За час повномасштабної війни рівень бідності в Україні зріс майже в пʼять разів: як волонтери допомагають вижити [ Редагувати ]

За час повномасштабної війни рівень бідності в Україні зріс майже в пʼять разів - з пʼяти до двадцяти чотирьох відсотків. За межею бідності зараз сім мільйонів людей. Такі дані оприлюднили експерти Світового Банку. І за їх прогнозами, цей показник до кінця 2023 року може зрости до п'ятдесяти відсотків, а зі злиднями стикнеться практично кожен другий українець. 

Зводити кінці з кінцями таким людям активно допомагають волонтерські організації. Вони організовують безоплатні обіди, забезпечують ліками та речами першої необхідності. Як це відбувається в Івано-Франківську – дивіться далі.

Цей волонтерський центр в Івано-Франківську кілька разів на тиждень перетворюється на імпровізовану кухню. Підприємці та й просто небайдужі містяни звозять сюди продукти, а волонтери - потім роздають усе це нужденним. 

Анжела, волонтерка:

Перші тут у нас блюда є, і другі блюда - борщ, суп, розсольнік, молочне, привозять все свіже, ми розсипаємо по стаканам.

Анжела допомагає готувати гарячі обіди вже більш як рік. Приходить сюди щоп'ятниці. 

Анжела, волонтерка:

Дуже приємно, коли ти даєш цей стаканчик і вони тобі кажуть "дякую". Ви не представляєте, як це зворушливо (плаче) і за душу бере. Приємно робити людям добро.

Світлана, волонтерка:

Якщо раніше ми готували 60 порцій, то зараз 80 це мінімум. А то коли буває і сто. Приготував 80, а їх сто прийшло. Тому завжди більше готуємо. Людей багато.

Світлана - як ніхто розуміє, чому важливо те, що роблять волонтери. Вона - переселенка з Луганщини - й сама серед тих, хто потребує допомоги. На Прикарпатті живе вже більш як рік. Єдиний дохід - соцвиплати, відтак грошей не вистачає навіть на їжу. 

Світлана, волонтерка:

Я переселенка, мені 60 років, але на пенсію я піду лише в 65, бо мені ще не вистачає. Ми з чоловіком удвох, але роботу тут важко знайти, тому ми собі самі не можемо дозволити багато.

Розфасовану їжу волонтери вантажать до машин і везуть на точку роздачі. Там на обіди вже чекають люди. 

Неонілла Федорівна розповідає - їй вісімдесят шість років, усе життя працювала викладачем в училищі. Заробляла не багато, відтак і пенсію отримує невелику. 

Неоніла, жителька Івано-Франківська:

От прихожу сюда, тому що за квартиру треба платити, в мене хрущовка, але все рівно треба. Ліки треба. І приходиться... приниження звичайно... бути тут не дуже приємно, коли ти маєш вищу освіту, ну а що робити, як приходиться.

Пенсіонерка вже знає - їжу від волонтерів можна отримати кілька разів на тиждень. Продукти роздають різні організації в різних місцях. Жінка вивчила графік - намагається не пропускати. Каже, економлячи на їжі, має змогу заощаджувати кошти на ліки. 

Я стараюся царапатися якось сама. Дітям нічого не говорю що я тут. Не хочу їх розстраювати, що я сюди ходжу.

Тетяна - багато років працювала вихователем у дитячому садку. Навіть коли вийшла на пенсію - поки дозволяло здоров'я - продовжувала працювати: спершу двірником, потім контролером у громадському транспорті. Зараз їй сімдесят три - живе лише на пенсію. Без допомоги волонтерів, каже, просто не виживе. 

Тетяна, жителька Івано-Франківська:

Спочатку мені було.. я о так (схилила голову) очі ховала аби мене знайомі не бачили. А тепер я не стісняюся. Пенсія маленька - 2839, це не прожиточний мінімум. Прожиточний мінімум 6-7 тисяч. Треба нашій Верховній раді думати, аби о такого (показує на людей, які прийшли за їжею) не було. Аби не ви нас годували.

Волонтери кажуть - людей, які постійно приходять до них за їжею, - понад сто. І нужденних постійно більшає. 

Іван Харук, волонтер:

Це різні люди, це багато пенсіонерів, також багато людей неповносправних. З початку війни приходять також і переселенці. Нам допомогають у цьому їдальні, підприємці, також місцеві мешканці, які знаходять час, аби зготувати раз в тиждень їжу. Наприклад минулої пʼятниці одна небайдужа жінка привезла 40 літрову каструлю гречки. І 80 яєць. Ми стараємося, аби це була їжа ситною і смачною. 

Окрім харчів, волонтери допомагають нужденним ліками, засобами гігієни, товарами першої необхідності. Адже добре розуміють - для десятків людей вони - єдина підтримка.