"Інший" Литвин: Ексклюзивне інтерв'ю з екс-спікером [ Редагувати ]

Свято незалежності президент та прем'єр відзначили разом, але це не єдине, що їх об'єднує. Ще є критика політичних опонентів. Один із них - головний свідок найпотужнішого політичного протистояння в Україні часів президентської кампанії 2004 року.

Володимира Литвина називали головним миротворцем помаранчевої революції. І тоді спікер парламенту мав змогу пристати на один із двох боків, і дотепер залишатися на політичному олімпі. Втім, він пішов далі самостійно і 2006-го опинився поза політикою.

В ексклюзивному інтерв'ю "Подробицям тижня" екс-спікер зізнається в політичних помилках та прорахунках минулого, і запевняє, що сьогоднішній Литвин - це зовсім інша людина.

- Володимире Михайловичу, добрий вечір. Після виборів-2006 ви говорили про фальсифікації, які не дозволили вам потрапити до парламенту 5-го скликання. Тепер, рік по тому, аналізуючи вашу кампанію, ви можете сказати про свої власні помилки в діях, які вам не дозволили бути в парламенті 5-го скликання?

Володимир Литвин, лідер Блоку Литвина:

- Ну, звичайно, їх було багато. Головне - ми прорахувалися в тактиці, в тих гаслах, які висували. Цілком очевидно, що люди хотіли не чути, не хотіли чути слів про примирення, порозуміння, великі розчарування на ті надії, які покладалися в 2004 році. Це призвело до того, що вони хотіли почути хто винен, хто ворог, і як цього ворога буде покарано. Очевидно, що оце зв'язування цих канатів, яке я намагався продемонструвати, намагання продемонструвати підходи та позиції того, щоб з'єднати два береги Дніпра - вони на той час не розглядалися ключовими й актуальними.

- А чому, як ви вважаєте?

Володимир Литвин:

- Тому що великі були очікування в 2004 році. А великі очікування завжди породжують великі розчарування.

- А чим ви займалися відтоді, як опинилися поза політикою?

Володимир Литвин:

- Жив. Працював в Національній академії наук як віце-президент НАН України. Займався науково-педагогічною, а точніше кажучи, педагогічною науковою роботою в КНУ, і зараз я там завідую кафедрою новітньої історії України. Впорядковував свої думки, займався сім'єю - з'явилась можливість більше уваги їм приділити. З'явилася можливість віддати належне - те, що я заборгував моїм стареньким батькам.

- Володимире Михайловичу, а навіщо взагалі знову йти в політику, якщо у вас дуже добре виходить бути викладачем? Робити ті справи, про які ви щойно сказали, жити просто. Нащо знову йти в владу, робити, можливо, ті самі помилки, наступати на ті самі граблі?

Володимир Литвин:

- Ви знаєте, хто не програвав, хто не зазнавав поразок, той не знає, що таке перемога. І той, хто не мав можливості проаналізувати свою діяльність і свої помилки і прорахунки, той, зрозуміло, буде їх допускати і в майбутньому. Я це все пережив, зробив. На моє глибоке переконання, країна потребує очищення. Я, можливо, вже й заспокоївся, жив би і працював би, але я бачу те, що відбувається в країні: країну швидко підштовхують до чергової прірви.

- Чи змінилися у вас стосунки із політиками після того, як ваш політичний статус змінився за цей час?

Володимир Литвин:

- Ви знаєте, в політиці стосунків немає.

- А що там?

Володимир Литвин:

- В політиці бувають союзники тимчасові, бувають тимчасові соратники.

- Бізнес...

Володимир Литвин:

- Бувають підлеглі. На щастя чи на біду, я бізнесом не займався. Я не займаюсь тим, чого я не знаю. А в мене просто ті люди, з якими я спілкувався - друзі від далеких часів, були і залишились. Практично ніхто не відійшов. А в політиці стосунки завжди будуються на розрахунку, тому я дуже обережний і вибірковий в цьому плані. І я хочу сказати, що я люблю самотність. Я не люблю політичних зборищ і не люблю зграй політичних товаришів.

- Чи пропонували вам деякі політичні сили свої місця у списках? Ті самі політичні сили, які гарантовано будуть в парламенті 6-го скликання?

Володимир Литвин:

- Пропонували. Казали, щоб я заспокоївся.

- Скажіть, будь-ласка, хто це був.

Володимир Литвин:

- На гарні місця. Я думаю, коли ця розмова відбувалася не публічно, я вважаю, що нема потреби сьогодні публічно це озвучувати. Це відбувався такий діалог - розмова плюс пропонували мені такий спосіб: заспокойся, візьми своїх людей, скільки ти хочеш - хоча саме формулювання "візьми своїх людей" я не сприймаю - і йди до нас.

- Можливо, ви впевнені що ви пройдете в парламент?

Володимир Литвин:

- Звичайно впевнений. Я ж справляю враження...

- Але ж є вірогідність не пройти. Чому б і не піти за списками інших?

Володимир Литвин:

- Я ж справляю враження людини, яка, мабуть, береться за серйозні справи, приймає серйозні рішення і досягає серйозних результатів. А якщо йти під іншими знаменами, ви прекрасно розумієте, що потрібно виконувати те, що тобі будуть говорити. А є відома позиція: "Служить бы рад - прислуживаться тошно". Я нікому не збираюсь прислужувати.

- А як відрізнити того Литвина від сьогоднішнього?

Володимир Литвин:

- Я зрозумів, що не потрібно робити: не можна безкінечно намагатися всім зробити гарно, всім зробити добре насамперед на політичному рівні, а треба намагатися і стояти на тих позиціях, про які сьогодні гомонить Україна. Треба тримати вухо біля землі і виходити з того, що очікують люди. Формулювати, артикулювати чіткі завдання і намагатися здобути підтримку людей, щоб ці позиції були реалізовані. Я вважаю, що це єдина правильна політика.

- Ви зараз як оцінюєте конституційні зміни в Україні? Якими вони мають бути і взагалі - ви за яку Україну за формою правління: за парламентську чи за президентську?

Володимир Литвин:

- Я думаю, мені, як і більшості людей, байдуже, як будуть називати форму правління. Головне, щоб це була персоніфікована відповідальність. Я більшою мірою схиляюся до того, що це має бути президентсько-парламентська форма правління. З акцентом саме на слово президентська, інакше ми з цього прориву, з цього безладу аж ніяк не вийдемо. Бо сьогодні ми можемо говорити про колективну відповідальність. Бо те, що сьогодні відбувається в країні, коли президент з прем'єр-міністром - і сюди долучається голова Верховної ради - перегукуються між собою, звинувачуючи один одного в тому, що відбувається у країні... Це мені нагадує поганих сусідів, які перегукуються через паркан.

- На рекламній продукції вашої політичної сили - гасло: "Україні потрібен Литвин". Що ви мали на увазі?

Володимир Литвин:

- Я думаю, що це правильне гасло. Бо сьогодні країні потрібне очищення.

- Дякую вам за інтерв'ю.

Володимир Литвин:

- Дякую вам також.