В умовах війни постраждалих від домашніх тиранів лише більшає: як в Україні борються з проблемою [ Редагувати ]

Війна збільшила кількість жертв не тільки на полі бою. Вона спричинила нестабільність, підвищення напруженості та недовіри у сім'ях, а через це - збільшення кількості випадків домашнього насильства. За п'ять місяців 2023 року кількість звернень до правоохоронців зросла на 40% порівняно з аналогічним періодом торік. Лише на Львівщині поліцейські отримали понад 8 тисяч звернень. Христина Гашенко аналізувала проблему. 

Це одне з приміщень нового прихистку для жінок, які стали жертвами домашнього насильства. Тут 32 місця. У двоповерховій будівлі нещодавно зробили ремонт. Чи не щодня у центрі приймають десятки звернень. Керівниця каже - в умовах війни постраждалих від домашніх тиранів лише більшає. 

Любов Максимович, керівниця центру для жертв домашнього насильства:

Особливо зростає в громадах. Особливо зростає в невеличких селах, тому що на це є багато чинників. Першим ділом - це війна, це стресова ситуація, це є постртравматичний синдром. Це є люди з війська, чоловік вертається з війни, це є зовсім інша психіка. 

Ірина на Львівщину переїхала з Миколаївщини понад рік тому. Разом із батьками та двома дітьми. Свого обличчя не показує - не хоче, щоб колишній чоловік знав, де вона зараз. Саме він довгий час не дозволяв родині виїхати з-під обстрілів.

Ірина, переселенка з Миколаївської області:

Може у нього психологічна травма була, може ще щось. Він став посеред кухні і каже: "А чого жінки виїжджають і діти, а чоловіки, що жити не хочуть?!" Це була його фраза і після того у нас були скандали. 

Ірина каже - довго переконувала чоловіка врятувати від війни хоча б дітей. Та розмови не давали результатів.

Ірина, переселенка з Миколаївської області:

В мене будо так, хотя сиділа у підвалі і тихенько плакала потім розумієш, що життя дитини залежить від твого рішення.

Втім російські війська продовжували обстрілювати Миколаївщину. Після чергових атак чоловік Ірини погодився відпустити спочатку одного сина, а потім і другого. 

Ірина, переселенка з Миколаївської області:

Дітей я відправляла поодинці. Спочатку одну дитину з батьками, потім місяць - півтора другу дитину. І потім я сама виїжджала. 

До відкриття прихистку - протягом 4-х місяців - працівники закладу відвідували десятки закладів, де мешкають переселенки. З тисячі жінок - приблизно половина потребувала допомоги.

Наталія Комаринська, працівниця центру для жертв домашнього насильства:

Дуже багато жінок, які приїхали сюди, вони подали на розлучення. Вони побачили, що не всі так живуть і неправильно так жити. Мені здається, перша проблема була в тому, що вони набагато менше мають інформації, аніж на тій території, на якій ми працюємо. 

У новому центрі жінки, що постраждали від домашнього насильства, можуть перебувати разом із дітьми до 90 днів. Тут із ними працюють психологи, юристи та соціальні працівники. 

Діана Хомин, психолог:

За цих 90 днів людина має знайти місце, де вона може проживати. Знайти собі роботу. За цей час ми надаємо її підтримку психологічну, також для дитини безкоштовно надаємо розвиваючі заняття. Це достатній термін, щоб людина, яка хоче змінити своє життя, вона його змінила. 

Загалом на Львівщині для постраждалих від домашнього насильства діє 8 центрів. До кінця року посадовці планують відкрити ще кілька. 

Роман Андрес, голова Департаменту соціального захисту населення Львівської ОВА:

Це для нашої держави доволі новий напрямок, така мережа створювалася, початок такої мережі почався декілька років назад і це напевно нас відрізняє від тих так званих північних сусідів, де ця тема всіляко старається замовчуватися. Ми хочемо брати добрі європейські та західні практики по роботі з жертвами домашнього насильства. 

Працівники центру кажуть, їхня головна мета - знайти та допомогти потерпілим якомога раніше. Бо ж насильство в родині - це і фізичний біль, і психологічний. А отже що раніше жертва припинить мовчати й терпіти, то швидше її життя нормалізується.