Французи обирають президента [ Редагувати ]
До речі, до конституційної реформи українська владна модель майже копіювала французьку. Там господар палацу на Єлисейських Полях по суті одноосібно обирає курс країни. Його слово - ключове під час формування уряду. Кому віддати крісло президента, до сьогоднішнього голосування не визначилися п'ята частина французів.
Ці вибори - найнепередбачуваніші в історії Франції. Президента Жака Ширака критикують за те, що за 12 років він не провів серйозних реформ. Тепер Франція обирає зміни, які зададуть тон усій Європі.
Соціальні гарантії чи лібералізація? I, врешті, одне з ключових питань - контроль над міграцією. Шанс потрапити до другого туру є лише у трьох: представника правлячої партії Ніколя Саркозі, соціалістки Сеголен Руаяль і центриста Франсуа Байру. З Франції - Наталя Гуменюк.
Мессауд показує останній фільм за своїм сценарієм, який щойно з успіхом пройшов у Франції. Спродюсована Жераром Депард'є та Люком Бессоном стрічка "Мішель Д'Обер" - історія його життя. Син мігрантів з Алжиру потрапляє до французької родини. У часи франко-алжирської війни дружина приховує від чоловіка національність хлопця. Фарбує волосся в білий колір і називає Мішель. Названий батько, військовий, ненавидить усе арабське, але любов до дитини змінює його світогляд. Нині в Мессауда дружина-француженка і троє дітей.
Мессауд Ату, сценарист, актор:
- Епоха інша, французи теж стали іншими, толерантнішими. Утім, на афіші ми написали: "де б ми не були, ми всі рівні". Та рівності не існує. Ми вважаємо Францію багатою країною, що може прийняти всіх. Але тут є расизм.
Бербедес, квартал у самому центрі Парижа, неподалік Монмартра. Це одна з десяти паризьких мечетей. У Франції - 6 мільйонів мусульман. За прогнозами, за 15 років чверть громадян країни будуть нефранцузького походження. Родини вихідців зі Сходу - традиційно багатодітні. До того ж у Франції високі субсидії на виховання дітей.
Передмістя Парижа Кліши сю Буа. Півтора роки тому саму звідси почалися заворушення, коли молодь палила авто, а світові медіа звернули увагу на іммігрантське питання у Франції. Тоді ж жорстке рішення Ніколя Саркозі ввести тут комендантську годину створило йому образ міцного горішка.
"Чужим" сюди краще не подаватися. Такі райони є в кожному великому місті. Їх відверто називають гетто. Проблема закладена з фундаментом цих будівель ще в шістдесяті. Їх зводили навколо фабрик і заводів, які нині не працюють.
Мессауд Ату, сценарист, актор:
- Раніше в таких районах були різноманітні заклади, клуби. Нинішня молодь просто вештається. А бездіяльність породжує агресію. Вони втиснені у малесенькі квартири, не мають можливості подорожувати. Вони почуваються викинутими і не поважають країну, яка дала їм ідентифікацію. Хоча їхні батьки народилися вже тут.
Екс-міністр внутрішніх справ, головний жандарм Франції, під час виборчої кампанії рідко заїжджав у такі райони. Утім, Саркозі називають народним кандидатом. Його виборець - консервативний буржуа, переважно мешканець міста. Iссі-лю-Муліно - заможне паризьке передмістя. Тут Саркозі починав.
Щоб потрапити на останній перед виборами виступ Ніколя Саркозі у Парижі, ці люди мали пройти кількакілометрову чергу.
Утім, потрапити в середину всі охочі таки не змогли. Саркозі - харизматичний оратор - впевнений у перемозі. Освідчується у любові до Франції. Він також мігрант. З родини угорських євреїв. Амбітний трудоголік. Називає роботу пристрастю. Прагне цього й від інших. Бідою номер один вважає 35-годинний робочий тиждень, впроваджений соціалістами - найменший у Європі.
Ніколя Саркозі, кандидат у президенти Франції:
- Ці ліві - що вони взагалі роблять, працюють чи говорять? Вони відчувають реальність? Вони возили свої комуністичні ідеї і примудрилися не помітити, що за ними стоять авторитарні режими.
За різкі виступи частина французів звинувачують Саркозі в екстремізмі й надмірній жорсткості. Iнші навпаки цінують за відвертість. Промова триває понад годину, утім, публіка слухає й на вулиці.
В останній день кампанії Саркозі прямує на територію суперників. Їде до Лазурного узбережжя, де не має великої підтримки. Тут зазвичай голосують за правих радикалів. Щоб бути ближчим до фермерів, уперше в житті сідає на коня. Тепер він "Саркозі-ковбой". Союзник Сполучених Штатів. Його реформи мають американський присмак. Для контролю над нелегальною міграцію пропонує створити систему, подібну до американської "зеленої карти". Щоб інтегрувати вихідців з іммігрантських родин - програму "позитивної дискримінації". Тобто ввести квоту на робочі міста для громадян нефранцузького походження.
Депутат Національної асамблеї Елізабет Гігу - соціалістка. Соратниця головної конкурентки Саркозі - Сеголен Руаяль. Соціалісти завжди пишалися кількістю жінок у своїй партії. Iдеї Саркозі вони вважають загрозою принципам рівності.
Елізабет Гігу, депутат від Соціаліcтичноі партії Франції:
- Непотрібні спеціальні заходи - треба зусилля всього суспільства. Ми зберемо великий конгрес, звернемося до компаній. Щоб не було дискримінації під час прийому на роботу. Цим мають зайнятися профспілки. Багатство Франції в різноманітності національностей. Має бути більше депутатів, різного етнічного походження, більше журналістів на екранах.
Штаб Сеголен Руаяль у Парижі. Вона в образі Маріанни - символу Республіки. Колись цей образ використовували Бріджит Бардо й Катрін Деньов. З початку перегонів рейтинг Сего впав з 45 до 20. Утім, її агітація найстильніша. За лівих - французький бомонд та інтелектуали. Жінка-президент - теж стильний хід. Один з його авторiв - лідер соцпартії, чоловік Руаяль.
У переддень голосування Сего в Тулузі. У країні з одним з найвищих в Євросоюзі рівнем безробіття вона пропонує більше соціальних гарантій, збільшення мінімальної зарплатні.
Сеголен Руаяль, кандидат у президенти Франції:
- Соціалістична Франція - це новий крок для соціалізму ХХІ століття, соціалізму у всьому світі.
Виступи на стадіонах, яскрава символіка. Уперше французькі передвиборчі перегони проходить за американським зразком, де кандидати - ніби поп-зірки. Ще одне несподіванка для Франції - високий рейтинг кандидата-центриста. Колишнього вчителя й фермера - Франсуа Байру підтримує до 20% французів. Його високий рейтинг - передовсiм заслуга фаворитів кампанії, Сего та Сарко. З тим, що за нього голосують через нелюбов до правих і лівих, погоджуються і в штабі.
Програма Байру - трохи від лівих, трохи від правих. Суперечливі питання, як наприклад, міграції, старався оминати.
Франсуа Байру, кандидат у президенти Франції:
- Ми пропонуємо революцію без ризику революції. Помаранчева революція, яку ви бачите по всій Франції.
Мессауд як виходець з родини мігрантів традиційно мав би голосувати за соціалістів. Але їхньою політикою він вже розчарований.
Мессауд Ату, сценарист, актор:
- Знаєте, це моя особиста думка. Сеголен Руаяль - це проект, у який я просто не вірю. Це все образи, створені медіа. Знаєте, маленький француз, наприклад, вірить в американську мрію, коли бачить з екрану всі ці дорогі авто. Так само маленький африканець, котрий приїздить сюди, бачить заможну і багату Францію. Та це, якоюсь мірою, міраж. Наприклад, 35-годинний робочий день по суті зруйнував економіку Франції. Субсидіями, соціальними виплатами не допоможеш. Нині потрібне повернення до традиційних цінностей республіки - поваги до праці.
Брат Мессауда потрапив у погану французьку родину. Загинув. Мессауд зізнається: йому все життя щастило. Його ім'я значить "щасливчик". Але не впевнений, що його дітям пощастить так само.
I щойно сталі відомі перші результати екзит-полів. За попередніми даними, на виборчі дільниці прийшла рекордна кількість французів - 87 відсотків. До другого туру, який пройде за два тижні, виходить лідер правлячої партії Ніколя Саркозі. У нього 30 відсотків. Друга - соціалістка Сеголен Руаяль, яку підтримали 25 відсотків французів. У Франсуа Байру 18%. Остаточні дані будуть відомі завтра зранку.
