США на порозі виборів [ Редагувати ]

Два дні залишилося до виборів президента Сполучених Штатів Америки. Передвиборчі пристрасті сягають свого апогею: демократи з республіканцями запекло борються за кожен окремий голос, бо різниця між головними кандидатами на президентське крісло дуже невелика.

За останніми опитуваннями, Барак Обама випереджає Джона Маккейна на 6%. Сенатора-демократа наразі готові підтримати 50% американців, сенатора-республіканця, відповідно - 44%.

Більшість спостерігачів погоджуються в тому, що відрив у 5-6% за кілька днів до виборів (а два тижні тому він був більший за 10 відсотків) ще зовсім не гарантує перемогу Обами 4 листопада. Бо нині, окрім прихильників демократів і республіканців, є ще одна частина виборців, і доволі потужна - ті, хто ще не визначився зі своїми симпатіями і зробить це останньої миті.

Саме вони і визначать переможця президентських перегонів. За їхніми настроями прискіпливо стежать дві знімальні групи телеканалу "Інтер". Наші колеги стверджують, що найзапекліша боротьба нині точиться за регіони, де супротивники йдуть буквально "нога в ногу". Приклад одного з таких штатів - у наступному матеріалі:

Хто візьме Огайо, отримає ключі від Білого Дому. Ще ніхто не очолював США, не здобувши прихильності жителів штату. Цей, здавалося б, провінційний регіон - Америка в проекції. Промислові центри, що переживають занепад, бідні передмістя - традиційна вотчина демократів на чолі з Бараком Обамою. Консервативні й набожні білі фермери та малі підприємці навряд чи зрадять республіканця Джона Маккейна. Та й відсоток афро-американців тут такий, як у всій країні. Тож сюди ми приїхали розібратися, що стане вирішальним у виборі найвпливовішої людини світу.

У передвиборчі дні жителі селища Кемпбел почуваються, наче у центрі світу. Ось для них витанцьовує сам сенатор штату. А за хвилину прийти на виборчі дільниці закликає 42-й президент США Білл Клінтон.

Білл Клінтон, президент США (1992-2000):

- Телефонуйте, пишіть мейли, просто йдіть і стукайте в двері до тих, хто ще не побував на дільниці. На минулих виборах саме ваших ста тисяч голосів забракло. І це дозволило Бушу залишився у своєму кріслі.

Не кожні двері тут є кому відкрити. Порожні будинки вздовж узбіччя - така картина в передмісті колись славетного Янгстауна. Місцеві сталевари й автобудівники стояли біля витоків промислової революції, яка й зробила США світовим лідером. За останні 40 років населення лише цього 200-тисячного міста скоротилося вдвічі. Важку промисловість витісняє технологічне виробництво, великі корпорації виводять бізнес за океан, де робоча сила набагато дешевша. Утім, із цієї вулиці ніхто не збирається переїжджати. Тут самі пенсіонери.

Генрі Садінскі не зупиняється у свої 77 років. Він є активістом організації, котра лобіює повернення американських заводів на ці терени.

Генрі Садінскі, пенсіонер, координатор альянсу, "За американське виробництво в Америці":

- Те, що відбувається тут, відбувається в усій країні. Коли я ще був молодий, не міг навіть припустити, щоб моя дружина працювала. Нині так не виживеш. Якщо залишиться стара адміністрація, ми не зрушимося ані на крок. Сподіваюся, Барак Обама таки прийде до влади, у нього є план реформування промисловості. З нас, робітників, 75% - за Барака.

Почесний професор університету Огайо Герб Ашер - найкращий знавець особливостей виборів у цьому штаті. Від 2004-го, коли тут обрали Буша, багато що змінилося.

Герб Ашер, почесний професор університету Огайо:

- Робочі місця, робочі місця - ось про що йдеться. Ніхто не думає про якусь зовнішню загрозу. У нас є тисячі людей, що пропрацювали на заводах, які нині закриваються. Їм по 40-50 років, за плечима - лише шкільна освіта. Хтось має подбати про їхню перепідготовку. І знаєте, будь-якому президентові доведеться непросто. Утім, несподіванка цих перегонів - рекордна кількість молоді, що зареєструвалася на виборах.

Сорок тисяч волонтерів з усієї Америки приїхали сюди. Це найкраща кампанія в історії, тішиться офіційний представник Барака Обами в Огайо. Тед Селесте працює на підтримку демократів ще від початку сімдесятих.

Тед Селесте, делегат, представник кандидата у президенти від Демократичної партії в Огайо:

- Для мене ще з дитячих спогадів першим президентом лишиться Джон Кеннеді. І ці часи так нагадують мені мої шістдесяті. Нарешті кампанія будується не на страху, а на надії. Мені здається, це важливо не лише для Америки, а й для всього світу. Може, це вплине і на ставлення іноземців до нас.

"Медицина, медицина", - твердить чверть населення, яка не може дозволити собі страхування, а отже - навіть мінімальну безкоштовну допомогу лікарів. Вік Вуд - мало не єдина людина у США, котра виграла справу проти страхової кампанії. Його невеличка клініка на півдні Огайо - виклик усьому страховому бізнесу. У США надто дорогі поліси для тих, у кого захворювання хронічні. За лікування застуди доведеться заплатити те саме, що й за складну операцію. До "Невідкладної допомоги лікаря Вуда" звертатися можна скільки разів завгодно за 83 долари на місяць.

Вік Вуд, лікар, автор проекту незалежних лікарень:

- Мені погрожували в'язницею, позовами, але я довів: я продаю не страховки, а свої послуги. Система потребує негайних змін, але я після судів намагаюся триматись осторонь політики. Та жоден не має тямущого радника, вони всі або бюрократи, або колеги з тієї ж страхової індустрії. Барак Обама прагне збільшити вплив уряду на страхові кампанії та зменшити ціну, але це погіршить якість. Маккейн виступає за маленькі лікарні, запровадження кредитів. Це не розв'язок, але все ж ближче людям у цьому регіоні, які не хочуть державного контролю.

Пацієнти лікаря Вуда таки скаржаться на сучасну медицину. Але вибиратимуть серцем. Підтримка Джона Маккейна тут тримається на консервативних цінностях.

Дейв Янеке, пацієнт, учитель музики:

- Так, часи скрутні. Але у виборі президента для мене важливі дві речі: не допустити дозволу на аборти і шлюби між геями, за що бореться Обама. Біблія каже, що аборти - це вбивство, а гомосексуальні шлюби - хвороба. Я знаю таких, хто вилікувався.

Марк Тінстсман, пастор церкви міста Брілліант, Огайо:

- Вибори президента - це моральний християнський абсолют. Наш лідер має бути максимально проамериканським. Коли в світі трапляється біда, люди кличуть на допомогу Америку. Не тому, що ми кращі, ні. Просто Господь благословив Америку нести відповідальність за всіх. Це християнський спадок цієї країни.

Останні дні кампанії герой в'єтнамської війни теж проводить тут, в Огайо. Прихильники, готові кілька годин стояти в черзі й чекати виступу свого лідера, у програш республіканців не вірять.

Дівчина з зачіскою Сари Пейлін:

- Ми за Маккейна, цей штат республіканський. Люди мають пам'ятати, на цих виборах йдеться не лише про економіку, а й мораль і етику. Соцопитування упереджені. На минулих виборах за даними опитувань також попереду був демократ. Але ми переобрали Джорджа Буша.

Про це говорять медіа, а не виборці. У цих виборів - інша інтрига. Чи стане перший темношкірий кандидат президентом Америки? На обкладинках початку 90-х - перший темношкірий мер Нью-Йорка Девід Дінкінс. У демократичному Нью-Йорку він лідирував із перевагою у 18%, а переміг з різницею усього 2%. Під час опитування люди соромилися зізнатися, що "не проголосують за чорного кандидата".

Девід Дінкінс, мер Нью-Йорка (1989-1993), делегат від Демократичної партії у Нью-Йорку:

- Це так званий "ефект Бредлі". Том Бредлі - так звали темношкірого мера Лос-Анджелеса, який двічі балотувався на пост губернатора штату, йшов попереду, але потім програвав. Мені це добре відомо. Річ у тім, що ми досі живемо в расистському суспільстві, тут панують закони рабства. Я дитина великої депресії. Я був серед моряків і добре пам'ятаю, що тоді до італійських і німецьких військовополонених ставилися краще, ніж до чорних матросів і солдатів. Бо час був такий. Хай відтоді минуло вже багато років, ми й досі не можемо відійти від рабовласництва.

80-річний Дінкінс каже, що часи змінилися. Коли він народився, не думав, що колись стане мером. Коли очолював цей мегаполіс, не міг уявити, що кандидатом у президенти може стати афро-американець. Утім, прогнозувати результати тут ніхто не береться.