У свiтi вiдзначили мiжнародний день письменника [ Редагувати ]

Удвадцяте в свiтi вiдзначили мiжнародний день письменника. Молоде свято. Його заснували лiтератори з новим свiтоглядом. На той час на наших теренах, письменник ставився на службу державi. Був iдеологiчною зброєю. Тенденцiї ж свiтової лiтератури вимагали iндивiдуального поклонiння слову. Це i був змiст мiжнародного дня письменникiв. Сьогоднi українськi майстри слова можуть долучатися до цього свята. Белетристика стала приватною. Немає цензури i перепон. Успiх визначає ринок, тобто, iнтерес читача. Масовий читач ловиться на детектив, фантастику, еротику i скандальнi сповiдi. У високого мистецтва - свiй ринок, свiй читач i, вiдповiдно, свiй наклад. Але властителiв дум, здається, немає зовсiм. Не стало пророкiв серед письменникiв.

Третього дня весни, коли снiгу намело по колiна, Андрiй Курков отримав квiти. Не вiд українських шанувальниць, а вiд англiйського видавця. Прочитав листiвку й вiдтак дiзнався, що має професiйне свято.

Тiльки святкувати Курков не готувався. В квартирi-кабiнетi - творчий безлад, рукописи на пiдлозi, в холодильнику - порожньо. Господар знайшов тiльки таїландськi соуси i тараньку.

Курков любить антикварнi меблi, колекцiонує грамофони. Окрiм замiського будинку, у Куркова - три квартири. Зiзнається, заробляє стiльки, що "коли пишу декларацiю про доходи - народ збігається, глянути, що це один платить податкiв бiльше, нiж заробляє президент".

Колега Куркова, Василь Шкляр, за свiтовою славою i грiшми не женеться. Живе на творчих хлiбах, але скромно. Каже, багато для щастя не треба. Рiчка на Черкащинi вабить письменника бiльше, нiж океан. Має автомобiль "Нива", квартиру у спальному районi. Зате через дорогу - лiс. Мрiя Шкляра, щоб його романи екранiзували. А ще - аби українськi книжки продавали всюди, а не тiльки в мiсцях, якi треба знати.

Книжки Оксани Забужко читачi хапають, як гарячi пирiжки - i в українських книгарнях, i в iноземних. Так само i письменниця полює по крамницях, скуповує свiжi доробки колег.

Панi Оксана набрала книжок i отримала рахунок мало не на сотню гривень. Дещо довелось лишити, стiльки грошей письменниця при собi не мала. Українськi книжки - дороге задоволення. Кожна - чи не по тридцять гривень. Iнша справа - росiйськомовна лiтература. Папiр та обкладинка такi самi, а цiна - нижча.

Письменницького свята панi Оксана не вiдчуває. Роботи - купа. Нема часу завершити два романи, а попереду - книжковий ярмарок у Лейпцiгу, презентацiї, зустрiчi з закордонними журналiстами й видавцями.

Простiй дiвчинi Танi лiтературна кар'єра поки тiльки сниться. Цiєї весни побачить свiт перша її книжка. Роман, який Тетяна писала довгими зимовими ночами, вподобало вiдоме видавництво.

Вiдзначати колись третє березня як свiй професiйний день - поки в рожевих дiвочих мрiях. Але двадцять перша весна - теж гарний привiд для свята. Таня ще тiльки шукає себе i свого читача. Який, що б там не казали, таки видивляється на полицях книжки українських письменникiв.