11 днів самотужки тримав ділянку фронту: історія бійця "Хантера" [ Редагувати ]
Далі про український досвід. Боєць із позивним "Хантер" один пробув на позиціях одинадцять днів, тримаючи свою ділянку на Бахмутському напрямку, відбивав штурми, ще й узяв у полон двох окупантів. Бій тримав навіть коли залишився без провіанту і мав збирати талу воду. Історія бійця 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії далі.
На війну боєць із позивним "Хантер" пішов добровольцем. Мав бойовий досвід після участі в АТО. А з лютого 2022 захищав Харків, визволяв Балаклію, тримав позиції під Кремінною. У грудні підрозділ отримав завдання - оборонятися на підступах до Бахмута. На позиції "Хантер" мав бути вдвох із товаришем. Але той майже одразу дістав поранення.
Позивний "Хантер", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України:
На нього скинули або гранату, або ВОГ, там так незрозуміло було нічого. Пробило йому наскрізь ноги, попробивало руки, в спину залетів осколок. Він сам собі надав меддопомогу, забинтувався, перебинтувався, сам вийшов на евакуацію. Сильний духом.
Тим часом окупанти намагалися штурмувати. І "Хантер" відбивався. Навіть узяв у полон одного росіянина!
Позивний "Хантер", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України:
Виглянув, у мене візуально контакту з ним не було, мені прийшлося під обстрілом виходити зі свого окопу і йти на відкриту місцевість, щоб наладити з ним візуальний контакт. Він мене побачив, почув. Я наказав йому скинути бронік, викинути автомат, гранати. Він мене зрозумів, руки підняв, і я його довів уже до своєї позиції. Посадив рядом в сусідній окоп.
Боєць показує трофей.
Тут є рисочка, значить, він повний. Тут вона в темноті - вона освічується. У нього в бронежилеті залишилися магазини, гранати.
Сили противника переважали, згадує "Хантер". Ворог підійшов майже впритул.
- Перший штурм пішов десь близько четвертої ранку, темно було, ми могли їх побачити тільки в тепловізорі. Як тільки ми почули їхні балачки. Як тільки показалась перша теплова сигнатура, тобто силует, ми одразу відпрацювали. - Тобто це яка відстань від між вами була? - Ну, метрів 20-30.
Згодом нацгвардієць разом з бійцями з сусідніх позицій взяли у полон ще одного росіянина.
Позивний "Хантер", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України:
Він йшов, думав, що це його посадка. Ми в його бік зробили два коротких постріли, він підняв руки, ми наказали йому викинути автомат, спорядження все і підійти до нас. Коли він підходив, він кричав: "Ребята, ребята, я свой!" Ми ж не представились одразу, хто ми. Коли він побачив вже, що це не свої, він сів на коліна, ми йому зв'язали руки й передали його далі вже на евакуацію, на вивід.
Наступними днями "Хантер" самотужки тримав ділянку фронту завдовжки дві сотні метрів. Каже, знищив з десяток ворожих дронів. Бився і вдень, і вночі.
Невеличкий окоп - усе, що вдалося вирити бійцю під невпинними обстрілами. Ані встати, ані пройтися просто не міг.
Їжі майже не було. Води також. Поки працювала горілка, топив сніг та кип'ятив.
Зараз будемо чистить воду через марлю, через бинтик. І буде або чай, або супчик.
Хоча б трохи зігрітися в лютий холод міг лише у спальнику.
Позивний "Хантер", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України:
Я навіть представити не можу, якщо я б його з собою не дотягнув. Думки були його викинути по дорозі. Сил немає, плюс воно. Ще він напитав у себе вологу. Він важив десь 3 кг, а під кінець вже несеш кілограм 10.
Лише на одинадцятий день "Хантера" змогли змінити.
Прийшов хлопець, каже, що твоя зміна. Я зібрався, не віриться, намагався встати, а ніг взагалі не відчував. Десь навкарачки виходив, десь повзком повз, десь ішов, десь котився, десь з'їжджав. Обстріли були, і сил на той час вже взагалі не було.
Обмороження рук і ніг. Опіки від удару ВОГом. Певний час воїн пробув у шпиталі. Та вже знову збирається на фронт, до побратимів. Бо на собі відчув, як тяжко, коли нема кому змінити.
Моя мотивація - це мої рідні. Я не хочу, щоб орки зайшли до мене у двір. У мене є жінка, в мене є дворічний син, у побратимів моїх так же само рідні, всі ми прийшли боронити свій дім. У нас немає права стомлюватися. Ми воюємо.
