бойовий досвід, працюють у Чернівецькому прикордонному загоні. Це одна з найбільших ділянок державного кордону Західного регіонального управління із Молдовою та Румунією, має протяжність 404 кілометри.

Костянтин Ліснік, старший офіцер пресслужби Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України:

Усі відділи прикордонної служби Чернівецького прикордонного загону укомплектовані особовим складом як мобілізованим, так і тим, що до нас приходить після виконання активних бойових дій на Східних, Південних ділянках нашої країни. Тобто, військовослужбовці, які вели бойові дії, через певний період знімаються звідти, їх замінюють інші зведені загони, які несуть бойове чергування на лінії зіткнення.

Війна, кажуть прикордонники, змінила ставлення до обраної професії. Непорушність кордонів довелося боронити у важких боях. І, на жаль, багато хлопців та дівчат заплатили за свободу кожного із нас найвищу ціну.