У звільненому Сіверську люди зустрічали солдатів АТО із сльозами на очах [ Редагувати ]

Наша армія взяла під повний контроль Сіверськ. Бої за місто тривали кілька днів. Серед українських військових є втрати. Але скільки загиблих - поки що не відомо. Про те, як брали місто і що там зараз відбувається - в наступному матеріалі.

Ми їдемо до Сіверська разом із розвід-групою добровольчого батальйону Київ-2. У місто увійшла українська армія, рапортує керівництво АТО, але на підступах іще хазяйнують групи бойовиків.

Посадку ліворуч і праворуч від дороги машина проскакує на швидкості 120 кілометрів за годину. Напередодні дороги обстрілював снайпер. Статистику втрат АТО поповнив двохсотий.

Доїхавши до Сіверська, можна зітхнути спокійно. Над міськрадою - синьо-жовтий прапор. Містяни обходять стороною покинуті блокпости сепаратистів і збираються біля української бротехніки.

айнявши Сіверськ, бойовики передусім захопили будівлю міліції, встановили щось на зразок комендантської години і запровадили трудову повинність. Змушували людей рити окопи. Тепер на вулицях маленького провінційного містечка запанувало спокійне життя.

Вікторія Скакун повертається додому. Чоловік відправив її подалі від війни. Але перед тим як переступити поріг будинку, вона несе українським солдатам воду і продукти.

Вікторія Скакун, мешканка Сіверська:

- Вони їхали сюди, це був якийсь жах. Вони влаштувалися тут в міліції, влаштувалися ось тут. Це взагалі - техніка стояла. Багато було, приїжджали на побитих машина, ну видно у людей забирали.

Довгий час вона не знала, що з чоловіком, і що з будинком. І ось нарешті вони зустрілися. Бувало каже Сергій, що бойовики не дозволяли виходити на вулицю. В основному це були чужинці.

Сергій Скакун, пенсіонер:

- І чорних бачив, і жовтих бачив, і з ось такими бородами бачив, такий здоровенний дядько, така борода. Ну видно, що національність у нього така, як кавказець.

Місто звільняли солдати 24-тої бригади збройних сил. Валера - просто представився командир батальйону, який перший увійшов в місто. Він вважає, що головна битва - за серця і симпатії містян - ще попереду.

Валерій, командир батальйону:

- Тут йде відсотків сорок - люди радіють і плачуть. 30% - проти. А інші просто перелякані. Необхідно людям пояснити, що відбувається і яка ситуація в країні.

У підлеглих оптимизму більше.

Юрій Васютяк, боєць:

- Нормально до нас місцеве населення ставиться, дуже добре нас підтримують чим можуть, допомагають з їдою, з усім. Перестрілки, бувало, більше. А зараз все тихо.

Віталій Савчук боєць:

- Саме тут нормально зустрічали. Приносять продукти, воду, хліб, ковбаси.

Сіверськ був дуже важливим рубежем для бойовиків. Звідси вони планували почати контрнаступ на Артемівськ і перерізати так звану Ростовську трасу, що йде в бік Слов'янська. Але війна відкотилася на схід. Мир повернувся в місто, хотілося б, щоб назавжди.

Олена Мітясова, Андрій Цаплієнко, Вадим Ревун, Сіверськ, ТК "Інтер".