В країнах ЄС у біженців з України забирають дітей: деталі [ Редагувати ]
Дмитро Лубінець просить не панікувати.
Повернути дітей. У країнах ЄС у біженців з України забирають дітей. Такі повідомлення останнім часом можна побачити у багатьох ЗМІ. Чи відповідає ця інформація дійсності? І як варто поводитися, щоб не потрапити у поле зору європейських соціальних служб? Дивіться далі.
Це кімната Андрія. Він тут жив і навчався. Це його бібліотека. Похвальні листи за 3,4,5 клас. Шестой клас він не закінчив, бо почалась війна.
Онука, якого виховували від народження, Галина та Василь Шумські не бачили вже майже рік. Знають тільки, що він в Німеччині, під опікою соціальних служб. Закордон, до доньки, яка давно мешкає окремо, пані Галина з Андрієм виїхала у липні минулого року. Утім, через постійні сварки бабуся незабаром повернулася додому, в Харківську область. Андрій залишився з мамою.
Василь Шумський, дідусь хлопчика:
Вона його оставила насильно, тому що він хотів з бабушкою повертатися сюди в Україну. Вона документ забрала і він не міг вже їхати. Ну потім в них не склалися стосунки з матір'ю. Вона йому заборонила з нами спілкуватися по телефону. Забрала телефон. 5 місяців не було зв'язку ми не знали що з ним.
Про конфлікт з матір'ю Андрій розповів у німецькій школі.
Василь Шумський, дідусь хлопчика:
Директор сказала: "Це дуже серйозно, ми будемо займатися. Ти не хвилюйся. Іди додому". Він сказав: "Я не піду додому, пока вона мені це все не поверне і вона мене буде бити". Дійсно він її боявся. Вона якось контроль тєряла над собою.
Почувши таке, директорка негайно викликала соціальну службу, яка забрала хлопчика в інтернат. Відтоді бабуся і дідусь говорили з ним лише раз - в день народження.
Василь Шумський, дідусь хлопчика:
Він такий був, знаєте, стан, не дуже, він як би вам сказати, такий роздратований ну, рознервований він емоційний стан у нього такий поганий, то що він нас не бачить.
Забрати Андрія в Україну Шумські не можуть - вони не є офіційними опікунами онука. Оформити цей статус зараз, а потім підтвердити його в Німеччині складно, але можливо. Для цього потрібна довідка українського консульства в Дюссельдорфі, де було б чітко вказано, чому Андрій не живе з матірʼю.
Василь Шумський, дідусь хлопчика:
Якби ми таку відповідь отримали, то ми тоді маємо змогу маємо підстави звернутися до суду по місцю нашого проживання з проханням надати нам статус опікунів, щоб ми поїхали і забрали його.
Повернути дітей намагаються десятки українських біженців, які знайшли прихисток від війни в країнах Євросоюзу. Уповноважений Верховної Ради з прав людини називає свіжі цифри - наразі відомо про 215 випадків вилучення українських дітей закордоном. Найчастіше, в Італії та Німеччині.
Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини:
Чому це стається? Ну в першу чергу, тому що в нас різне законодавство, воно відрізняється від ЄС. І основна відмінність в тому, що офіційного піклувальника чи опікуна у нас призначає орган опіки і піклування. На території ЄС це призначається через суд. І коли, наприклад, приїжджає офіційний опікун, який має усі документи, абсолютно законно оформлений на території України, приїжджає в ЄС, то можливо, що через деякий час вам зададуть запитання, хто ви є по відношенню до дитини і вас можуть трактувати як незаконного представника.
Утім, Дмитро Лубінець просить не панікувати. Без вагомих підстав, просто так, європейські органи опіки українськими дітьми не цікавляться.
Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини:
Це пов'язано з якоюсь дією. Або сусіди побачили, що на їхню думку людина погано відносилася до дитини, проінформували. Або, наприклад, побачили, що дитина виглядає хворобливою. І виникло питання, чи достатньо її лікують, чи є така можливість чи немає.
Слова українського омбудсмена підтверджує і Забіне Бреше - експертка німецького союзу захисту дітей. Вона каже: югендамт - відомство у справах неповнолітніх - може перевірити ту чи іншу родину лише у разі підозри, що з дитиною поводяться неналежним чином.
Забіне Бреше, експертка німецького союзу захисту дітей:
Помітити проблему можуть сусіди або співробітники установ, де буває дитина. Дитсадків, шкіл, спортивних клубів чи музичних гуртків.
Щоб не потрапити в поле зору югендамт, дітей заборонено карати фізично та знущатися з них психологічно, тобто ображати. Не можна зловживати алкоголем та наркотиками. Батьки повинні слідкувати за здоров'ям дітей, годувати, вдягати відповідно погоди та водити їх до школи. Не бажано також залишати неповнолітніх вдома без нагляду дорослих.
Забіне Бреше, експертка німецького союзу захисту дітей:
Не просто так в Німеччині діти вважаються частково дієздатними від 14 років. До цього часу залишати їх вдома наодинці не можна. Звісно, тут мова йде про тривалий період часу. Залежно від віку дитини, вибігти за продуктами ви можете, але залишити дитину одну вночі - ні.
І ще один важливий момент - дітей у батьків німецькі органи опіки вилучають лише у крайньому разі,якщо їм загрожує небезпека. В усіх інших випадках справу розглядає сімейний суд. Який зацікавлений в тому, щоб вирішити проблеми у родині і залишити дитину в сім'ї.
