Межа терпіння [ Редагувати ]

За півкроку до війни. Туреччина напоготові вторгнення в Ірак. Мета - знищити три тисячі бойовиків Курдської Робітничої партії, що переховуються в горах на півночі країни. Курди - один із найбільших у світі етносів, котрий не має власної держави. У світі їх понад 30 мільйонів, найбільше - у Туреччині. Але там історію, культуру та мову курдів узагалі не визнають. У кінці 70-х турецькі курди вирішили виборювати незалежність силою - і утворили Курдську Робітничу Партію, або КРП. У терактах, які вона влаштувала, загинуло майже 40 тисяч людей.

Турецький уряд уже не раз погрожував курдським бойовикам воєнними діями. Однак терпець урвався після останніх атак на турецьких солдатів. Уряд і парламент схвалили рішення про воєнну операцію в Іраку. "Ми довго чекали", "Аллах хоче цієї війни", "Або ви стаєте турками, або маєте вмерти"! Плакати з такими закликами тримали турецькі мітингувальники, які підтримують початок воєнних дій. Сполучені Штати закликають Туреччину утриматися від агресії. Проте офіційна позиція турків однозначна - вторгнення в Ірак здійснять, "коли буде потрібно", попри міжнародний тиск. Чи буде на одну війну більше у світі - із зони конфлікту Ольга Клюєва.

Аби напруження на турецько-іракському кордоні спалахнуло вибухами та автоматними чергами, здавалося, не вистачало тільки запалити сірника. Детонатором багаторічного протистояння двох ісламських народів стала загибель 13 турецьких військових в бою з курдськими повстанцями. Далі Туреччина діяла згідно з голівудським сценарієм та східним темпераментом - після рішення парламенту Анкара спрямувала на кордон з Іраком багатотисячне військо. Літаки Ф-16 бомбардували іракські гори, підрозділи спецпризначення знищували загони повстанців.
Реджеп Таїп Ердоган, прем'єр-міністр Туреччини:

"Курдські повстанці продовжують терористичну діяльність і не дотримаються обіцянок, яких нам дали. Ми маємо повне право застосувати силу проти них. Ми почнемо військову операцію і ніхто не зможе нас зупинити".

Нічний жах турецької влади і надія знедолених курдів - декілька тисяч бойовиків, що ховаються в цих горах. Їхня мета - країна для курдів. Їхні засоби - тероризм.

Коли Туреччина лише виборювала свою незалежність, лідер нації Мустафа Кемаль Ататюрк звернувся до курдської нації за підтримкою. Курди пліч-о-пліч з турецькими військовими виборювали незалежність. Втім, уже за кілька років опинились чужими у власній країні.

Це для держави людина, яка спускається з гір зі зброєю в руках - терорист. Для мешканців вони - герої. Адже на турецьку владу тут надто ображені. Курдський селянин Фатіх не приховує симпатій до бойовиків. Він вважає, що держава не дає можливості розвиватися регіонам. Його мрія - власна країна, країна для курдів.

Фатіх Аліп, мешканець села Чилуті на кордоні з Іраком:

"Тут не будують фабрик і заводів, майже ні в кого немає роботи. Турецька влада забула про нас. Все що я маю, зробив своїми руками. Чому ми маємо підтримувати таку державу?".

Ці люди мріють, аби Туреччина поступилася частиною своєї території. Їх надихає приклад сусідів. Згідно нового плану розподілу Іраку, тамтешні курди отримають автономію. А це - перший крок до омріяної незалежності. Але турецька влада захищає свої кордони. І служити у війську - святий обов'язок кожного, незалежно від того, у курдській ти народився родині чи в турецькій. Деякі селяни відразу відправляють юнаків у гори, аби вони не потрапили служити під державні прапори. В родині ними пишаються. У 40-річної Бахтії сини опинилися в різних таборах протистояння. Середнього забрали у турецьке військо, молодший - в горах, з бойовиками.

Поки в іракських горах курди змушені стріляти одне в одного, Туреччина переконує США у необхідності своєї операції на іракській території. І Вашингтон поволі погоджується, щоб кордон цієї вибухонебезпечної країни контролював партнер по північно-атлантичному альянсу. Адже на близькому Сході у США не надто багато союзників.