Коли росіяни вдерлися в Україну, він приїхав воювати за нашу свободу: історія громадянина Молдови [ Редагувати ]
Свій тридцять перший рік Іон зустрів у госпіталі на Рівненщині.
Він - громадянин Молдови. Але, коли росіяни вдерлися в Україну, приїхав воювати за нашу свободу. Наприкінці минулого року Іоан Бубуйок був важко поранений у боях під Лиманом. Нині чоловік - у шпиталі на Рівненщині.
Цього чоловіка звати Іон. Він - громадянин Молдови. Коли росіяни вдерлися в Україну - приїхав воювати за наше ЗСУ.
Іон Бубуйок, громадянин Молдови:
Я вважаю, що якщо разом не зможемо перемогти цю чуму, то ця чума нас усіх знищить
У себе на батьківщині Іон закінчив строкову військову службу, був піхотинцем. В Україні пройшов навчання і потрапив у "Карпатську Січ". З вересня минулого року його підрозділ воював на Донеччині. У грудні чоловік отримав тяжке поранення. Позиції захисників неподалік Лиману ворог накрив артилерією.
Іон Бубуйок, громадянин Молдови:
В наш окоп там... - Туди прилетіло? – Да, прилетіло. Це був прильот, прильот арти. Коли мене поранили, то я вже був у комі. Мене врятували наші хлопці. Побратими евакуювали.
Іон отримав важку травму голови. Місяць навіть не міг рухатися. У Дніпрі його прооперували, згодом лікували в Києві, а тоді перевезди до госпіталя - на Рівненщину. Вже більше чотирьох місяців проходить тут реабілітацію.
Віктор Кадевський, лікар-невропатолог Рівненського медзакладу:
Це травма голови. Це травма практично моторної ділянки. Уявіть, що одна восьма частина мозку була вдавлена практично. Елементарні дії не може. Взять ручку він може, написать два слова він може: одне слово пише, на другому він вже застряв. Всьо, так само може щось згадать - одну-дві фрази.
Вперше з Іоном ми познайомилися наприкінці березня. Тоді ми приїхали до шпиталю, щоб побачити як важкопоранених бійців тут "відновлюють" за допомогою арттерапії. Над однією з картин працював й Іон.
Іон Бубуйок, громадянин Молдови:
Я буду так малювати - лиса, лиса. Хитрого лиса.
Чоловік тоді наледве міг говорити. Довелося вчитися наново читати і писати. Щодня працює з психологами.
- Що ми зараз робили, ми називали просто, щоби Іон згадував, а тепер ми ще й працюємо з ним із письмом, і з читанням. Це те, чого взагалі не було. Тепер воно в нього з'явилося. І ви бачили б його зошит - списаний практично, бо Іон дуже багато працює. Дуже багато. Це такий заразок роботи над собою.
Зараз Іон вже і читає, і пише. А ще за місяць намалював чотири картини. Усі фото зберігає на своєму смартфоні. Так, каже за допомогою мистецтва, не лише відволікається від думок про війну, а й тренує руку.
Тепер, коли ми з Іоном зустрілися вдруге, він вже говорить набагато краще. І попри те, що його рідна мова - румунська, з нами намагається спілкуватися навіть українською.
Пам'ять до чоловіка теж поступово повертається. Іон згадує, як до війни у себе на батьківщині працював теслею, хоч і вчився на юриста. Його маленька батьківщина - село Сатул Ноу. За ним сумує. Там його чекають рідні.
Рідним про своє бажання піти воювати в Україну чоловік спочатку не говорив. Вони дізналися згодом, щоправда - були проти.
Але стати добровольцем ЗСУ, каже Іон, вирішив остаточно, оскільки вважає, що росія - це спільний ворог і України, і Молдови.
До війни Іон в Україні був лише раз - на Одещині, але каже, за новинами з нашої країни завжди стежив. А на початку осені торік пішов її захищати з автоматом від росіян.
Про своє рішення доброволець не шкодує. Єдине, що переживає за своїх побратимів. Знає, нині їм нелегко в боях. А поки сам працює над тим, щоб повернутися до нормального життя.
Лікарі кажуть, пацієнт показує результати. За час реабілітації йому вдалося повернутися до гарної фізичної форми. У цивільному житті теж займався спортом. За будь-якої нагоди тренується на вуличних тренажерах.
Попереду в Іона ще тривала реабілітація. Але він каже, що згоден робити все, аби повернутися до побратимів. Та поки лікарі не дозволяють. Є проблеми з орієнтуванням.
Софія Гладюк, психологиня Республіканського центру лікування та реабілітації наслідків нейротравм:
Ідентифікація самих предметів вже є, достатньо так би вже просто, а тепер треба зоорієнтуватися в просторі, як вони мають знаходитися за, під і так далі, що дуже важливо взагалі, якщо ми говоримо там і про військову службу, бо Іон мріє повернутися все таки служити. Потрібно найперше відновити всі ці речі, всі ці функції.
Свій тридцять перший рік Іон зустрів у госпіталі на Рівненщині. Тут його не так давно провідувала мама, з Молдови привезла книги на рідній мові. Тож Іон зараз дуже багато читає, щоб якнайшвидше відновити мову - і свою рідну - румунську і українську.
Іон не просто вірить у перемогу України, а переконаний, що московитів треба зупинити тут і тепер. І тільки разом зможемо побороти ворога і звільнити усі захоплені ним землі.
