Українські ветерани війни, які працюють в Європі, потерпають від корупційних практик корпоративного керівництва [ Редагувати ]

Роздумуючи про захист прав робітників у Європі, ми схильні уявляти майже ідилічний стан прозорості та справедливого ставлення до тих, хто найбільш його потребує. 

Там, у величезному глянцевому світі провідних європейських підприємств, наша уява малює бездоганний баланс між інтересами працівників та їхніх корпоративних роботодавців, який завжди ретельно підтримується, або принаймні не страждає від речей, які є відверто ганебними. 

І все ж таки, як нещодавно виявили деякі українські ветерани війни, які співпрацюють з транснаціональними компаніями у Європі, навіть поверхневий огляд цього уяву швидко демонструє його помилковість. 

Це справді дивно, скільки часу приділяється зосередженню уваги на корупції в країнах за межами Європейського Союзу, але як мало насправді висвітлюється той факт, що все також аж ніяк не добре, коли мова йде про транснаціональні компанії у ЄС. 

Візьмемо, наприклад, німецьку SAP SE, багатонаціональну компанію, яка створює програмне забезпечення, та в якій працює понад сто тисяч людей. Знову і знову підприємство стрясають скандали, які стосуються  нечесних і непідзвітних способів ведення бізнесу та турботи про свою робочу силу. 

Так, нещодавно, SAP SE довелося заплатити 220 мільйонів доларів США для врегулювання справи з американським судом, та це лише один із таких прикладів. 

Та коли справа доходить до представництва інтересів працівників, ставлення компанії до нещодавно створеного Союзу інвалідів SAP у Чеській Республіці, який має українських ветеранів війни серед своїх членів і надає різні види гуманітарної допомоги та підтримки працевлаштування, є останнім прикладом того, як європейська інституція, яка бореться за права працівників, може стати жертвою ганебних корпоративних процедур. 

Майже з самого початку, антагоністичне ставлення відділу кадрів SAP до профспілки підтвердило, що захист прав працівників-інвалідів у компанії не буде проходити легко. 

Коли профспілка інвалідів ще була в процесі створення, компанія попросила підтвердити, що в профспілки є достатньо членів, які працюють у SAP. 

І хоча згідно з законодавством Чехії це було законним запитом, те, як компанія провела цей процес, точно не було порядним. 

Щоб зберегти анонімність членів, профспілка запропонувала надіслати список усіх працівників до незалежної нотаріальної служби; але упродовж наступних двох місяців, так чи інакше, компанія просто не вволювала відправити такий список. 

Те, що сталося далі, було ще більш дивним. Після того, як список співробітників нарешті було надіслано, компанія зненацька вигадала нові правила нотаріального засвідчення. 

А коли вже було подано список членів профспілки, компанія також попросила надати свідчення членів під присягою. 

Важко не ставити собі питання, що змусило компанію так поводитися? Вперше затверджувати порядок і виконувати його – тільки щоб потім в останній момент кардинально змінити власні вимоги, начебто роблячи все, щоб профспілку взагалі не було створено? 

Що ж, напевно відповідь виглядає наступним чином. 

У той час, наближалися вибори до наглядової ради компанії, і кандидату з Чехії було гарантовано місце в раді – потенційно, члену профспілки. 

А коли мова заходить про склад наглядової ради, навряд чи є щось, що лякає керівництво будь-якої корпорації більше, ніж місце, яке дістається кандидату від профспілки, яка справді підтримує інтереси працівників. 

І тому, коли Профспілка інвалідів SAP подала свою заявку на місце в наглядовій раді, вона зустрілася з відверто неетичними спробами з боку керівництва підприємства перешкодити профспілці перемогти. 

У рамках спроб компанії саботувати профспілку, її кандидата було повністю звільнено з SAP через три тижні після офіційного подання своєї кандидатури, отримавши підтвердження подання лише через два тижні після звільнення. 

Та якщо говорити про інших профспілкових кандидатів, то Профспілка інвалідів була далеко не єдиною, яка зазнала такого ставлення. 

Відділ кадрів компанії заблокував веб-сайт, який містив посилання на профілі кандидатів, таким чином унеможливлюючи доступ до них співробітників,  та навіть не надіславши повідомлення про блокування. 

І коли виборча комісія пообіцяла знайти спосіб компенсувати втрачені онлайн-перегляди профілів, відділ кадрів компанії відмовився надати будь-які виправлення, припустивши, що подібні збої в ІТ не підпадають під його компетенцію. 

Нібито гірше вже не могло бути, але в день закриття веб-сайту анонімні співробітники SAP помилково повідомили про профілі профспілкових кандидатів як про фейкові облікові записи. 

Зважаючи на все це, повноваження людини, яка врешті потрапила до наглядової ради, навряд чи стануть несподіванкою. Являючись улюбленим кандидатом керівництва SAP на місце в раді, виділене Чехії, цікавим аспектом кандидатури пана Якуба Черного є те, що профспілка, яка висунула його в першу чергу, фактично перебувала під повним контролем вищого керівництва компанії, з керуючим директором компанії в ролі її голови, та з чотирма вищими менеджерами у її раді. 

Гротескна несправедливість усього цього ще тільки більше посилюється, якщо взяти до уваги дії пана Черного під час виборів. Напередодні виборів наглядової ради, серед іншого, пан Черний принизив інвалідів компанії, коли припустив, що профспілці інвалідів, замість передвиборчої кампанії, краще купити інвалідні візки. 

Пан Черний також зробив ряд наклепницьких висловлювань щодо профспілки, за що зараз проти нього було розпочато судовий процес, оскаржуючи абсурдні заяви про те, що профспілка витратила близько 10 тисяч євро, щоб опублікувати відкритий лист у чеській газеті. 

Також досить цікаво, що лише після того дня, коли було оголошено про перемогу пана Черного, SAP подала зустрічний позов проти Союзу інвалідів, заперечуючи будь-які дії, перелічені вище. 

Напевно до його обрання репутація переможця не потребувала додаткової уваги, інакше навіщо чекати з позовом вже до завершення виборів? 

У нинішній ситуації, коли трудові права ветеранів-інвалідів в Європі не тільки нехтуються, але й такі люди, як пан Черний, висуваються на високі посади – замість тих, хто насправді представляє інтереси працівників – стає дуже важко серйозно ставитися до всіх зовнішніх образів, створених європейським корпоративним світом, які, як дешеві сценічні декорації здається, можуть гепнутись в будь-яку хвилину. 

Тож, мабуть, замість того, щоб з презирством насміхатись та критикувати спроби інших країн подолати корупцію, європейцям варто було б уважніше придивитися до власних внутрішніх справ. 

І з боку українських інвалідів, які прагнуть працювати в Європі, стан цих справ виглядає зовсім не добре.