Жінка щосили кричала, обороняючись від вбивці, але допомога так і не прийшла [ Редагувати ]

Про сусідські стосунки в нашій країні вже складено чимало анекдотів, більше хіба що про ДАІшників (тещ). Така ментальність в українців зародилася дуже давно, і тут власне нічого не поробиш. Та за останні роки розвинутого капіталізму явище, коли сусід бажає, - аби в тебе хата швидше згоріла, набуло нових рис. Більш страшних та небезпечних. Відтепер, якщо когось раптом вбиватимуть на власному подвір'ї, і ви галасуватиме щосили, будьте певні - на допомогу ніхто не прийде.

Іван разом із сестрою та дітьми їхав в село до мами, на сімейне свято. Напередодні ввечері, син повідомив про відвідини і попросив, нічого не готувати - усе везуть із собою. Зранку родина вирушила до рідної домівки.

Дорогою Іван та Люба телефонували матері, проте та чомусь не відповідала. Причини могли бути різними - або ж похила жінка поралася на дворі, або ж пішла до магазину. Ніхто навіть і гадки не мав, чому на справді мати не піднімала слухавки.

Іван, син загиблої: Вона лежала там в крові, в грязі. В нічній рубашці. Як це передать? Хто його знає? Дуже страшна картина була. Ізбили так зверськи мать, що хто зна як іздевались.

З району прибула слідчо-оперативна група та експерти криміналісти. Було встановлено, що вбивця з десяток разів вдарив палицею бабусю по голові. Подвірний обхід на диво ніяких результатів не дав. Чому? Це вже питання до людей. Явище "нічого не бачу і не чую" на жаль сьогодні дуже поширене.

Люба, дочка загиблої: Оця вся стіна була в крові. Вона отак видно йшла. Пальці отбиті були, оце так крові було, вона отбивалась шваброю від нього.

Напевне жінка голосно кричала. Напевне кликала на допомогу. То чому ж сусіди нічого не чули? Правоохоронці теж не могли відповісти на це питання. Втім, незважаючи на людську байдужість, на ймовірного вбивцю вийшли досить швидко.

Сергій Гузь, начальник карного розшуку Охтирського МРВ УМВСУ в Сумській області:
В поле зрения попал житель села 1988 года рождения. При осмотре его домовладения, мі обратили внимание на то, что обув біла в грязи, куртка, в которой он ходит, обнаружили пятна крови.

Душогуба затримали та доправили в райвідділ. Парубок поводив себе так, начебто нічого не сталося і він зовсім не розуміє - чому затриманий міліцією. Кров на одязі пояснив тим, що напередодні з кимось побився. Проте з ким саме не пам'ятає. Експертам знадобилося зовсім небагато часу, щоб з'ясувати - хлопцева історія, чистої води вигадка. На наступному допиті затриманий вже розповідав усе.

Затриманий: Я вирішив викрасти в неї цвітного металу. Я взяв палку, собирався відганять собак, якщо вони там будуть у дворі. В то время, коли я зайшов у двір, засвітився в кухні світло і вийшла жінка. Вона мене взнала, з її лиця було видно. І я наніс їй чисельні удари по голові.

Переступивши через мертву жінку, молодик зайшов до приміщення, де почав шукати гроші. Але не знайшовши жаданих купюр, взяв мобільний телефон і пішов додому.

Іван, син загиблої:  Тут одні вдови зосталися і пожилі люди, собираються по чотири, в одному домі сидять. Потому що тут такого страху нагнато, такого страху, що не передать. Це він мою мать вбив, а якщо його  випустять він і десять вб'є. Це не чоловік.

Вбивцю навряд чи випустять найближчі 7 років. Але те, що після відбування покарання хлопець повернеться в село - факт. Як душогуб буде жити поміж людей, невідомо. Та й односельці не зможуть спокійно сприймати сусіда-ката. Ніхто не вірить, що з тюрми злочинець повернеться іншим. Народна мудрість говорить, що горбатого лишень могила виправить.