"6 літаків пролетіло над хатою": як триває евакуація з сірої зони Харківщини [ Редагувати ]
Із сірої зони Харківщини триває евакуація населення. За понад дві доби звідти вже вивезли понад 4 тисячі жителів. Люди їдуть з однією сумкою та домашніми тваринами. Приймають всіх - у Харкові. Розселяють у гуртожитках, хтось знаходить прихисток у родичів або знайомих. Світлана Шекера зустрічала евакуаційні автобуси й розкаже більше.
До транзитного центру один за Одним, під'їжджають автобуси з людьми з прикордоння. Їх зустрічають волонтери.
Деяким стареньким стає зле.
Родина пані Тамари вирвалася з Білого Колодязя, що під Вовчанськом.
Тамара Білоконюк, жителька села Білий Колодязь:
Ми не спавли дві ночі, не їли. Вночі, о 3 годині ночі десь, як прилетіло, так ми поскакували, діти плачуть. Ми дуже налякалися. Дуже гучно так було. І перед цими днями теж хата задрижала, ми попідскакували, у нас прильоти були, ж/д вокзал розбило повністю, його там немає, там яма одна. У людей теж прилетіло.
Жінка каже, чекали добу, поки до них дійде черга - охочих виїхати з-під обстрілів дуже багато.
Ми цю ніч з горем пополам спали, не спали, і на одній кроваті ютились. Діти бояться, ми уже і крісло підсунули, кажу, дивіться, вікно ми прикрили, не бійтесь. З утра почали знов телефонувати волонтерам.
Тамарина донька каже: речей взяли мінімум.
Оксана, жителька села Білий Колодязь:
- Що ще вивезли? - Котів, дітей, маму, бабушку. Собаки остались, уже нікуди їх.
Ці родини з Вовчанська.
Віра Крутько, жителька Вовчанська:
Страхіття, страхіття. Це жах. Я пів години сиділа, поки 5 чи 6 самолётов пролетіло над хатою.
Подружжя забрало мінімум речей, одну велику сумку. А в ній…
- Так це ви не речі везли, а собачку? - А куди її? Що з нею робити. Вона - кімнатна, її не оставиш.
Людям, які вирвалися з прикордонного пекла, навіть говорити важко.
Кажуть, сподівалися на краще, що така страшна війна більше до них не докотиться.
Галина Пацакула, жителька Вовчанська:
Думали, може, воно нормально буде. А воно… Прийшлось виїжджати. Свої домівки кинули, так.
Везуть волонтери людей і з Липців - іншої ділянки нового фронту. Пані Валентина каже: заскочили в евакуаційний автобус, в чому були.
Валентина Зейкан, жителька села Липці:
Ми з ночі не спимо, і оце утекли. Сказали виїжджайте. Там ні спати, в погребі ховалися, а толку з того. Вони можуть і в погріб кинуть.
Волонтери кажуть, заявок на евакуацію дуже багато.
В'ячеслав Подгорний, волонтер:
Сейчас будем 7-ю ходку ехать, на Циркуни й на Липці. Мы сейчас ездили на Волчанск. Там сейчас очень сильно, жарко стреляют, сильно стараемся машины прятать, потому что стреляют. Наша задача - быстро заехать, набрать людей, увезти их в безопасное место. Самое главное - дети, бабушки и дедушки, которые неподвижные.
У транзитному центрі людей годують, дають постіль і матраци, реєструють і відвозять - кого до родичів у Харкові, а кому нікуди їхати - розселяють по гуртожитках.
Олег Синєгубов, голова Харківської обласної військової адміністрації:
Наразі розгорнуто ще 830 місць для розміщення евакуйованих осіб, за потреби ми цю цифру так само зможемо збільшити, у нас значить досягнуті домовленості з "Укрзалізницею", якщо буде масова евакуація за межі територій Харківської там області. Ми можемо використовувати, відповідно подавати окремі потяги по окремих напрямках. І так само у нас приміські фактично потяги наразі курсують.
Евакуація триває. Задіяні волонтери, поліція, ДСНС, військові. У Вовчанській громаді, яку зараз росіяни фактично стирають з лиця землі КАБами й артилерією, на початок нової фази російської агресії жило до семи тисяч жителів.
