У Києві в Інституті серця провели унікальну трансплантацію [ Редагувати ]

Операції - під час повітряних тривог і ракетних обстрілів. Українські хірурги - навіть в умовах війни - рятують людей. Днями у Києві в Інституті серця провели унікальну трансплантацію - 15-річний хлопець отримав нове серце! Щойно лікарі дозволили юному пацієнту спілкуватися з пресою, Роман Барашев навідався до Інституту.

Кадри з Вінниці. Хірурги намагаються зберегти серце донора, який заповів: у разі раптової загибелі його органи можуть бути використані задля рятування інших життів.

У медиків є всього кілька годин, аби доправити серце до пацієнта, що потребує пересадки.

Представники МВС екстрено підняли в небо свій вертоліт. Усе заради того, щоб встигнути врятувати 15-річного хлопця у Києві, чиє серце поступово зупинялося.

Софія Чайковська, лікар-кардіохірург Інституту серця МОЗ України:

За період дії воєнного стану - це вперше, коли вдалося доставити донорський орган гвинтокрилом, оскільки у воєнний стан всякі перельоти заборонені.

Максим Царан, пацієнт із донорським серцем:

В мене був ковід. Я переніс його в легкій формі. Почалась задишка. Ось я просто, наприклад, лежу, починаю задихатись, а потім після задишки на ранок я почав набухати.

Софія Чайковська, лікар-кардіохірург Інституту серця МОЗ України:

Серце пацієнта практично не скорочувалося, він знаходився на компресорній підтримці у дитячому реанімаційному відділенні, під постійним наглядом. І постійна йшла інфузія препаратів, яка підтримувала роботу цього серця.

Ми відвідали Максима на 9-й день після трансплантації. Це його "перші" кроки з новим серцем у грудях. Мама хлопця розповідає: позаду кілька тижнів неймовірних хвилювань!

Нам поставили діагноз, і сказали: це 100 відсотків трансплантація серця. Серце не скорочувалося, той день був для  жахом. Було важко це перенести, я не вірила, думала, це страшний сон.

Софія Чайковська, лікар-кардіохірург Інституту серця МОЗ України:

На цю мить стан Максима компенсований, він маленькими кроками привикає жити з новим серцем.

Лікарі наголошують: це лише третя пересадка серця дитині, яку виконали на території України.

Борис Тодуров, директор Інституту серця МОЗ України:

Першим був Максим - хлопець 13 років, потім ми прооперували дівчину 12 років, Маргариту, теж важка була. І це третя дитина - 15 років. Всі вдало, всі живуть, ходять до школи, гарно навчаються, періодично навідуються до нас.

Максим - із селища Врадіївка на Миколаївщині. Вчиться в коледжі на маркетолога. Любить грати у футбол, має жагу до швидкості та екстриму!

Кардіохірурги зазначають: лише в Інституті серця нині - майже півтори сотні людей, які чекають на трансплантацію серця. Темпи проведення операцій і досі не достатньо високі. Втім динаміка - позитивна, наголошує керівник медзакладу.

Борис Тодуров, директор Інституту серця МОЗ України:

Кожного року кількість трансплантацій значно збільшується. В цьому році ми зробили 17 трансплантацій серця. Стільки ж ми зробили за весь минулий рік.

Більшість трансплантацій медики виконують не у Києві, а, як самі кажуть, на виїзді. Нерідко доводиться пересуватися між регіонами та працювати під звуки повітряних тривог і навіть вибухів.

Борис Тодуров, директор Інституту серця МОЗ України:

Під час воєнного стану, коли не літають гвинтокрили, ми маємо велику проблему з транспортуванням, тому ми змінили свою тактику. Сьогодні, коли з'являється донор в якомусь регіоні України, ми беремо все обладнання, всю команду, 10 людей їде з нами, наймаємо спеціальний автобус для цього, беремо апарат штучного кровообігу, дефібрилятори, все інше, біля тонни грузу. Беремо, звичайно, свого реципієнта, їдемо в регіон, в ті лікарні, де є донор.

Альона Царан, мати Максима:

Пішла в магазин, тут почало все бахкати, не знала, що робити, дзвоню до дитини, кажу: "Ти як?", він каже: "Мене викотили в коридор", я йому: "Мама зараз буде". Бігла-молилася, щоб до нього нічого не прилетіло, бо там багато уламків.

Лікарі розуміють: зважитися віддати органи після смерті - рішення надзвичайно важке. Але наголошують: кожна людина, яка погоджується на цей крок, однозначно рятує комусь життя. Саме завдяки такому донору продовжує жити герой нашого сюжету 15-річний Максим з Миколаївщини.