Організатори інклюзивного табору для дітей, що діє у Києві, допомагають відчути радість дитинства (відео) [ Редагувати ]
Організатори кажуть: війна змінила дітей.
Діти навіть під час війни залишаються дітьми. І ніхто не має права забирати в них дитинство. Таким переконанням озброєні організатори інклюзивного табору для дітей, що діє у Києві. Дітям з інвалідністю, переселенцям, тим, хто втратив батьків через російську агресію, проект громадської організації допомагає здобути нові навички, проявити свої таланти, а головне - просто відчути радість дитинства. Наші кореспонденти кажуть - під час зйомок бачили багато дитячих посмішок.
День йоги чи день мольфарів. День обіймів із вітром чи день генетичного коду України. У цьому таборі кожен день - має свою певну тематику.
Наталя Гладких - методистка табору:
Перший день у нас дуже часто, ми через те, що космічний табір, у нас група планети, це обов'язково про космос, про те, що відбувається в космосі.
Переважна більшість учасників інклюзивного табору - діти з інвалідністю.
Олеся Яскевич - засновниця громадської організації:
В мене теж дитина з інвалідністю, одного разу я подумала: це якось дуже не справедливо, що у всіх дітей є літо, у всіх дітей є можливість бути в літніх таборах, отримують цей досвід, а в нього немає.
Втім сюди приїжджають також діти-переселенці, діти, які знаходяться під опікою, діти, які на війні втратили батьків.
Олеся Яскевич - засновниця громадської організації:
Цього року через певні обмеження в нас - 82 дитини. Філософія нашого проєкту – "космотабір", що у дитинства немає інвалідності, нам неважливо, який діагноз, що дитина може, що дитина не може.
Перебування у таборі для дітей - абсолютно безкоштовне. Аби запросити влітку до себе якомога більше вихованців, волонтери завчасно збирають кошти.
Олеся Яскевич - засновниця громадської організації:
Цього року це наші закордонні донори, вони профінансували цей табір.
Табір складається з семи вікових груп. Цього року організатори запросили навіть тих, кому вже за вісімнадцять!
Олена Ткаченко - учасниця табору:
В табір я ходжу 5-й рік підряд, я тут 5 зміну і мені дуже подобаються наші теми, що є дуже багато можливостей просто бути собою.
Олені - дев'ятнадцять років. Вона вчиться на факультеті журналістики. Навіть перед камерою вже намагається поводитися, як майбутній професіонал.
Олена Ткаченко - учасниця табору:
Мені просто подобається спілкуватися з людьми, які в їдальні. Сьогодні, наприклад,день мольфара, ми сьогодні ліпили з гліни, ми сьогодні придумували різні костюми, у кожної групи є ось такі різного кольору браслети.
А ще Олена пише вірші. Один присвятила саме улюбленому місцю відпочинку.
Табір - наша маленька країна, добра, яскрава вона. Тут наша велика родина, тут живе муза, як сонце ясна.
Групами керують куратори-волонтери. Кожен - пройшов навчання, як здійснювати соціально-побутовий супровід дітей.
Олеся Яскевич - засновниця громадської організації:
Наша ідея така, що ми залучаємо людей умовно без досвіду взаємодії з дітьми з інвалідністю, щоб вони не знали як правильно, як неправильно, а робили так, як відчувають. Це тижневе навчання, потім такий невеличкий залік обов'язково.
Майстер-класи, квести, ігри та вечірки. Для учасників - щільна програма на кожен день.
Наталя Гладких - методистка табору:
Програма для всіх однакова, якщо потрібно адаптувати якісь певні види діяльності та активності, це може бути. У всіх майстерка і всі розфарбовують, хто може розфарбовує, кому потрібна допомога -допомагають куратори, хелпери або волонтери.
Організатори кажуть: війна змінила дітей. Аби допомогти їм забути про жахіття повномасштабного вторгнення та переживання, поряд з учасниками завжди психологи.
Євгенія Ейсмонт - психолог дитячого табору:
Функція скоріше просто бути тут, бути трішки собою і допомагати, мабуть, іншим дітям розкритися. Можу сказати в цілому, якщо порівнювати до війни, мабуть, це залежить від кожної родини, як вони переживають.
Організатори кажуть - намагаються робити все, щоб у дітей було справжнє дитинство. Інклюзивний табір - це місце, де підлітки та ще зовсім маленькі - відпочивають, але водночас чомусь навчаються. А головне - вчаться спілкуватися один з одним, допомагати слабшому, підтримувати того, хто потребує допомоги.
