Соцiалiзм i король на велосипедi [ Редагувати ]

Що можуть порадити європейськi депутати, якi їздять на роботу на велосипедах тим, хто звик до розкiшних шкiряних крiсел "мерседесiв". Хiба що бути скромнiшими, бiльше думати про енегрозбереження та екологiчно чистi види транспорту.

Примiром в Швейцарiї, країнi з найвищими у свiтi податками, рахують кожну копiйку, витрачену на обранцiв. Натомість, в Українi, рахують копiйки витарченi на народ. Рiзницю вiдчуйте самi.

Автостоянка українського кабмiну чи парламенту навiть у вихiднi нагадує виставковий салон. Тiльки багата держава може дозволити собi утримувати автопарк бiльш, нiж в тисячу машин. Та й ще таких. Якби швед пiдрахував скiльки коштiв iз державного бюджету йде на придбання авто для чиновникiв - вiн би з'їхав з глузду.

У Швецiї чиновникам державних машин не роздають. На весь кабмiн - 11 автомобiлiв. Якщо треба поїхати кудись у невiдкладних справах, телефонують у гараж й чекають своєї черги. Щоб зустрiти iноземнi делегацiї, орендують автобуси та лiмузини у приватних фiрм. На день чи два. Депутатам iще складнiше. За Риксдагом закрiпленi всього 3 машини. Втiм, шведським парламентарям й їздити особливо нiкуди. Майже всi вони живуть у гуртожитку по-сусiдству - в однокiмнатних номерах.

А для поїздок мiстом, як i колеги-мiнiстри беруть велосипед. Iнодi крутить педалi i король, коли не пересувається каретою. У Києвi кажуть, ну їх, тих шведiв з такими зручностями.

Юрiй Луценко, керiвник Мiнiстерства внутрiшнiх справ: "Я згоден сiсти на велосипед, але тiльки пiсля генерального прокурора".

Педалi владної системи Швецiї теж крутяться на свiй манiр. У Короля переважно представницькi функцiї. Насправдi державою керує прем'єр з мiнiстрами. Утiм, останнiх набагато бiльше, нiж вiдповiдних вiдомств. Наприклад, МЗС Швецiїї має 3 мiнiстерських посади, а юстицiї - 2. Кожен мiнiстр формує штат людей, якi вважаться полiтичними призначенцями: це державнi секретарi, прес-аташе та радники. На дев'ятимiльйонну Швецiю таких людей 120, i вони йдуть зі своїх посад пiсля вiдставки Кабмiну. Решта - приблизно 4500 спiвробiтникiв урядових офiсiв - залишаються на своїх мiсцях незалежно вiд того, хто прийде до влади.

Стабiльнiсть в усьому - головний принцип у цiй країни, де форель i лосося можна ловити прямо у центрi столицi. Де диких птахiв годують мунiцiпальнi служби. А громадянам держава i досi безкоштовно роздає житло. Втiм, молодь трохи ображена, що дiтям i пенсiонерам живеться краще. Малечi тут дозволяється геть усе, її навiть заборонено сварити. Щодо людей похилого вiку, то їхнє життя розпочинається як раз у 65 - з виходом на пенсiю. Яка визначається розмiром податкiв, якi сплачувались протягом усього життя. В середньому бабусi i дiдусi отримують близько 4 тисяч доларiв. Проблема одна - встигнути їх розтринькати. Оскiльки медична допомога тут безкоштовна, а продукти харчування коштують недорого. Тож мандрують люди свiтом.

Щоб жити, як у Швецiї, здається, треба не так вже й багато. Добровiльно i з радiстю вiддавати державi більш, нiж чверть своєї зарплати у виглядi податкiв, i виконувати, знову ж таки з радістю, усi закони. Але найголовнiше - навчитися думати так, як цi скандинави. На перший погляд, вони не дуже квапливi, але їхнiй мозок працює iз шаленою швидкiстю. Завдяки цьому Швецiя посiдає перше мiсце в Європi за темпами росту ВВП. У минулому роцi iнфляцiя склала усього пiв вiдсотка, останнє десятирiччя рiвень життя громадян тут зрiс на 23%. Одним словом, соцiалiзм i король на велосипедi.