Зустріч "Великої сімки": які домовленості мають змінити і хід війни, і світ в цілому [ Редагувати ]
"Велика сімка": підсумки. Саміт G-7 в японській Хіросімі став подією не тільки через масштаб престижного заходу. Але і тому, що українська тема на ньому стала головною.
Наш спецкор Дмитро Анопченко бачив все на власні очі і розповість - які домовленості мають тепер змінити і хід війни, і світ в цілому. Його репортаж з Японії - далі.
Зустрічі в рамках G-7 дуже часто бували "порожніми": протокольними, офіційними, сповненими урочистостей - але не сенсу; коли "картинка" красива, але фінальна резолюція окрім гасел і закликів не містить фактично нічого… "Сімка", що відбулась в Японії - інша. Конкретна, насичена подіями. А головне - саміт світових лідерів нарешті стає тим, для чого його колись і придумували: можливістю, поговоривши віч на віч, ухвалити рішення, на які не вистачало політичної волі, поки переговори велись дистанційно. Наприклад, Хіросіма принесла домовленість і про навчання українських пілотів для використання F-16, і "зелене світло" від Америки на те, що європейці почнуть виділяти Києву ці літаки, хота терміни поки - відкрите питання.
Володимир Зеленський, президент України:
Сьогодні відкрита для нас місія тренувань. Це перший крок. Я не можу вам зараз сказати, скільки нам вдасться отримати літаків, я не можу вас сказати, коли це буде - будемо прискорювати, бо для нас це важливо - ми втрачаємо людей.
Терміни формування цієї "авіаційної коаліції", кількість літаків, які передадуть Україні - все це дійсно обговорюватимуть окремо. Але саме "G-7" стала місцем, де прихільники цієї ідеї (зокрема, Лондон) змогли вмовити скептиків. І експерти кажуть - це чіткий сигнал і Москві, і Пекіну: сподівання на те, що Захід "втомиться від війни", зупинить натиск, запропонує домовлятися із Кремлем - марні.
Філіп Рікер, зам. Держсекретаря з питань Європи і Євразії (2019-2021):
Україна, що стає головною темою в Хіросімі і підкреслено спільна відповідь на російське вторгнення - це сигнал. Бо було ж багато прогнозів - ще це, мовляв, ненадовго; що це не триватиме вічно. Що ця єдність по обидва боки океану - начеб то не міцна… Мені здається, це в першу чергу особисто путін так думає і в цьому переконаний.
І все, що відбувалося в Японії - доказ, що цього не сталося, що Захід - як вчергове сказав особисто Байден - буде допомагати "стільки, скільки треба". Зустріч Зеленського із ним (а я мав унікальну можливість бути в кабінеті і бачити її початок на власні очі) запам'яталась не тільки тим, що американський президент оголосив про виділення Україні нового пакету зброї…
Пакет, в якому ще більше снарядів, артилерії, броньованих машин, щоб збільшити можливості України на полі бою…
Але і тим, що Зеленський попросив у Штатів подумати над новими гарантіями безпеки України - до моменту, поки Київ не закінчить бойові дії не подасть заявку в НАТО. Якщо це сталося б - Україну захищала би "п'ята стаття", колективна відповідальність Альянсу. Але це неможливо, поки триває війна. І чіткі гарантії потрібні. Як і гарантії того, що за Україну партнери в якійсь момент не вирішать - що їй самій краще, на яких умовах закінчувати війну.
Філіп Рікер, зам. Держсекретаря з питань Європи і Євразії (2019-2021):
Ключове - і це зараз пролунало і від Байдена, і від інших політиків – "нічого ПРО Україну - БЕЗ України". Цей меседж дає можливість брати за основу мирний план президента Зеленського; формулу, яку він запропонував. І він її відстоює на всіх рівнях під час всіх своїх переговорів і візитів - навіть коли із Папою Римським зустрічався у Римі. Ця "формула миру" показує, що він готовий вести переговори - але тільки якщо українські інтереси будуть збережені і підкреслені.
Ця позиція чітко пролунала і зараз, у Японії. Київ не погодиться на будь-який варіант перемир'я, який передбачатиме втрату території; такі "мирні ініціативи" навіть не пропонуйте. І запланований український контрнаступ - а його, як сказали мені в американській делегації, - світові лідери детально обговорювали в Японії, має спочатку змінити розклад сил. І лише потім - із зовсім інших позицій - можна говорити із Москвою, - пояснюють експерти.
Вільям Дроздяк, шеф-кореспондент Європейського бюро Washington Post (1990-2001):
Ми напередодні контрнаступу, який планує Україна. Тому варто чекати збільшення поставок зброї. Зараз це прискориться - і це стане суттєвим фактором. І щодо цього європейці разар якраз звірили позиції із США - і робитимуть все можливе, щоб допомогти Україні напередодні цього очікуваного контрнаступу.
Так, в Хіросімі обговорювали і санкції проти Росії (повідомили про запровадження нових і провели дискусію, як перекрити спроби Москви обходити рестрикції); так - Китай як загроза і виклик - був темою формальних і неформальних розмов. Так, "сімка" намагається налагоджувати контакти із "глобальним півднем", бо для ефективного тиску на Кремль потрібна єдність не тільки країн заходу… Все це теж було. Але те, що важливо для нас із вами - українська тема - без перебільшення домінувала.
Ну а ще - не варто забувати, де саме Японія вирішила провести цей саміт. Обравши Хіросіму, місто, що постраждало від атомного бомбардування, де і досі живуть родичі тих, хто загинув тоді від вибуху. Для них це - особиста історія, біль - який не вщух і досі.
Серед тих, кому під час ядерного удару якимось дивом вдалося вижити - і пані Кейко Огура. На момент вибуху їй було 8 років. Втратила рідних, сильно хворіла; вирішила - якщо доля вже її врятувала, то має присвятити життя тому, щоб атомна трагедія більше ніколи не повторилася.
Кейко Сан попросила із нею зустрітися. Щоб через мене - звернутися до українців. Каже, плакала, коли прочитала, що Росія погрожує ядерним ударом по Україні, що жахіття, які вона пережила багато років тому, у 21-му столітті хтось розглядає як аргумент у війні.
Кейко Огура, вижила під час атомного бомбардування Хіросіми:
Це таке абсолютне зло - погрожувати атомною бомбою! Росія має почути, що ця зброя ніколи більше в історії людства не має бути використана. Я - з небагатьох, що вижили; і я плачу і молюсь за всіх вас, бо сама це пережила. Я вже старенька, але і досі боюсь звуку літаків у небі, нервую, не можу спати. І хочу сказати всім вам - серця людей Хіросіми, серця японців - з Україною.
І суспільні настрої,а вони безперечно на боці України, змушують і світових політиків, учасників "сімки", допомагати і підтримувати.