Пам'ять наших землякiв, що загинули пiд час Другої Свiтової, вшановують і за межами України [ Редагувати ]

Пам'ять наших землякiв, що загинули пiд час Другої Свiтової, вшановують цими днями й за межами України.
В iсторичному центрi Франкфурта-на-Майнi, подалi вiд банкiв та заклопотаних брокерiв, є невелика площа. Вона мало чим вiдрiзняється вiд десяткiв подiбних. Хiба що незвичною для Нiмеччини назвою. Ця площа названа на честь двох українцiв - Адама Голуба та Георгiя Лебеденка.
Крамнички, кафе та дитячий майданчик. Ось i все, що є на Голуб-Лебеденко-платц. I тiльки пам'ятна табличка нагадує про подiї, якi сталися тут майже 60 рокiв тому.
Був березень 1945-го. За кiлька метрiв вiд цiєї площi знаходився завод "Адлерверке", де виробляли зброю та вiйськову технiку для вермахту. А на територiї пiдприємства - концтабiр "Катцбах". Сюди нацисти звозили вiйськовополонених та остарбайтерiв, щоб вони попрацювали на Великий рейх.
Лютц Бех, iсторик: "Це був порiвняно маленький концтабiр. Тут утримували десь 1500 в'язнів. Переважно поляки, українцi, росiяни, бiлоруси".
Мiхаель Фляйтер, iсторик: "Радянськi вiйська наступали, i до Кацбаху переводили в'язнів з iнших концентрацiйних таборiв. Свiдки тих подiй кажуть, що умови, в яких їх утримували, були просто жахливi. Гiрше, нiж у Дахау, чи, скажiмо, Освенцимi. Холод, голод, постiйнi авiанальоти".
На початку березня серед в'язнів почали ходити чутки, що незабаром нацисти усiх розстріляють. Двоє вiйськовополонених - українцi Адам Голуб та Георгiй Лебеденко, зовсiм молодi хлопцi, один родом iз Днiпропетровська, другий - з Києва - вирiшили тiкати.
Мiхаель Фляйтер, iсторик: "Вони вирвалися з концтабору рано-вранцi, десь о шостiй. Незабаром наглядач помiтив, що в'язні зникли. Навздогiн втiкачам кинулися есесiвцi".
Георгiя Лебеденка застрелили прямо на площi, Адаму Голубу вдалося сховатися в одному з пiдвалiв. Його шукали всiєю вулицею. Знайти хлопця есесiвцям допомагали мiсцевi мешканцi.
Пiсля вiйни, про подiї, якi сталися на площi, намагалися забути. Аж поки один iз свiдкiв цiєї трагедiї, Ганс Фрiк, не вирiс i не став письменником. Вiн опублiкував статтю у газетi "Франкфуртер Рундшау", а згодом видав i книгу.
Мiхаель Фляйтер, iсторик: "Ми дуже пiзно почали вiдкрито говорити про злочини нацистiв. Власне, саме ця книга Ганса Фрiка i стала своєрiдним поштовхом. Магiстрат вирiшив вшанувати пам'ять загиблих. На заводi "Адлерверке" встановили пам'ятну дошку на згадку про в'язнів концтабору. А площi дали назву на честь Голуба i Лебеденка".
Згодом вдалося вiдшукати i бiльш детальну iнформацiю про двох українцiв, якi трагiчно загинули у Франкфуртi-на-Майнi. Нацисти, кажуть iсторики, дуже педантично вели архiви.
Адам Голуб. Народився 12 червня 1925 року у Днiпропетровську. Взяли в полон у сiчнi 1945-го в мiстi Рибнiку. Спочатку був в'язнем Бухенвальду, потiм перевели до Катцбаху. Категорiя - вiйськовополонений.
Георгiй Лебеденко. Народився 6 жовтня 1923 року в Києвi. Узяли в полон у листопадi 1944-го в мiстi Галле. Був в'язнем Бухенвальду, потiм перевели до Катцбаху. Категорiя - вiйськовополонений.
Зараз у Франкфуртi-на-Майнi готуються до вiдкриття меморiальної дошки на знак пам'яті про двох загиблих українцiв. Її виготовляє мiсцевий архiтектор. Дошку, вiрнiше, двi - нiмецькою та українською мовою, встановлять 8 липня на площi, бiля автобусної зупинки. Щоб заклопотанi буденними справами люди зупинилися i згадали.