Звільнений з полону Михайло Маляревський: Лякає не смерть друзів, а невідомість долі підрозділу (відео) [ Редагувати ]

П'ятнадцять бійців, яких вдалося звільнити з полону, дісталися Дніпропетровська.

З самого ранку неділі на них уже чекали дружини та матері - списки звільнених вони дізналися від волонтерів.

У місто хлопці прибули напередодні ввечері. Як зустрічали захисників вітчизни та що ті розповіли, про це далі в сюжеті.

Вони чергують мало не з дев’ятої ранку. Жінка та кума бійця, якого ще тиждень тому вважали зниклим без вісти. Виявляється, хлопець потрапив у полон.

Лариса, родичка бійця 93-го батальйона:

- Чекаємо! Віримо, що він. Нам сказали, що він без вести пропав. Потом нам подзвонили сказали волонтери, що його везуть.

І ось щаслива мить. Мікроавтобус з такими рідними і головне живими хлопцями нарешті прибув. Змучені, вони виходять до родичів та друзів. Емоції зашкалюють.

Їх 15. Семеро бійців - з 51-ї бригади, один - з 93-ї, шестеро хлопців - з сорокового батальону територіальної оборони, один - зі "Світязя". Найстрашнішим у полоні був моральний тиск, кажуть вояки.

Звільнений боєць:

- Годували, не били, не глумилися, але морально було.

Михайло, попри своє звільнення, не полишає думок про свій батальйон. Досі не знає, де хлопці, що воювали з ним пліч-о-пліч.

Михайло Маляревський, боєць батальйону "Світязь":

- Лякає не те, щоб свистіли кулі, вибухали снаряди, смерть друзів була... Лякає те, що я не знаю, що з моїм підрозділом.

Двох звільнених бійців одразу забирають у шпиталь.

- Давай-давай-давай! Потом покуриш!

Інші поїдуть по домівках сьогодні вранці.

Борис Іванов, Наталя Грищенко, Євген Коденцов. телеканал "Інтер".