170 років тому народився Павло Чубинський [ Редагувати ]

Він зробив стільки, скільки до снаги цілому академічному інститутові. Так кажуть про автора слів державного гімну України Павла Чубинського.

За Радянського Союзу вірш "Ще не вмерла Україна" був серед "ідеологічно шкідливих і заборонених". Батьківську садибу неподалік Києва зруйнували, камені з його надгробка використали для колгоспної комори. Нащадків Чубинського цькували. Спадщина народознавця європейського рівня не була гідно оцінена.

Утім, цього року Академія наук України обіцяє нове видання семитомника Чубинського - "Праць етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край", першої ґрунтовної наукової спроби вивчення психоетнічних особливостей українців.

Завтра виповнюється 125 років від дня смерті, а післязавтра - 170 років зо дня народження автора слів гімну України. Чим ми повинні завдячувати Павлові Чубинському - матеріал Лесі Вакулюк.

Якось в одній з газет з'явилась стаття, яка починалась такими словами: "Вас вітає Бориспіль - батьківщина Павла Чубинського, автора слів державного гімну України".

За радянських часів ім'я чи не найпершого українського етнографа всіляко замовчувалось. За часів незалежності повернення пам'яті про Павла Чубинського - ініціатива небагатьох людей. За кілька років після газетного матеріалу таблицю з вітальними словами таки встановили при в'їзді в місто.

- Павло Платонович Чубинський народився у місті Бориспіль у небагатій дворянській родині.

Такі екскурсії тут - не рідкість. Кімнату-музей у Бориспільському ліцеї власними силами організували учні та вчителі. Експонати - документи й нечисленні фотографії, які збереглися донині. Генеалогічне древо Чубинських отримали від нащадків автора слів гімну України. Правнуків і правнучок розшукували по цілому світу. Директор ліцею каже, що хоч так віддячують видатному землякові.

Лариса Власенко, директор бориспільського ліцею "Дизайн-освіта" імені Павла Чубинського:

- Останнє пошанування Павла Чубинського відбулося в 1989 році, і з тих пір 20 років на державному рівні ніхто нічого не говорив. От ми в інституті маємо, фактично, єдиний примірник - це сім томів в 9-ти книгах. Власне, знаю, що є в сусідніх інститутах. Але здебільшого навіть найпотужніші бібліотеки України таких праць не мають.

Ці томи - результат етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край, яку організував юрист Павло Чубинський. Саме він заснував Південно-західний відділ Російського географічного товариства.

Дослідницьку мандрівку оцінили: Чубинський отримав золоті медалі від Російського географічного товариства і Міжнародного етнографічного конгресу в Парижі. Утім, його праці довго були під забороною. І з часу виходу у світ - а це більше, ніж сто тридцять років тому - їх жодного разу не перевидавали.

Ганна Скрипник, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України:

- Тільки 4 тисячі зразків, так би мовити, пісенної культури зафіксовано було у процесі цієї експедиції, близько двох тисяч весільних пісень, тобто те розмаїття народно-культурної традиції, яке зумів зафіксувати Чубинський із своїми соратниками, сподвижниками,  це стало надзвичайно резонансною подією і, власне, явило світу українство.

Володимир Панченко літературознавець, професор університету "Києво-Могилянська академія":

- В тому будинку і в тій квартирі, яку знімав Павло Чубинський, зібралися для вечірки друзі. І в цьому колі друзів якраз зазвучала пісня, яка мала сербське походження "Серце біє і крев ліє за свою свободу". І ця пісня так сподобалась Чубинському, що він, відлучившись на якийсь час в сусідню кімнату, повернувся потім до своїх друзів із текстом тієї пісні, яку він сам щойно написав на мотив оцієї сербської.

Наша зустріч із літературознавцем Володимиром Панченком на одній із центральних вулиць Києва, Великій Васильківській, невипадкова. Адже в котромусь із цих будинків і з'явилася пісня, котра стала державним гімном України.

За текст "возмутительной песенки" Чубинського відправили у семирічне заслання в Архангельський край. Але навіть там українофіл, розповідає літературознавець, проявив свої здібності менеджера і науковця. Редагував газети, цікавився побутом, звичаєвим правом, культурою, релігійними віруваннями, демографією.

Володимир Панченко літературознавець, професор університету "Києво-Могилянська академія":

- Я кажу про Чубинського як про нетипового українця, маючи на увазі саме це. Він не плакав, він умів організовувати, він умів будувати плани, але й реалізувати ці плани. От колись він жартома своїм друзям казав: "Я б оцих українських діячів, які плачуть, поодружував би на єврейках, хай би в їхній крові українській додалось ще трохи цієї крові, може, вони б тоді менше плакали".

Діти розігрують ігри та казки, зібрані у працях Чубинського. Добре знайомі з дитинства казки "Про рукавичку", "Козу-дерезу" чи "Котигорошка" - це також результат зорганізованої ним експедиції. Хтозна, чи дійшли б до наших часів колискові, приказки та прислів'я, ворожіння, народний календар, чи знали би ми про особливості одягу та побуту наших предків, якби два століття тому не відбулись такі польові дослідження земель України. Третьокласники Бориспільського ліцею можуть будь-кому розповісти, чим ми завдячуємо авторові гімну України.

Леся Вакулюк, Павло Лисенко, Сергій Килимник, Ігор Антонюк. "Подробиці тижня", телеканал "Інтер"